Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/6283/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6283/20 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя сторона: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя сторона: ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив: - визнати дії Київського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України протиправними; - зобов`язати Київський обласний військовий комісаріат та Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриману суму одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням інвалідності ІІ групи, пов`язаної із захистом Батьківщини у розмірі 79 500,00 гривень. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року позов задоволено частково. Визнано дії Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) недоотриману суму одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням інвалідності ІІ групи, протиправними. Зобов`язано Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ-168, 03168) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) недоотриману суму одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням інвалідності ІІ групи, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Станом на 30 січня 2023 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 03.03.2020 року. Згідно Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності серії АГ №0006619 від 27.12.2018 року ОСОБА_1 встановлено 15% ступінь професійної працездатності. 27 грудня 2019 року засіданням гарнізонної військово-лікарської комісії НВМКЦ "ГВКГ" (Свідоцтво про хворобу №3375 від 27.12.2019) було встановлено, що захворювання позивача пов`язані із захистом Батьківщини. 21 лютого 2020 року позивач відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №19 був звільнений з лав Збройних Сил України у запас за станом здоров`я. 03 березня 2020 року Білоцерківською міжрайонною кардіологічною МСЕК позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0084142 від 10.03.2020 року. Після призначення групи інвалідності позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із відповідним переліком документів для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 №975. ІНФОРМАЦІЯ_1 документи на отримання одноразової грошової допомоги були передані до Київського об`єднаного військового комісаріату. 08 травня 2020 року позивачем було отримано одноразову грошову допомогу у зв`язку із отриманням інвалідності, яка пов`язана із захистом Батьківщини у розмірі 510 099,00 гривень. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ). Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені приписами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII). Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ України виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Приписами ч. 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ обов`язок щодо визначення порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги покладено на Кабінет Міністрів України. На виконання даних положень, 25 грудня 2013 Постановою Кабінету Міністрів України №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975). Відповідно до п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідно до п. 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. При цьому, пунктом 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється". Судова палата Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 №240/10153/19 відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), 21.06.2018 (справа № 760/11440/17), 30.09.2019 (справа № 825/1380/18) та інших, де його застосовано, та дійшла такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII: (1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; (2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014; (3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після). Застосовуючи цей висновок до обставин справи, колегія суддів звертає увагу на те, що первинний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено 15% втрати працездатності, відбувся 27.12.2018, а первинно інвалідність ІІ групи встановлено 03.03.2020. Оскільки між цими подіями не минуло два роки, позивач має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, що визначається за законодавством, що діяло на день встановлення інвалідності - 03 березня 2020 року. Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України. Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили. Оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах України, перебував на обліку в органах Міністерство оборони України, суд вважає, що обов`язком Міністерства оборони в даних правовідносинах є призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі встановленому ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм вбачається, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов`язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги особам у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 26.09.2018 (справа №760/9113/17), від 18.10.2018 (справа №820/3353/16), від 02.11.2018 (справа №825/1558/18), від 19.12.2019 (справа №825/948/16). З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т.