Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 902/977/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2023 року Справа № 902/977/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П. , суддя Савченко Г.І. секретар судового засідання Кушнірук Р.В. за участю представників сторін: від позивача: Горбач А.М. від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 02.11.22р. головуючим суддею Матвійчуком В.В., суддею Міліціановим Р.В., суддею Нешик О.С. о 09:51 год. у м.Вінниці у справі № 902/977/20, повний текст складено 14.11.22р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" про стягнення 488 419 533,35грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.11.2022р. у справі №902/977/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" про стягнення 488419533,35грн. задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення 151546346,59грн. заборгованості за негативні щодобові небаланси закрито. Зменшено підлягаючі до стягнення суми пені на 75%. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 297116655,89грн. - заборгованості за негативні щодобові небаланси; 6356273,27грн. пені; 5142186,77грн. 3% річних; 9189251,21грн. інфляційних втрат та 794500,00грн. судового збору. В позові в частині стягнення 19068819,80грн. пені відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 19 068 819,80грн. пені скасувати та прийняти в цій частині нове, яким позов на зазначену суму задоволити. Також, просить судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне: - вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства; - щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваного рішення в частині висновків суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені на 19 068 819,80грн., стверджує, що висновки суду свідчать про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та не відповідність таких висновків обставинам справи, врахування лише інтересів Відповідача при зменшення розміру стягуваної пені; - зазначає, що оскільки відповідач у добровільному порядку свої зобов`язання по оплаті заборгованості за щодобові небаланси за січень 2020 року, лютий, березень 2021 року у повному обсязі не виконав, то з метою захисту своїх порушених прав Позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення простроченого грошового зобов`язання за договором транспортування природного газу від 04.02.2020р. №2002000095 та штрафних санкцій, як способу захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання; - зауважує, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків); - вказує, що із доданих до матеріалів справи розрахунків сум основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за добовий небаланс вбачається, що розмір основної заборгованості Відповідача становив 448 663 002,30грн., розмір нарахованої позивачем пені становить 25425093,07грн., розмір трьох відсотків річних від простроченої суми становить 5 142 186,77грн. та розмір інфляційних втрат становить 9 189 251,21грн.. Таким чином, співставивши у відсотковому співвідношенні розмір основної суми заборгованості 448 663 002,30грн. та сукупний розмір штрафних санкцій 39 756 531,05грн. вбачається, що загальний розмір нарахованих Позивачем штрафних санкцій становить лише 8,86% від суми основної заборгованості, а розмір пені 5,66% від суми основної заборгованості. При цьому основна заборгованість з оплати за негативні щодобові небаланси відповідачем не сплачена. Тобто нараховані позивачем штрафні санкції є співмірними з розміром основного боргу та не перевищують його, у зв`язку з чим, на переконання Позивача, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування приписів ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України; - вважає, що враховуючи наведене оскаржуване судове рішення ухвалено за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, наслідком чого є скасування оскаржуваного рішення в цій частині. Додає, що крім того, судом першої інстанції не надано оцінки (не встановлено), в контексті зменшення пені, такій обставині як тривалість прострочення виконання зобов`язання щодо оплати негативних небалансів. Суд першої інстанції не взяв до уваги того факту, що таке прострочення є значним та в повному обсязі неоплачено, оскільки заборгованість з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року у розмірі 22 338 661,59грн. оплачена відповідачем лише під час розгляду справи. Також, під час розгляду справи відповідач частково здійснив оплату основного боргу за негативні щодобові небаланси лютого 2021 року на загальну суму 129 207 685,00грн.. Проте, основна заборгованість з оплати за негативні щодобові небаланси за лютий 2021р., березень 2021р. відповідачем не оплачена в повному обсязі. Також, судом не досліджувалось питання чи вчинялись дії з боку відповідача щодо запобігання виникненню заборгованості та/чи позасудового врегулювання такої заборгованості (наприклад, пропозицій щодо відстрочення чи розстрочення оплати); - зазначає, що тривале невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України. Проте, не зважаючи на вказане, судом у рішенні не наведено у чому ж полягає винятковість тих обставин про які зазначає суд (та випадку загалом) та яким чином вони вплинули на неналежне виконання зобов`язань AT "Вінницягаз"; - вважає, що місцевий господарський суд, при ухваленні рішення по справі, не врахував майнового стану ТОВ "Оператор ГТС України". Разом із цим

