Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17830/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/17830/21 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги Одеської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської міської ради (далі ОМР), Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (далі ДЗР) та просив: визнати протиправною бездіяльність ОМР щодо не розгляду відповідно до ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України клопотання від 22.07.2021 року про передання у власність земельної ділянки, надання дозволу на розробку відповідного проекту відводу зазначеної земельної ділянки; зобов`язати ОМР розглянути відповідно до вимог ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України клопотання щодо передачу у приватну власність земельної ділянки площею 190 м.кв (14*14), спрямовану у бік двору житлового будинку, розташованого, згідно з планом будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно з безоплатною приватизацією в межах міста, оскільки законом передбачено відповідна приватизація до 10 соток, а вже приватизувано тільки 0,0640 га; надати дозвіл на розробку відповідного проекту відводу зазначеної земельної ділянки. В обґрунтування позову було зазначено, що йому на праві власності належить житловий будинок, біля якого є прилегла територія. Цією територією позивач користується безперервно вісімнадцять років. Частину вказаної земельної ділянки (0,0640 га) він приватизував та отримав державний акт на право власності на землю, виданий 23.12.2002 року. Оскільки відповідно до чинного законодавства позивач має право отримати безоплатно у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку у місті в розмірі не більше 0,10 га, він звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту відводу решти території прилеглої до його будинку, яку він не приватизував, у розмірі 190 кв м (14*14), тобто в межах 0,10 га, визначених Земельним Кодексом України. У відповідь на своє клопотання позивач замість рішення отримав лист про неможливість розгляду його питання з пропозицією оформити вказану земельну ділянку в оренду. Позивач вважає, що таким чином відповідач безпідставно допустив протиправну бездіяльність шляхом не розгляду його клопотання та не надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність ОМР щодо не розгляду відповідно до ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України клопотання від 22.07.2021 року про передання у власність земельної ділянки, надання дозволу на розробку відповідного проекту відводу зазначеної земельної ділянки та зобов`язав ОМР розглянути відповідно до вимог ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України клопотання щодо передачу у приватну власність земельної ділянки площею 190 м.кв (14*14), спрямовану у бік двору житлового будинку, згідно з планом будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно з безоплатною приватизацією в межах міста та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В решті позовних вимог було відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянти просили його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0640 га для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель. До цього будинку примикає прибудинкова територія, площею 190 кв.м (14*14), спрямована у бік двору житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Цією ділянкою позивач користується безперервно протягом вісімнадцяти років. Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 476990 позивач на підставі рішення ОМР від 15.10.2002 року №529-ХХІV вже отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Акт зареєстрований в книзі державних актів на право приватної власності на землю 23.12.2002 року №435/7554. 22.07.2021 року позивач подав до відповідача ОМР клопотання, в якому просив передати у власність земельну ділянку площею 190 кв.м (14*14), спрямовану у бік двору житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з планом для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка з згідно з безоплатною приватизацією в межах міста, оскільки законом передбачено відповідна приватизація 0, 10 га, в той час, коли він приватизував тільки 0,0640 га), та надати дозвіл на розробку відповідного проекту відводу зазначеної земельної ділянки. До вказаного клопотання позивач додав правоустановчі документи на будинок, графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки. 19.08.2021 року позивач на своє клопотання отримав лист від відповідача - ДЗР №01-26/937, в якому останній зазначив, що бажана земельна ділянка є прилеглою до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на яку позивач вже отримав державний акт на право приватної власності на землю, відповідно до рішення ОМР від 15.10.2002 року №529-ХХІV. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Враховуючи, що відповідно до п.4 ст.116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність проводиться один раз по кожному виду цільового призначення, розгляд питання передачі у власність запитуваної земельної ділянки є неможливим. Однак відповідно до ст.123, 124 ЗК України позивач може звернутися з клопотанням до ОМР щодо надання її в оренду. Вказані обставини і стали підставою для звернення з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги в частині та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.1 цієї статті сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Таким чином, суд зробив висновок, що за відсутності рішення, ОМР допустила протиправну бездіяльність щодо не розгляду клопотання позивача, а тому вказана позовна вимога належить до задоволення. Суд вважав, що вимога позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту відводу зазначеної земельної ділянки не належить до задоволення. Так, з огляду на відповідь відповідача - ДЗР від 19.08.2021 року, останній зважав про неможливість розгляду питання передачі у власність, тобто клопотання по суті міською радою не розглядалося та не були досліджені відповідачем всі інші умови необхідні для прийняття рішення. Тому, суд за вказаних обставин вважав доцільним зобов`язати відповідача ОМР повторно розглянути клопотання позивача від 22.07.2021 року та винести рішення з урахуванням висновків суду у цій справі. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині. Положеннями статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Частиною 6 ст.118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідно до ч.7 ст.116 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Відповідно до ч.1 ст.117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Як було зазначено, 22.07.2021 позивач подав до ОМР клопотання, в якому просив передати у власність земельну ділянку площею 190 кв.м (14*14), спрямовану у бік двору житлового будинку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та надати дозвіл на розробку відповідного проекту відводу зазначеної земельної ділянки. До вказаного клопотання позивач додав правоустановчі документи на будинок, графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки. Водночас, відповідачем у місячний строк не було розглянуто вказане клопотання належним чином і не було вирішено питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до положень ст.117 ЗК України. Відповідач повідомив позивача листом від 24.06.2021 року за вих.№223 про те, що відповідно до п.4ст.116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність проводиться один раз по кожному виду цільового призначення, розгляд питання передачі у власність запитуваної земельної ділянки є неможливим. Однак відповідно до ст.123, 124 ЗК України позивач може звернутися з клопотанням до ОМР щодо надання її в оренду. Колегія суддів не може кваліфікувати вказаний лист як належний розпорядчий акт, яким завершуються розгляд заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки зазначені дії не узгоджується з ч.1 ст.117 Земельного кодексу України, за якою передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється саме за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, прийняття якого (рішення) з матеріалів справи не вбачається. Також, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Зазначений принцип на думку суду передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності». Слід зазначити, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). Колегія суддів зазначає, що не дотримання відповідачами, які в контексті вищевказаного є «Державою», чіткої процедури щодо розгляду заяви позивача та не прийняття відповідного рішення, свідчить про порушення принципу належного урядування. Отже, враховуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності ОМР щодо не розгляду клопотання позивача від 22.07.2021 року про передання у власність земельної ділянки, надання дозволу на розробку відповідного проекту відводу зазначеної земельної ділянки та зобов`язання ОМР розглянути вказане клопотання. Доводи апеляційних скарг, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Одеської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Єщенко О.В.