Постанова Київський апеляційний суд № 759/15632/20

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 січня 2023 року місто Київ справа № 759/15632/20 апеляційне провадження № 22-ц/824/762/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Головачова Я.В., суддів: Вербової І.М., Нежури В.А., за участю секретаря судового засідання:Осінчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Петренко Н.О. від 3 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвина Леся Олександрівна, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, в с т а н о в и в : Короткий зміст обставин справи У вересні 2020 році ОСОБА_2 звернувся із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвина Л.О., про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом. Позов мотивовано тим, що він, ОСОБА_2 , є братом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до заповіту померлого ОСОБА_3 , посвідченого 24 липня 2015 року приватним нотаріусом КМНО Мартиненком B.О., зареєстрованого в реєстрі за № 846, усі права та обов`язки, усе майно померлого заповідано позивачу. Звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивач отримав відмову, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на успадковане майно. Правовстановлюючі документи на успадковане майно відсутні, оскільки за життя спадкодавець не встиг зареєструвати належне йому майно. На момент смерті спадкодавець був розлучений зі своєю дружиною, а його син, відповідач ОСОБА_1 , був неповнолітнім. Позов пред`явлено до ОСОБА_1 оскільки останній претендує на половину частки спадку, яка належала б йому у разі спадкування за законом. Посилаючись на те, що позивач фактично прийняв спадщину, оскільки проживав разом із братом ОСОБА_3 на момент його смерті, однак вступити у спадщину за заповітом не може, оскільки майно померлого не було зареєстроване за ним, позивач просив суд визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на: 3/8 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,5 кв.м, в тому числі житлова площа 30.1 кв.м; 3/8 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 43,3 кв.м., в тому числі житлова площа 25,5 кв.м. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 3 грудня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на: 3/8 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,5 кв.м, в тому числі житлова площа 30.1 кв.м; 3/8 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 43,3 кв.м., в тому числі житлова площа 25,5 кв.м. Рішення суду мотивовано тим, що на момент смерті спадкодавця позивач був зареєстрований з ним за однією адресою, а тому вважається таким, що прийняв спадщину, зважаючи на те, що у спадкоємця відсутні правовстановлюючі документи на успадковане ним майно, а також те, що на його користь було складено заповіт, позовні вимоги визнано обґрунтованими. Короткий зміст вимог апеляційної скарг та їх узагальнені доводи У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, що позивач проживав разом зі спадкодавцем на момент його смерті, а тому не може вважатись таким, що фактично прийняв спадщину. Позивач пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини, а рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2019 року, що набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини було. Також, в провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває справа № 761/30532/19 за позовом ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою, у якій ОСОБА_2 зареєстрований, та де був зареєстрований спадкодавець. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Василюк А.П. зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 3 грудня 2021 року без змін. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання ОСОБА_1 та його адвокат Гончар М.Г. в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просили її задовольнити. Представник ОСОБА_2 - адвокат Василюк А.П. в суді апеляційної інстанції просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 3 грудня 2021 року залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що позивач ОСОБА_2 є братом померлого ОСОБА_3 , а відповідач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мартиненком В.О. від 24 липня 2015 року, відповідно до якого заповів ОСОБА_2 всі його права та обов`язки, які можуть належати йому в майбутньому, та усе майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день смерті буде належати і на що він за законом матиме право (том І а.с. 13). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (том І а.с. 12). Померлий ОСОБА_3 мав двох дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (відповідач), який був неповнолітнім на час відкриття спадщини. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 вересня 1996 року, зареєстрованого у реєстрі за №18-1859 (спадкова справа № 502), виданого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Мойсеенко Т.А., у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 (батька позивача і померлого ОСОБА_3 ), квартиру, що належала ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_3 , було успадковано його дружиною ОСОБА_7 та синами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних долях, тобто по 1/3 кожному (том І а.с. 16-18). Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 вересня 2015 року, зареєстрованого у реєстрі № 3-795 (спадкова справа № 410/2013), виданого державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Черноморченко О.В., у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 (матір позивача і померлого ОСОБА_3 ), якій належала 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 , її сину ОСОБА_2 , видано свідоцтво про право на спадщину у розмірі 1/6 частини вказаної квартири. Свідоцтво на іншу 1/6 частини вказаної квартири, спадкоємцю за законом ОСОБА_3 , не видавалось (том І а.с. 20). Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 вересня 2015 року, зареєстрованого у реєстрі № 3-794 (спадкова справа № 410/2013), виданого державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Черноморченко О.В., у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 (матір позивача і померлого ОСОБА_3 ), якій належала квартира за адресою: АДРЕСА_4 , її сину ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину у розмірі 1/2 частини квартири. Свідоцтво на іншу 1/2 частини вказаної квартири, спадкоємцю за законом ОСОБА_3 , не видавалось (том 1 а.с. 19). ОСОБА_2 претендує на спадщину за заповітом ОСОБА_3 у розмірі: 3/8 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 та 3/8 частини квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвиною Л.О. від 07 вересня 2020 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 на вказане майно, оскільки ОСОБА_2 не надано правовстановлюючих документів на вказані квартири, які б підтверджували право власності на вказане нерухоме майно за померлим ОСОБА_3 (том І а.с. 23). Відповідно до довідки Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва від 12 серпня 2015 року № 2437 ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_5 (том І а.с. 21). Відповідно до довідки Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва від 12 серпня 2015 року № 2430 ОСОБА_2 , починаючи з 07 грудня 1980 року, також зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 (том І а.с. 22). Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права За змістом статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1219 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина 2 статті 1220 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача. Відповідно до частини 2 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця право на спадщину (частина 1 і 3 статті 1269 ЦК України). Згідно частиною 1 статті 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Згідно роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Як передбачено пунктом 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. На підставі наведених положень законодавства, місцевим судом було правильно встановлено, що ОСОБА_2 є таким, що фактично прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу не заявив про відмову від неї. Оскільки позивач зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою, а також те, що у тексті заповіту спадкодавця вказано, що спадкоємець ОСОБА_2 проживає за тією ж адресою, що і спадкодавець, підстави вважати, що ОСОБА_2 не проживав разом з ОСОБА_3 на момент смерті останнього, у розумінні частини 2 статті 1268 ЦК України відсутні. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач проживав за іншої адресою, ніж спадкодавець, на момент смерті спадкодавця, що унеможливлює застосування положень частини 2 статті 1268 ЦК України, спростовується матеріалами справи - довідками Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва від 12 серпня 2015 року № 2430 і № 2437, та змістом заповіту ОСОБА_3 , де вказано, що ОСОБА_2 проживає за тією ж адресою, що спадкодавець. Результати розгляду Шевченківським районним судом міста Києва справи № 761/30532/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, у якому останній зареєстрований та де був зареєстрований ОСОБА_3 , факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 на час смерті останнього не спростовуватимуть. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2019 року, що набрало законної сили, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, містить інший предмет і підставу позову, а тому висновків суду про те, що ОСОБА_2 проживав з ОСОБА_3 на час смерті останнього не спростовує, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті вирішення спору, яким правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 3 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 30 січня 2023 року. Головуючий Судді: