Ухвала КЦС ВС № 761/28252/21

Ухвала 30 січня 2023 року м. Київ справа № 761/28252/21 провадження № 61-1107 ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалуКиївського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за заявою Головного управління ДПС в Одеській області про розкриття акціонерним товариством «Сбербанк» інформації, що містить банківську таємницю щодо товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Стиль», ВСТАНОВИВ : 17 січня 2023 року до Верховного Судувід імені Головного управління ДПС в Одеській області (далі - Управління) Козеровська А. О. подала касаційну скаргу на ухвалуКиївського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року у вказаній вище справі. На підтвердження повноважень підписанта касаційної скарги суду надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) Державної податкової служби України, згідно з яким вона як представник має право вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг)). Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки всупереч положень частини третьої статті 392 ЦПК України вона підписана Козеровською А. О., повноваження якої на представництво інтересів Управління у Верховному Суді не підтверджені належним чином. Частинами першою, третьою статті 58 ЦПК Українивстановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво». Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності). У пунктах 18, 25 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21), оприлюдненої 20 жовтня 2022 року, вказано, що «починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва. Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять визначених частиною третьою статті 58 ЦПК України документів, які можуть підтвердити повноваження Козеровської А. О. діяти у суді від імені Управління за правилами його самопредставництва за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом). Отже, наявність в ЄДР даних про Козеровську А. О. як працівника, який поряд з керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити свої повноваження діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). Крім того, Козеровська А. О. не підтвердила свої повноваження діяти в порядку представництва, оскільки до касаційної скарги не надано відомостей, що вона є адвокатом. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції представництво здійснюється з 1 січня 2017 року. Відповідно до частин першої, другої статті 60 ЦПК України представником в суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових правовідносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Документами, які підтверджують повноваження представників у цивільному процесі, є довіреність фізичної або юридичної особи; повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частини перша, четверта статті 62 ЦПК України). Справа № 761/28252/21 не є трудовою та не визнавалась судами попередніх інстанцій малозначною. Отже, представництво заявника в суді касаційної інстанції має здійснюватись адвокатом, однак відсутні підтвердження того, що підписант касаційної скарги є адвокатом. Таким чином, до касаційної скарги не надано доказів належного уповноваження Козеровської А. О. на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені заявникау розумінні статтей 58, 62 ЦПК України. Пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК Українивстановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо: касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. Враховуючи те, що належних документів, які б засвідчували право Козеровської А. О. на здійснення представництва чи самопредставництва Управління не надано, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК Україникасаційна скарга не приймається до розгляду і повертається заявнику. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтею 260, пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України, Верховний Суд УХВАЛИВ : Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, подану та підписану Козеровською Аліною Олександрівною , на ухвалуКиївського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року у цій справі повернути особі, що її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Білоконь