LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4808341/904/22

від 26.01.2023 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевчук-Філімон Наталії Мирославівни залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду від 17 листопада 2022 рокузалишити без змін.

Справа № 341/904/22 Провадження № 22-ц/4808/135/23 Головуючий у 1 інстанції ГАПОЛЯК Т. В. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач) суддів: Максюти І.О., Василишин Л.В. серкетаря Працун В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевчук-Філімон Наталії Мирославівни на рішення Галицького районного суду від 17 листопада 2022 року, поставновлене в складі судді Гаполяка Н.М. у м. Галичі, повний текст складено 20 жовтня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, ВСТАНОВИВ: У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів. Позовна заява мотивована тим, що сторони з вересня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано рішенням Галицького районного суду від 11 серпня 2015 року, неповнолітню дочку залишено проживати із позивачкою. Рішенням Галицького районного суду від 03 червня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 500 грн та рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2018 року змінено розмір стягуваних аліментів, які стягувалися із відповідача на користь позивачки на утримання дочки ОСОБА_3 , з твердої грошові сумі у розмірі 500 грн на тверду грошову суму у розмірі 1 300 грн. Дитина росте, потребує належного харчування, необхідних засобів гігієни, одягу, шкільного приладдя. Оскільки з часу ухвалення рішення витрати на утримання дитини збільшилися, позивачка витрачає більше 5 000 грн на місяць на утримання дитини, відповідач добровільно не хоче додатково надавати кошти на утримання дитини, хоча є працездатним, працює та отримує чималу заробітну плату, а тому позивачка просить змінити (збільшити) розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із 1300 грн твердої грошової суми на тверду грошову суму в розмірі по 3500 грн щомісячно, починаючи з часу вступу рішення суду у законну силу і до досягнення дочкою повноліття Рішенням Галицького районного суду від 17 листопада 2022 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з позовними вимогами: змінити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 із 1 300 гривень до 3 500 гривень щомісячно, починаючи з часу вступу рішення суду у законну силу і до досягнення дочкою повноліття відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує, що раніше визначений судом розмір аліментів є недостатнім для нормального забезпечення дитини та підлягає збільшенню до 3500 грн щомісячно. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із спосіб захистів інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. За змістом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з даним позовом, позивачка зазначає, що з часу винесення вказаного рішення про стягнення аліментів потреби дитини збільшились.Однак, зазначаючи вказані обставини, ОСОБА_1 на їх підтвердження не долучає жодного доказу (доказів збільшення потреб дітей), покращення матеріального становища платника аліментів, хоча згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Долучені ж до матеріалів позову докази, а саме: свідоцтва про народження дітей, рішення суду про розірвання шлюбу і стягнення аліментів, не є підтвердженням покращення матеріального становища платника аліментів. Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, неповнолітню дочку сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати з матір`ю (а.с. 7,10). Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 500 грн. щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.(а.с.12-13). Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2018 року змінено розмір стягуваних аліментів із 500 грн на тверду грошову суму у розмірі 1 300 грн щомісячно з проведенням індексації відповідно до закону (а.с.14-16). Згідно свідоцтв про народження, ОСОБА_2 перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 у якому народились ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.31,32). Згідно довідки про заробітній платі ОСОБА_2 за період з січня по серпень 2022 року йому нарахована заробітна плата становить 36 655,00 гривень (а.с.36). Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про зміну розміру аліментів, позивачка посилась на те, що раніше присуджені кошти на утримання неповнолітньої дочки є недостатніми, оскільки в силу віку дочка потребує більших витрат на матеріальне забезпечення та не забезпечує мінімальні потреби дитини для її повноцінного розвитку. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Відповідно до статті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення для справи. Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України визначено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим за 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. При цьому для збільшення або зменшення розміру аліментів достатньо однієї з вказаних обставин, наприклад, зміни сімейного стану. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з частиною третьою статті 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (стаття 184 СК України) і виплачуються щомісячно. Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до частини першої статті 183 СК Україничастка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, визначається судом. У правовій позиції Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі за № 6-143цс13 колегія суддів дійшла висновку про те, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», статті 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», статті 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини встановлена статтею 141 СК України, відповідно до частин першої та другої якої мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. У цій статті закріплюється одна з характерних ознак батьківських прав та обов`язків - їх належність однаковою мірою обом батькам. Концепція рівності ґрунтується на одному з основних принципів сімейного права України - принципі рівності чоловіка та жінки. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Установлено, що у зв`язку з реєстрацією відповідачем нового шлюбу та народжених у цьому шлюбі двох неповнолітніх дітей, змінився його сімейний та матеріальний стан, так як виникла необхідність утримувати ще двох неповнолітніх дітей. Відтак, матеріальний стан відповідача погіршився. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шостастатті 81 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивномута безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні доказине мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатністьі взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраниму справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Збільшення розміру аліментів ОСОБА_1 пов`язує з погіршенням її матеріального стану та необхідністю належним чином утримувати дочку ОСОБА_7 . Аналіз правової позиції викладеної зазначеної в постанові від 28 травня 2021 року (справа № 715/2073/20) Верховного Суду у відповідності до якої: «встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення її майнового стану та покращення майнового стану, що є підставою для збільшення розміру аліментів». Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Позивач не надала суду жодних доказів того, що з дня збільшення розміру аліментів її майновий стан погіршився та настільки покращився майновій стан відповідача, що дозволяє останньому виплачувати аліменти у більшому розмірі ніж визначений судовим рішенням. Також при визначенні розміру аліментів судом першої інстанції враховано розмір доходів позивача та ст. 141 СК України, відповідно до частин першої та другої якої мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні. Отже, за період з січня по серпень 2022 року відповідачу нарахована заробітна плата становить 36 655,00 гривень, після сплати обов`язкових платежів його щомісячний дохід, з якого стягуються аліменти становить 29 507 грн (36 655 - 7 147 обов`язкові платежі) = 29 507 : 8 місяців = 3 622 грн щомісячний дохід. Враховуючи те, що у відповідача на утриманні троє неповнолітніх дітей, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим за 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який становить до шести років у розмірі 1136 грн, а на утримання двох неповнолітніх дітей більше шести років у розмірі 1416 на кожного, що в сукупності становить 3 969 грн, то загальний розмір стягнення аліментів перевищує 70 % щомісячного доходу платника аліментів встановлений ч.3 ст.128 КзПП України і ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» , що має бути виплачена працівнику. Отже, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову дійшов вірного висновку, що в цьому випадку підстави для задоволення позову відсутні у зв`язку з не доведенням позивачем погіршення її майнового стану та покращенням майнового стану платника аліментів, що дозволяє йому їх сплачувати у більшому розмірі ніж визначеному судом розмірі. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача покращився майновий стан та він спроможний сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у більшому розмірі ніж присуджено судом, оскільки відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України позивачка не довела обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до підпункту пункту 4 ч. 1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої вказаної статті), у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої вказаної статті). Ураховуючи, що за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень щодо вирішення спору по суті, тому відсутні підстави для нового розподілу витрат у справі, а також відшкодування ОСОБА_1 судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У відповідності до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, колегія суддів вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевчук-Філімон Наталії Мирославівни залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду від 17 листопада 2022 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її підписання і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст складено 30 січня 2023 року. Судді: В.Д.Фединяк І.О.Максюта Л.В.Василишин

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»