Постанова Київський апеляційний суд № 761/29233/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 січня 2023 року місто Київ справа № 761/29233/21 провадження №22-ц/824/4757/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Департамент транспортної інфраструктири виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Оберемок Денисом Олександровичем, на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 23 лютого 2022 року, ухвалене у складі судді Притули Н.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфрастрктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Позов обґрунтовано тим, що 24 лютого 2020 року головний інспектор з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лапшин С.І. склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії АВ № 0000004842 відносно позивача про те, що транспортний засіб «КІА ОРТІМА» (д.н.з. НОМЕР_1 ) 20 лютого 2020 року о 19:18 год., на вул.Тичини, буд.9 у м.Києві, був зупинений ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушено п.15.9 «г» Правил дорожнього руху, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., разом із винесенням постанови, інспектором Лапшиним С.І. вчинено дії щодо тимчасового затримання транспортного засобу, які полягали у доставці для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Таким чином, транспортний засіб «КІА ОРТІМА» (д.н.з. НОМЕР_1 ) було евакуйовано компанією ТОВ «Експедиція 777» на спеціальний майданчик для зберігання ТЗ за адресою: вул.Гната Хоткевича, 20 Б, яка належить ГУ НП у м.Києві. З метою забрати належний позивачу транспортний засіб, позивачем було сплачено наступні платежі: 720 грн. за збереження ТЗ на спецмайданчику за 5 діб; штраф у розмірі 255 грн.; 1270 грн. за послуги евакуатора. Загалом було сплачено 2245 грн. Постановою від 5 квітня 2021 року Шостим апеляційним адміністративним судом у справі № 760/11610/20 було скасовано постанову серії АВ № 0000004842 від 24 лютого 2020 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. Провадження у справі закрито. Оскільки постанову про накладення штрафу скасовано та встановлено незаконні дії відповідача щодо винесення штрафу та надання вказівки про евакуацію транспортного засобу, тому евакуація на штрафмайданчик та зберігання на штрафмайданчику ТЗ, що належить позивачу, є також незаконними. Загальний розмір прямих збитків є сплата позивачем платежів з метою забрати автомобіль в загальній сумі 2245 грн. Ці збитки, понесені позивачем внаслідок протиправної евакуації та зберігання на спеціальному штрафмайданчику ТЗ підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Крім того, позивачу було нанесено моральну шкоду, яка виражається у незаконному притягненні до адміністративної відповідальності; незаконному позбавленні права розпоряджатись та користуватись ТЗ протягом 5 діб, що призвело до обмеження пересування містом, а також скорочення соціальної та комунікаційної активності позивача із його оточенням, тобто до порушення нормальних життєвих та ділових зв`язків; витратах власного часу в чергах за адресою: АДРЕСА_1 (місце подання доказів сплати штрафу, послуг евакуатора, послуг стоянки ТЗ) 2 дні знадобилося позивачеві пробути, щоб забрати ТЗ зі штрафмайданчику. Моральну шкоду позивач оцінив в 10000 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 23 лютого 2022 року в позові ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА) про стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Оберемок Д.О. подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Суд невірно витлумачив норми права та не здійснив захисту та відновлення становища позивача, яке існувало до вчинення протиправних дій відповідачем, а саме не повернув позивачу не тільки сплачений ним штраф, але і його витрати по сплаті за зберігання ТЗ на штрафмайданчику, а також оплата евакуації, які не є складовою штрафу. Судом першої інстанції не надано правової оцінки обставинам, якими позивач обґрунтовував вимоги про відшкодування моральної шкоди. Крім того, зазначає апелянт, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права. Шкода, завдана позивачу незаконними рішеннями та бездіяльністю посадовими особами органу державної влади, відповідача у цій справі, при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК України, відповідно до якої обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. Правом на подання відзиву відповідач не скористався. Ухвалою Київського апеляційного суду від 4 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом установлено, що постановою від 5 квітня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд (справа № 760/11619/20) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 13 січня 2021 року скасував та прийняв нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив; скасував постанову серії АВ № 0000004842 від 24 лютого 2020 року про застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КупАП; провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КупАП закрив. ОСОБА_1 сплатив на рахунок Головного управління казначейської служби у м.Києві 255 грн. штраф згідно з постановою № 0000004842. Крім того, 24 лютого 2020 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок ТОВ «Експедиція 777» 1270 грн. плату за транспортування транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 . Також 24 лютого 2020 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок Головного управління національної поліції у місті Києві 720 грн. за збереження ТЗ д.н.з. НОМЕР_1 на спецмайданчику за 5 діб. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що суми, які позивач сплатив за збереження транспортного засобу на спецмайданчику, плату за транспортування транспортного засобу та штраф не є збитками. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду доказів спричинення моральних страждань. Скасування постанови судом не свідчить про безумовне спричинення моральної шкоди позивачу. Відповідно суд позбавлений можливості встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями посадових осіб відповідача та спричиненням шкоди позивачу. Крім того, суд першої інстанції вважав, що на правовідносини, які виникли між сторонами, не поширюються положення Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки відповідач не належить до органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Окремо суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.296 КупАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнутих грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. Сплачений штраф не є збитками в розумінні діючого законодавства та позивач не позбавлений можливості в порядку, передбаченому ст.296 КупАП звернутися з заявою про повернення штрафу. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Стаття 22 ЦК України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для настання деліктної відповідальності відповідно до ст.1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди. Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема,у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до частини третьої цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до положень зазначеної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача. Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.5 постанови від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади, передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України. Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Судом установлено, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбачено ч.3 ст.122 КУпАП ( порушення п.15.9.г ПДР України). У межах адміністративного правопорушення ОСОБА_1 було сплачено наступні платежі: 720 грн. за збереження ТЗ на спецмайданчику за 5 діб; штраф у розмірі 255 грн.; 1270 грн. за послуги евакуатора. При апеляційному розгляді Шостим апеляційним адміністративним судом адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головного інспектора з паркувань відділу інспекції з паркувань Шевченківського районного управління (інспекції) з паркування департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лапшина С.І. про скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності, встановлено, що 24 лютого 2020 року головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркувань Шевченківського районного управління (інспекції) з паркування департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лапшиним С.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), згідно якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., який перераховується в бюджет м.Києва. У постанові зазначено, що 20 лютого 2020 року о 19 год.18 хв. на вул..Тичини, буд.9 у м.Києві транспортний засіб ««КІА ОРТІМА» (д.н.з. НОМЕР_1 ), зупинено ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим вчинено адмінправопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. Задовольняючи апеляційну скаргу та адміністративний позов ОСОБА_1 , апеляційний адміністративний суд виходив із того, що незважаючи на доведеність порушення вимог п.15.9.г ПДР України та скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.122 КУпАП, оскаржувана постанова серії АС № 0000004842 прийнята не у межах повноважень особи, яка її склала, визначених Конституцією та законами України, тобто не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому не може вважатись правомірною і підлягає скасуванню.. Відповідно до ч.1 ст.296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. В адміністративному позові про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вимоги про стягнення коштів, які були сплачені позивачем у межах адміністративного правопорушення заявлено не було. Зважаючи на те, що для повернення грошових коштів, які були сплачені позивачем у межах адміністративного правопорушення, існує інший порядок, який визначений законом, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди є правильним. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки такі доводи є безпідставними. Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив із недоведеності позивачем факту спричинення йому моральних страждань рішеннями відповідача, а також відсутності причинно-наслідкового зв`язку між рішеннями службової особи органу місцевого самоврядування та спричиненням шкоди позивачу. При цьому, колегія суддів враховує, що скасовуючи постанову в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про доведеність порушення вимог п.15.9.г ПДР України, та скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.122 КУпАП. Сам по собі факт складання постанови про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення неуповноваженою особою, що стало підставою для скасування цієї постанови в порядку адміністративного судочинства, не дає підстав вважати доведеними обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги про відшкодування моральної шкоди, а саме заподіяння йому душевних стражданнях. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на їх правильність. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, висновки суду в оскаржуваній частині відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Оберемок Денисом Олександровичем, залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 23 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус