Постанова 4824 № 759/13217/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 січня 2023 року місто Київ справа № 759/13217/20 провадження № 22-ц/824/4635/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , на ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 29 червня 2022 року, постановлену у складі судді Шум Л.М. у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , боржник ОСОБА_4 про виправлення помилки та заміну сторони у виконавчих листах №759/13217/20, виданих 8 червня 2022 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення розміру заборгованості за аліментами, стягнення пені за прострочення сплати аліментів, про визначення аліментів в твердій грошовій сумі,- В С Т А Н О В И В: Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 29 червня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки у виконавчих листах №759/13217/20, виданих 8 червня 2022 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення розміру заборгованості за аліментами, стягнення пені за прострочення сплати аліментів, про визначення аліментів в твердій грошовій сумі. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_2 , 28 липня 2022 року подали апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про виправлення помилки у виконавчих листах № 759/13217/20 та замінити стягувача у виконавчих листах. В апеляційній скарзі посилаються на те, що ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що до Святошинського районного суду м.Києва була подана заява з двома вимогами: виправити помилку у виконавчому листі №759/13217/20 та замінити стягувача у виконавчих листах № 759/13217/20. Судом фактично була розглянута вимога про виправлення описки у виконавчому листі, за якою було прийняте рішення про відмову у її задоволенні. Суд помилково в оскаржуваній ухвалі трактує поняття " виправлення помилки", як " виправлення описки", що суперечить визначенню цього поняття, наведеного в назві ст. 432 ЦПК України. Вживання терміну " виправлення описок" стосується виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 26 липня 2021 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки. Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 26 липня 2021 року в частині стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення наступного змісту. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду, тобто з 6 серпня 2020 і до 30 червня 2022 року включно. Звернення до суду з заявою про виправлення помилки було зумовлено тим, що канцелярією суду при оформленні виконавчих листів у справі № 759/13217/20 були допущені помилки. Перший виконавчий лист був оформлений згідно з законом: в заголовку виконавчого листа (його преамбулі) зазначається суть позовної вимоги " про стягнення пені за прострочення сплати аліментів", а в резолютивній частині виконавчого листа зазначається зміст задоволеної позовної вимоги " стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 151 610, 76 грн.". У другому виконавчому листі в його заголовку (суть вимоги) і резолютивній частині виконавчого листа зазначені різні за змістом позовні вимоги, що є порушенням закону. Тому вимагається виправлення помилки у виконавчому листі, приведення змісту преамбули виконавчого листа (суті вимоги) до резолютивної частини виконавчого листа (змісту задоволеної вимоги), а саме необхідно виправити та правильно зазначити " про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки". Неналежне оформлення виконавчого листа буде підставою для його повернення відповідною виконавчою службою, що утруднить процес стягнення аліментів за даною вимогою. Судом першої інстанції не прийнято процесуального рішення по другій вимозі заявленій у заяві, та не вирішено питання щодо заміни стягувача у виконавчих листах про стягнення аліментів і нарахованої на них пені з ОСОБА_1 на її доньку ОСОБА_3 . Необхідність заміни стягувача у виконавчих листах зумовлено тим, що аліменти є власністю доньки, були перераховані на розрахунковий рахунок матері ОСОБА_1 , а в подальшому списані банком у незаконний спосіб приватним виконавцем на користь третіх осіб. І тому для запобігання подібних випадків була подана дана заява. В судове засідання учасники справи не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.108,109,110). Конверт відправлений на адресу відповідача ОСОБА_4 повернувся до суду з довідкою поштового відділення із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", а тому відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою адресату. За таких обставин колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. Оскільки рішення ухвалене за відсутності учасників справи, то датою рішення є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України). Перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала скасуванню з ухваленням нового судового рішення, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не наведено належних доказів, які б давали підстави для внесення описки у виконавчі листи Святошинського районного суду м. Києва №759/13217/20, що видані 8 червня 2022 року, оскільки зазначене заявником не є опискою. Крім того, суд зазначив, що у виконавчих листах, виданих 8 червня 2022 року вірно зазначено стягувача ОСОБА_1 , такі відомості відповідають, як змісту самої позовної заяви, в якій стягувачем зазначено ОСОБА_1 , так і резолютивній частині рішення Київського апеляційного суду. Проте, такі висновки суду не відповідають вимогам спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , у якій вони просили виправити помилку у одному з виконавчих листів, а саме: привести зміст преамбули виконавчого листа (суті вимоги) у відповідність до резолютивної частини виконавчого листа (змісту задоволеної вимоги), а саме необхідно виправити та правильно зазначити: " про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки", а також на підставі ч. 3,5 ст. 442 ЦПК України та ч.5 ст. 15 Закону України " Про виконавче провадження" просили замінити стягувача у обох виконавчих листах. Суд першої інстанції, неповно встановив обставини, якими заявники обґрунтовували свої вимоги, та висновки свої не мотивував, що є підставою для скасування постановленої ухвали та прийняття нового судового рішення. Вирішуючи заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_3 по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 26 липня 2021 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 151 610,76 грн.. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частки від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду, тобто з 6 серпня 2020 року і до 30 червня 2022 року включно. Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 26 липня 2021 року в частині стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення наступного змісту. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду, тобто з 6 серпня 2020 і до 30 червня 2022 року включно. У червні 2022 року стягувач ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_3 подали спільну заяву, в якій просили виправити помилки у виконавчому листі та замінити стягувача у виконавчих листах. В обґрунтування своєї заяви зазначали, що при оформленні виконавчого листа № 759/13217/20 була допущена помилка в частині невідповідності викладеної преамбули даного листа змісту резолютивної його частині, яка підлягає виправленню на підставі ч.1 ст. 432 ЦПК України. Правильно слід зазначити " Київський апеляційний суд 18 травня 2022 року розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі. Під час розгляду справи судом першої інстанції, від боржника через ВДВС Покровського району у м. Кривий Ріг на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти по заборгованості за аліментами на утримання дочки ОСОБА_5 в розмірі 50 000 грн. В подальшому із-за неправильного заповнення платіжних доручень про перерахування решти заборгованості в графі " призначення платежу", а також відсутності належної перевірки з боку працівників банку правильності заповнення цих платіжних документів, приватним виконавцем у незаконний спосіб були списані кошти, належні її доньці, на користь третьої особи в розмірі 100 000 грн. та 50 000 грн.. Для запобігання повторення випадків стягнення на користь сторонніх осіб належних дитині аліментів, вимагається їх отримання безпосередньо нею, а тому необхідно замінити стягувача з ОСОБА_1 на ОСОБА_3 . На підставі ч. 3,5 ст. 442 ЦПК України та ч.5 ст. 15 Закону України " Про виконавче провадження" просили задовольнити заяву та замінити стягувача. 8 червня 2022 року представником позивача були отримані виконавчі листи. Відповідно до приписів ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до приписів ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно із ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Згідно ч.1 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, про що постановляє ухвалу (ч.ч.1, 4 ст.432 ЦПК України). Вимоги до виконавчого документа встановлені ст. 4 Закону України " Про виконавче провадження, а саме: у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Відповідно до п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Частиною 4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. Таким чином, аналізуючи зазначені положення закону, щодо вимог до змісту виконавчого документу, такі не свідчать про те, що сам по собі факт не зазначення в преамбулі виконавчого листа суті позовних вимог реально впливає на виконання рішення суду або є підставою для повернення виконавчого листа стягувачу, оскільки однією із головних вимог заповнення виконавчого листа є обов`язкове зазначення резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень. Крім того, зазначення в преамбулі лише вимоги "про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки в твердій грошовій сумі " не буде відображати усі заявлені позивачем позовні вимоги, оскільки судом були розглянуті три позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення розміру заборгованості за аліментами, стягнення пені за прострочення сплати аліментів, про визначення аліментів в твердій грошовій сумі. Таким чином, заява ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині вимоги щодо виправлення помилки у виконавчому документів, допущеної при його оформленні або видачі задоволенню не підлягає, оскільки зазначене виправлення жодним чином не впливає на виконання рішення суду і не є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу. Що стосується вимоги щодо заміни стягувача, то в цій частині заява також задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Пунктом 1 ч.2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Згідно з ч.1,5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Відповідно до п.1, 2 ч. 1ст. 512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. Виходячи зі змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням положень ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження заміна сторони виконавчого провадження правонаступником здійснюється виключно на підставі ст. 55 ЦПК України (у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір). Відповідно до ч.1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач. У ч.1,2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Тлумачення вказаних норм права свідчить, що після видачі виконавчого документа процесуальний статус позивача у правовідносинах, пов`язаних із примусовим виконанням судового рішення, змінюється на стягувача. Питання заміни сторони в справі (позивача або відповідача) та третьої особи її правонаступником врегульоване положеннями ст. 55 ЦПК України. Заміна ж стягувача у виконавчому провадженні або виконавчому листі передбачена ст. 442 ЦПК України. Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позов поданий ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення розміру заборгованості за аліментами, стягнення пені за прострочення сплати аліментів, про визначення аліментів в твердій грошовій сумі. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 26 липня 2021 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 151 610,76 грн.. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частки від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду, тобто з 6 серпня 2020 року і до 30 червня 2022 року включно. Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 26 липня 2021 року в частині стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення наступного змісту. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду, тобто з 6 серпня 2020 і до 30 червня 2022 року включно. Таким чином, стягувачем у виконавчих листах є ОСОБА_1 , на користь якої відбувається стягнення коштів в порядку виконання рішення суду. Апелянтами не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що відбулось правонаступництво ОСОБА_1 у матеріальних відносинах на ОСОБА_3 , а тому відсутні підстави для заміни стягувача у виконавчих документах. Доводи апеляційної скарги про те, що заміна стягувача з ОСОБА_1 на ОСОБА_3 необхідна для того, щоб запобігти випадкам стягнення на користь сторонніх осіб належних дитині аліментів, не є тим випадком при настанні якого, відбувається правонаступництво у матеріальних відносинах. У разі незгоди сторони виконавчого провадження з діями, бездіяльністю або рішеннями держаного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення, вони не позбавлені можливості звернутися до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням рішення суду (розділ VІІ ст. ст. 447-453 ЦПК України). За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду підлягає скасуванню, як така, що постановлена із порушення норм цивільного процесуального права, з ухваленням нового судового рішення. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 29 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , боржник ОСОБА_4 , про виправлення помилки та заміну стягувача у виконавчих листах №759/13217/20, виданих 8 червня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення розміру заборгованості за аліментами, стягнення пені за прострочення сплати аліментів, про визначення аліментів в твердій грошовій сумі відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в частині відмови у заміні стягувача у виконавчих листах, в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус