Постанова 4857 № 380/3753/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/3753/20 пров. № А/857/14297/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П. за участі секретаря судового засідання Лутчин А.М., представника позивача: не з`явився представника відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року з питань повороту виконання рішення у справі № 380/3753/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суддя в 1-й інстанції - Крутько О.В., час ухвалення рішення - 11 год. 30 хв., місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 19.09.2022,- В С Т А Н О В И В : У Львівському окружному адміністративному суді перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням суду від 18.03.2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС № 115-о «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.04.2020. Поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з 16.04.2020. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.04.2020 по 18.03.2021 в розмірі 76797 грн.. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС та стягнення з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6845,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 апеляційні скарги Галицької митниці Держмитслужби задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/3753/20 - скасовано. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Качмара Івана Остаповича про розподіл судових витрат відмовлено. Стягнуто з Галицької митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43348711) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн 40 коп. Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.07.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 року залишено без змін. 04.11.2021 та 11.02.2022 Галицькою митницею Держмитслужби до Львівського окружного адміністративного суду подано заяви ідентичного змісту про поворот виконання судового рішення у справі №380/3753/20. На обґрунтування вимог поданих заяв, митний орган вказує те, що у зв`язку зі скасуванням рішення суду, яким стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, існують достатні правові підстави для стягнення з позивача на користь Галицької митниці Держмитслужби 6845,00 грн виплаченого на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у задоволенні заяви Галицької митниці Держмитслужби про поворот виконання судового рішення у справі №380/3753/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено. Не погодившись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Галицькою митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу, у якій апелянт вказує про те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами. Просить ухвалу скасувати . Вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано положення статті 381 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено підстави повороту виконання рішення та безпідставно зазначив, що доказів надання позивачем завідомо неправдивих відомостей або поданих ним підроблених документів, які слугували скасуванню рішення від 18.03.2021, відповідач до суду не надав. Апелянт вказує про те, що стаття 381 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає необхідність доведення факту обґрунтування скасованого рішення повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами лише щодо заробітної плати, а не середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а відтак вважає, що суд проігнорував ту обставину, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не є заробітною платою та не навів жодного обґрунтування чому він вважає інакше. Звертає увагу апеляційного суду на те, що до моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У зв`язку з цим, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу». Оскільки Галицькою митницею Держмитслужби на виконання судового рішення, яке в подальшому було скасоване, було виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 6845,00 гри., який не є заробітною платою в розумінні статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про оплату праці» із врахування висновків Верховного Суду що застосування цих норм, викладених в постанові від 21 квітня 2021 року по справі № 461/1303/19, а відтак вважає, що вимоги ст. 381 Кодексу адміністративного судочинства України на вказану грошову суму не поширюються. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята відповідно до вимог закону з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Звертає увагу суду на те, що якщо особа добросовісно одержувала за скасованим чи зміненим в подальшому судовим рішенням певні виплати, то вона не повинна повертати ці кошти чи надміру одержані кошти. З набранням законної сили новим судовим рішенням вона лише втрачає право на одержання подальших виплат або зберігає це право щодо виплат у меншому розмірі. У зазначених категоріях адміністративних справ може відбутися поворот виконання у випадках, якщо рішення суду прийнято з урахуванням недобросовісної поведінки позивача (стягувача), а не порушень з боку суду. Тому, лише якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах, суд повинен допустити поворот виконання. Також просить суд взяти до уваги правові позиції, які міститься у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 2а-9320/11/0308, від 22.08.2019 у справі № 9557/10/1570, від 24.09.2020 у справі № 818/678/17. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав Відмовляючи у задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення, суд першої дійшов висновку, що з урахуванням статті 381 КАС України заявником до суду не подано доказів того, що скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами стосовно виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.07.2020 у справі № 757/34139/18-ц, від 12.02.2020 у справі № 369/7704/18, від 08.04.2020 у справі № 760/408/19, у яких Верховний Суд вказував про те, що чинне законодавство не допускає повороту виконання рішення суду у разі скасування виконання судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин. Для цієї категорії справ не має значення, в якому порядку ухвалене те рішення, яким було скасовано інше виконане рішення. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем. (стаття 380 КАС України). Відповідно до частини першої статті 380 КАС України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Відповідно до частини сьомої статті 380 КАС України якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Суд звертає увагу, що поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням. Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2011 року у справі №13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Визначальним під час розгляду заяви про поворот виконання рішення є з`ясування порушення скасованим судовим рішенням права сторін, чи виконано рішення суду, що призвело до порушення прав, які потребують відновлення у судовому порядку. При повороті виконання рішення вчиняються дії, які покликані повернути стан речей до виконання рішення суду. Поворот виконання рішення це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Таким чином, вирішальною підставою для здійснення повороту судового рішення є скасування чи зміна вищестоящим судом вже виконаних постанов чи рішень суду, а також реалізація скасованого рішення суду внаслідок одержання стороною майна. Водночас, аналіз приписів статті 380 КАС України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про поворот виконання судового рішення суд має право здійснити такий поворот лише в межах судового рішення (його резолютивної частини), за яким відбулось стягнення, тобто в межах стягнутих сум. Відповідно до статті 381 КАС України поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. Отже, згідно з цією нормою, не допускається поворот виконання судових рішень у вище зазначеній категорії справ за винятком випадків повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або поданням підроблених документах. Тобто, якщо особа добросовісно одержувала за скасованим чи зміненим в подальшому судовим рішенням певні виплати, то вона не повинна повертати ці кошти чи надміру одержані кошти. З набранням законної сили новим судовим рішенням вона лише втрачає право на одержання подальших виплат або зберігає це право щодо виплат у меншому розмірі. Суд зазначає, що у зазначених категоріях адміністративних справ може відбутися поворот виконання у випадках, якщо рішення суду прийнято з урахуванням недобросовісної поведінки позивача (стягувача), а не порушень з боку суду. Тому, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах, суд повинен допустити поворот виконання. Така ж правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 2а-9320/11/0308, 22 серпня 2019 року у справі № 9557/10/1570, 31 липня 2020 року у справі № 757/34139/18-ц,24 вересня 2020 року у справі № 818/678/17 тощо. У вказаних постановах Верховний Суд зробив висновок про те, що чинне законодавство не допускає повороту виконання рішення суду у разі скасування виконання судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин. Для цієї категорії справ не має значення, в якому порядку ухвалене те рішення, яким було скасовано інше виконане рішення. Таким чином, самої лише обставини щодо скасування Судових рішень є не достатнім для стягнення з позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, нарахованого йому за рішенням суду. Окрім того, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не є заробітною платою, а, відтак, підлягає поверненню відповідачу є необґрунтованим, враховуючи наступне. Так, вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою. Вказане також узгоджується з пунктом 1.3 розділу 1 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004за № 114/8713; далі - Інструкція № 114/8713) яким передбачено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Відповідно до підпункту 2.2.12 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції № 114/8713 до фонду додаткової заробітної плати включається оплата за невідпрацьований час, зокрема, оплата простоїв не з вини працівника. У розділі 3 Інструкції № 114/8713 закріплено вичерпний перелік виплат, що не належать до фонду оплати праці. Згідно з пунктом 3.9 розділу 3 вказаної Інструкції до фонду оплати праці не належать суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні. В Інструкції № 114/8713 середній заробіток за час вимушеного прогулу не віднесено до вичерпного переліку виплат, що не належать до фонду оплати праці. На думку Великої Палати Верховного Суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату. Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою. Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. Вказана позиція суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 8 лютого 2022 року у справі №755/12623/19. Таким чином, з огляду на визнання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за змістом заробітною платою, суд звертає увагу, що в силу положень статті 381 КАС України поворот виконання рішення про стягнення середнього заробітку можливий лише у випадку, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. Доказів надання позивачем завідомо неправдивих відомостей або поданих ним підроблених документів, які слугували скасуванню рішення суду, матеріали справи не містять і відповідачем не представлені. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до стаття 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного питання правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. ст. 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року з питань повороту виконання рішення у справі № 380/3753/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 30 січня 2023 року