Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/4481/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4481/22 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №329668 від 29 червня 2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення вимог чинного законодавства позивача не було повідомлено про час та місце розгляду справи уповноваженою особою. Крім того, з моменту виявлення правопорушення та складення акту, до моменту розгляду справи про порушення у територіальному органі Укртрансбезпеки і винесення оскаржуваної постанови, пройшло більше чотирьох місяців. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року даний адміністративний позов - залишено без задоволення. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справи поза межами двомісячного строку не є підставою для скасування спірної постанови, оскільки штраф накладений на позивача у межах шестимісячного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, установленого статтею 250 Господарського кодексу України, який має вищу юридичну силу, ніж Порядок. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що місцевий суд при ухвалені оскаржуваного рішення: - не врахував, що прийняте відповідачем рішення про розгляд справи про притягнення позивача до відповідальності та надіслане повідомлення про дату, час та місце розгляду справи поза встановленим п. 25 Порядку №1567 строком розгляду справи є протиправними, безпідставно дійшов висновку про виконання відповідачем обов`язку, визначеного п. 26 Порядку №1567, щодо повідомлення позивача про час і місце розгляду справи та про відсутність підстав для задоволення позову з цих підстав. - встановивши, що строк, визначений п. 25 Порядку №1567 для розгляду справи про притягнення позивача до відповідальності, сплив, внаслідок чого справа підлягала відповідачем закриттю, що унеможливлювало притягнення позивача до відповідальності і саме по собі виключає накладення на останнього адміністративно-господарського штрафу, безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з цих підстав. - не врахував положення абз.1, 2 ч.7 ст.6 Закону №2344, п. 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті № 103, п.2 ч.1 ст. 4 ЗУ «Про державну службу», ч. 2 статті 19 Конституції України, ч.2 ст. 238 ГК України, позицію Конституційного Суду України (справа про відповідальність юридичних осіб) з приводу застосування строків притягнення до відповідальності суб`єктів господарської діяльності, викладену у п.5 рішення від 30 травня 2001 року №7-рп/2001 де Суд зазначив, що притягнення до юридичної відповідальності має здійснюватися у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення юридичними особами норм законодавства, не правильно витлумачив положення п. 25 Порядку №1567 та ч.1 ст. 250 ГК України, визначивши їх як конкуруючі норми в частині строку накладення штрафу на позивача, при цьому не врахувавши, що п.25 Порядку №1567 з урахуванням положень ч.5, 7 ст. 60 Закону №2344 як спеціальна норма має пріоритет перед ст. 250 ГК України як загальною нормою щодо строку застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача, безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 250 ГК України як нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу, вказавши на правомірність дій відповідача в частині накладення штрафу у межах шестимісячного строку. - не врахував, що строк розгляду справи про порушення (п.25 Порядку №1567) та строк застосування адміністративно-господарських санкцій (ст. 250 ГК України) поняття не тотожні, оскільки за своєю правовою природою розірвані у часі (часових проміжках) і регулюють різні стадії виконання суб`єктом владних повноважень певних функцій в провадженнях про притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності (безпосередньо розгляд справи та наслідок розгляду - ухвалення відповідного рішення (в даному випадку санкція - накладення стягнення). Відповідно до ч. 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022 та від 12 серпня 2022 року № 573 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги здійснюється в умовах воєнного стану, що суттєво обмежує можливість вирішення справи у строк, встановлений статтею 309 КАС України, колегія суддів з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу в умовах діючого воєнного стану, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 є власником автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER, д.н.з. НОМЕР_1 . 15 лютого 2022 року належним позивачеві автомобілем здійснювалось перевезення пасажирів за маршрутом «Чернігів-Київ-Чернігів» (а.с. 33). Відповідно до щотижневого графіку рейдових перевірок та направлення на перевірку посадовими особами Відділу проведено рейдову перевірку належного позивачеві транспортного засобу (а.с. 31, 32). В ході перевірки водієм було надано: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, подорожній лист автобусу № 033913 , протокол повірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (а.с. 33, 34). Під час огляду наданих водієм документів інспектором було встановлено, що розмір шин, зазначених у протоколі перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, не відповідає розміру шин автобусу, яким здійснювалось перевезення пасажирів (а.с. 34-36). Враховуючи наведене, інспекторами складено акт від 15 лютого 2022 року №322603 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевірки пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у якому зазначено, що на момент перевірки у водія були відсутні документи, визначені п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв-тахографів, а саме: перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, розмір шин указаний в протоколі перевірки та адаптації тахографа до ТЗ - 195/65R16С, а на АТЗ (автобусі) д.н.з. НОМЕР_1 розмір шин на ведучій осі 205/75R16С. Від підпису акту та надання пояснень водій відмовився (а.с. 37). 23 лютого 2022 року Відділом сформовано позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначений на 15 березня 2022 року (а.с. 38). У зв`язку з тим, що 15 березня 2022 року розгляд справи не відбувся, 07 червня 2022 року Відділом повторно сформовано та направлено повідомлення щодо призначення на 29 червня 2022 року розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, зазначене в акті від 15 лютого 2022 року (а.с. 39, 40). За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом винесено постанову від 29 червня 2022 року №329668 про застосування адміністративно-господарського штрафу, яким на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 17000,00 грн. за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 39) (а.с. 41). Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, оскільки відповідачем не дотримано процедуру винесення спірної постанови, а свої права порушеними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Обговорюючи правомірність такої постанови, колегія суддів зазначає наступне. Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ. За ч. 7 статті 6 названого Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Згідно статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Згідно пп. 1 п. 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті. Абзацом 1 п. 8 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт (пп. 2, 29, 54 п. 5 Положення №103). Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування через її територіальні органи. Відповідно до п. 2-4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). В силу статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Відповідно до положень статті 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України. Аналіз положень вказаної статті дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення пасажирських перевезень не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. Абзацами 2-3 частини 2 статті 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій автобуса зобов`язаний: виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування і технічної експлуатації автобуса; мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством. Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням; Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340 (далі - Положення №340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція). Згідно пункту 1.3 Інструкції ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (пункт 1.3 Інструкції). В силу пункту 3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Так, на момент проведення перевірки у водія транспортного засобу, що належить позивачу, були відсутні документи, визначені статтею 39 Закону, зокрема: перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу; розмір шин, указаний в протоколі перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу №UA137-003609N від 01.01.2021 - 195/65R16C, а на автобусі д.н.з. НОМЕР_1 розмір шин на ведучій осі 205/75R16С. Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом по рядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Згідно статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. До адміністративно-господарських санкцій належить й адміністративно-господарський штраф. Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Таким чином, підставою для притягнення учасника господарських відносин до господарсько-правової відповідальності є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15 лютого 2022 року №322603 зафіксоване порушення - перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачається, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок). Пункт 21 Порядку № 1567 передбачає, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (п.22 Порядку № 1567). Згідно п. 26-27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що Відділом порушено вищевказані вимоги Порядку, оскільки його не було належним чином повідомлено про розгляд 29 червня 2022 року справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, наведені доводи позивача спростовуються матеріалами справи. Так, відповідно до списку №10441 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих повідомлення Відділу від 07 червня 2022 року про розгляд 29 червня 2022 року справи направлено позивачу 08 червня 2022 року за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 (пункт 17 реєстру). Штрих-код відправлення 1400050355251 (а.с. 39, 54). Відповідно до роздруківки із сайту Укрпошти відправлення 1400050355251 прийнято для відправлення 08 червня 2022 року та вручено за довіреністю 20 червня 2022 року (а.с. 53). Тобто, Відділом виконано обов`язок щодо повідомлення автомобільного перевізника про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Як вірно зазначено судом першої інстанції, та обставина, що справа розглянута без участі представника позивача, сама по собі не може бути підставою для скасування спірної постанови та не звільняє позивача від відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу, оскільки Крім того, явка уповноваженої особи автомобільного перевізника на розгляд справи про порушення є її правом, яким позивач в даному випадку не скористався. Крім того, факт допущення порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності ним не заперечується. Крім того, обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відбувся із порушенням встановлених строків. Так, відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт виявлено та зафіксовано в акті перевірки від 15 лютого 2022 року. Розгляд справи здійснювався Відділом 29 червня 2022 року, тобто поза межами строку, встановленого Порядком. Разом з тим, як встановив суд першої інстанції, справа про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт вперше призначена до розгляду Відділом на 15 березня 2022 року (а.с. 38), тобто у межах двомісячному строку розгляду справи, установленого пунктом 25 Порядку. Однак, 15 березня 2022 року розгляд справи не відбувся не з вини відповідача, а з об`єктивних причин - у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Так, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 введено на території України воєнний стан, продовжений Указом Президента України від 22 квітня 2022 року №259/2022 з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 травня 2022 року № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. У період з 24 лютого 2022 року по 25 квітня 2022 року місто Чернігів перебувало в зоні бойових дій, частина Чернігівської області була окупована військовими силами російської федерації. Установи та організації міста Чернігова, зокрема, Відділ, не працювали задля збереження життя та здоров`я їх працівників. За наведених обставин, суд вважає, що розгляд справи поза межами двомісячного строку не є підставою для скасування спірної постанови, оскільки штраф накладений на позивача у межах шестимісячного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, установленого статтею 250 Господарського кодексу України. Колегія суддів також погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що під час розгляду даної справи не встановлено таких порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді відсутності документів, передбачених статтею 39 закону України «Про автомобільний транспорт». Враховуючи наведене, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 329668 від 29 червня 2022 року Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті є законною та скасуванню не підлягає. Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 31 січня 2023 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків