Ухвала ККС ВС № 234/3846/21

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2023 року м. Київ справа № 234/3846/21 провадження № 51 - 486 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року, встановив: Як вбачається із наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, вироком Краматорського міського суду Донецької області від 22 листопада 2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років. На підставі ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, приєднана невідбута частина покарання за вироком Краматорського міського суду Донецької області від 09 грудня 2020 року та визначено виконувати цей вирок самостійно. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни. Засуджений звернувся із касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд ухвали апеляційного суду щодо нього. Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті. Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу. Наведене обґрунтування вимог засудженим викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України. Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції. Однак, як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений, не погоджуючись із кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 115 КК України, вважає, що його дії необхідно перекваліфікувати на ст. 119 КК України, однак належного вмотивування зазначеним доводам не наводить. При цьому, окрім іншого, засуджений вказує на однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, доказам у кримінальному провадженні просить дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду. Таким чином, всупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій скарзі засуджений не зазначає, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанціїта не конкретизує, які конкретно доводи його апеляційної скарги у порушення ст. 419 КПК України апеляційний суд належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив, та на які з них не надав відповіді і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом ухвали апеляційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу. Крім цього, згідно ст. 436 КПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. Проте вимоги засудженого до суду касаційної інстанції не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК України та містять суперечності, оскільки він просить скасувати вирок Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року та винести новий вирок, яким призначити йому покарання за ст. 119 КК України. Крім того, у порушення ч. 5 ст. 427 КПК України, до касаційної скарги засудженим не додано копії оскаржуваної ухвали апеляційного суду. Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК України, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається, чи бажає засуджений брати участь у касаційному розгляді. Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання нової касаційної скарги. Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд постановив: Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - п`ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали. У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3