мотивувальна частина рішення суду не містить фактичних обставин, які стали підставою для ухвалення рішення про зменшення розміру пені на 75%; - стверджує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 02.11.2022р. у справі №902/977/20, в оскаржуваній частині, не відповідає зазначеним вище вимогам, що свідчить про те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення надав пріоритет саме доказам та доводам відповідача, не надавши при цьому відповідної (належної) правової оцінки доказам (доводам) позивача; - вважає, що враховуючи те, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції, в оскаржуваній частині, з порушенням норм процесуального права, а саме: ст.ст.2, 7, 11, 13, 42, 73-86, 236, 237 ГПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст.ст.11-14, 614 ЦК України, Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин в оскаржуваній частині, що мають значення для справи, при недоведеності обставин в оскаржуваній частині, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та при невідповідності висновків викладених в Оскаржуваному рішенні суду першої інстанції в оскаржуваній частині обставинам справи, відповідно до ст.277 ГПК України дане рішення підлягає скасуванню в частині, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/977/20 у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В.. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022р. у справі №902/977/20 апеляційну скаргу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.11.2022р. - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів доплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. 22.12.2022р. на адресу апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої, на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022р. у справі № 902/977/20, долучає платіжне доручення №9860 від 20.12.2022р. про сплату судового збору в розмірі 382570,20грн.. Розпорядженням керівника апарату Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.12.2022р. №01-05/7421, у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) по справі №902/977/20 - Коломис В.В. у період з 19.12.2022р. по 13.01.2023р. включно, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №902/977/20. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/977/20 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А.. Розпорядженням керівника апарату Північно - західного апеляційного господарського суду від 26.12.2022р. №01-05/747, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №902/977/20 - Миханюк М.В. у період з 26.12.2022р. по 30.12.2022р. включно, перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №902/977/20 - Саврія В.А. у період з 26.12.2022р. по 30.12.2022р. включно, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №902/977/20. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/977/20 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П., суддя Савченко Г.І.. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 27.12.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.11.2022р. у справі №902/977/20 та призначено справу №902/977/20 до розгляду на 24.01.2023р. об 15:30год., тощо. 30.12.2022р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - адвоката Пилипчук Віталіни Євгенівни надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/977/20 поза приміщенням суду. В даній заяві заявник просить забезпечити представнику ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" можливість проведення судового засідання по справі №902/977/20, призначеного 24.01.2023р. об 15:30год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon". Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 02.01.2023р. задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - адвоката Пилипчук Віталіни Євгенівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/977/20 поза приміщенням суду та забезпечено представнику ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" - адвокату Пилипчук В.Є. участь в судовому засіданні у справі №902/977/20, призначеному на 24.01.2023р. об 15:30год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon". 10.01.2023р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" надійшов письмовий відзив від 10.01.2023р. №210007.1-Ск-423-0123 на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суд першої інстанції - без змін. 23.01.1023р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебування його представника у відпустці. В судовому засіданні 24.01.2023р. представник скаржника заперечив проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Розглянувши вказане вище клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів його відхилила з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час та місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Критерії оцінювання розумності строку справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (справа Кучерук проти України) (заява 2570/04). У відповідності до п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі. Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини однією із складових справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона має знати про всі докази чи подання, які представленні або зроблені в цілях впливу на думку суду і коментувати їх (п. п. 23,31 та 33 рішення у справі "Лобо Мачадо проти Португалії" від 20.02.1996, п. 24 рішення у справі "Нідерост-Губер проти Швейцарії" від 18.02.1997, п. 42 рішення у справі "Кєроярві проти Фінляндії"). Відповідно до ст.7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. За приписами ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Разом з тим, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.). В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України"). Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" щодо обставин справи та документальних доказів, які висловлені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Крім того, суд призначаючи справу до розгляду надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022р. про відкриття апеляційного провадження, явка учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також попереджено про те, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач у справі наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання 24.01.2023р. не з`явився, своїх повноважних представників не направив. Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача у справі. В судовому засіданні 24.01.2023р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Вінницької області від 02.11.2022р. у справі №902/977/20 в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 19068819,80грн. пені скасувати та прийняти в цій частині нове, яким позов на зазначену суму задоволити. Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника , проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняття оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 04.02.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (замовник) укладено договір транспортування природного газу №2002000095 (далі - договір) (, що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. №2497, за умовами п.2.1 якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (а.с.32-44, т.1). Відповідно до п.2.8 договору, взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом. Згідно п.5.2 договору, якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП), визначених у Кодексі та нормативно-правових актів і відповідних стандартах, на які Кодекс містить посилання. Відповідно до п.5.3 договору, за порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему оператора або передається з неї оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього договору. У відповідності до п.7.1 договору, вартість послуги з балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС. Пунктом 9.1 договору сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу. Пунктом 9.2 договору передбачено, що у разі виникнення у замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж замовнику, а замовник купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу ГТС. Відповідно до п.9.3 договору, у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту. Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою чинним законодавством, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період. Згідно п.9.6 договору, розбіжності щодо вартості добових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов`язаний сплатити у строк, визначений п.9.3 договору, визначається за даними оператора. Пунктом 11.4 договору сторонами визначено, що врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими позивач врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби). Згідно п.17.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його укладення, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2020 року та діє до 31 грудня 2020 року. Відповідно до п.п.19.1-19.3 договору, сторони обмінюються інформацією, що стосується надання послуг, відповідно до порядку і в строки, передбачені Кодексом. Будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси, вказані в цьому договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур`єром особисто уповноваженій особі сторони або у погоджених випадках направлено електронною поштою. Повідомлення вимоги звіти або інша інформація, надіслані або передані за допомогою засобів, зазначених у п.19.2 цього розділу, вважаються отриманими адресатом на дату їх отримання. У додатку №3 до договору сторонами визначено перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу (а.с.45, 46, т.1). За результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за січень 2020 року (інформація подана до інформаційної платформи згідно форм 2, 3, 4, 9) позивач виявив наявність у відповідача негативних щодобових небалансів, як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів щодобового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі щодобові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме: за січень 2020 року було виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів в розмірі 4739,28894 тис.куб.м. (49051641 кВт*год) всього на загальну суму 29 805 580,99грн., з ПДВ. Згідно довідки № 1, довідки № 3 негативні небаланси у відповідача виникли внаслідок відбору з газотранспортної системи природного газу без подання відповідних обсягів природного газу до газотранспортної системи та відповідно. (а.с.51, 52, т.1) 14.02.2020р. позивачем через інформаційну платформу направлено відповідачу акт врегулювання щодобових небалансів №01-2020-2002000095 за газовий місяць січень 2020 року та рахунок №01-2020-2002000095 від 31.01.2020р. на загальну суму 29 805 457,56грн. на оплату за щодобові негативні небаланси за січень 2020р.. При визначені остаточної суми негативного небалансу за січень 2020 року позивачем було враховано наявність у відповідача позитивної суми небалансу за січень 2020 року в розмірі 123,43грн. (а.с.48, 49, т.1) Однак, як вказує позивач, що у строки встановлені п.9.3 договору, відповідач не оплатив на користь позивача щодобові негативні небаланси за січень 2020 року в загальній сумі 29 805 457,56грн, у зв`язку з чим, 03.03.2020р. позивачем було надіслано відповідачу листа вих.№ТОВВИХ-20-2477 з вимогою сплатити в найкоротший термін 29 805 457,56грн. за щодобові негативні небаланси за січень 2020 року. (а.с.142, т.1) Надалі, відповідач листом №21005.1-Сл.1733.0320 від 04.05.2020р. надіслав позивачу пропозицію укласти договір реструктуризації заборгованості за січень 2020 року в розмірі 29 805 457,56грн. з графіком платежів з 31 травня 2020 року по 30 вересня 2020 року (а.с.143, 144, т.1). Відповідно до розрахунку суми основного боргу за добовий небаланс природного газу (січень 2020 року) в період з 29.05.2020р. по 22.09.2020р. відповідачем на користь позивача частково було проведено оплату за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року всього на загальну суму 7 466 795,97грн., а саме: 29.05.2020р. оплачено 1 490 272,88грн., 30.06.2020р. оплачено 1 490 272,88грн., 09.07.2020р. оплачено 372 568,22грн., 15.07.2020р. оплачено 372 568,22грн., 22.07.2020р. оплачено 372 568,22грн., 29.07.2020р. оплачено 372 568,22грн., 05.08.2020р. оплачено 372 568,22грн., 11.08.2020р. оплачено 372 568,22 грн., 19.08.2020 оплачено 372 568,22 грн., 26.08.2020 оплачено 372 568,22 грн., 02.09.2020р. оплачено 372 568,22грн., 09.09.2020р. оплачено 372 568,22грн., 15.09.2020р. оплачено 372 568,22грн., 22.09.2020р. оплачено 372 568,22грн.. Станом на 28.09.2020р. заборгованість відповідача перед позивачем за добовий небаланс природного газу за січень 2020 року складала 22 338 661,59грн.. У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань з оплати щодобових небалансів за січень 2020 року позивачем, на підставі п.п.13.1, 13.5 договору, ст.536, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.198 Господарського кодексу України нараховано пеню в розмірі 2 283 949,93грн., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 494 591,37грн. та інфляційні втрати в розмірі 417 372,87грн.. За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду Господарського суду Вінницької області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газотранспортної системи "Вінницягаз" про стягнення 22 338 661,59грн. заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року, 2 283 949,93грн. пені, 494 591,37грн. трьох відсотків річних та 417 372,87грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" посилається на невиконання відповідачем умов договору транспортування природного газу №2002000095 від 04.02.2020р. в частині несплати негативних щодобових небалансів з січень 2020 року. У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань з оплати щодобових небалансів за січень 2020 року, позивачем, на підставах п.п.13.1, 13.5 договору, ст.536, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.198 Господарського кодексу України донараховано відповідачу 2 283 949,93грн. пені, 494 591,37грн. три відсотки річних від простроченої суми та 417 372,87грн. інфляційних втрат. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.10.2020р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/977/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.11.2020. 06.11.2020р. до Господарського суду Вінницької області надійшов відзив на позовну заяву за вих. №21007.1-Ск-6022-1120 від 06.11.2020р., в якому відповідач наголошує на тому, що строк оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року не настав оскільки на його адресу не надходило рахунку на оплату та акту врегулювання добового небалансу. Також, відповідач вказує на те, що позивач як Оператор ГТС всупереч вимог законодавства та укладеного договору подає у суміжні газопроводи обсяги газу більші ніж ті, які надходять від замовників у газотранспортну систему. Більше того, самостійно з власної волі і за власним рішенням несанкціоновано (безпідставно) подає (закачує) газ у суміжні системи. Окремо відповідач звертає увагу на відсутності його вини у виникненні небалансу, відсутності складу цивільного правопорушення, що на його думку виключає відповідальність у формі внесення плати за небаланс. За результатами судового засідання 10.11.2020р., Господарський суд Вінницької області, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 10.11.2020р. про оголошення перерви в судовому засіданні до 10.12.2020р.. 20.11.2020р. до Господарського суду Вінницької області надійшла відповідь на відзив за вих. №ТОВВИХ 20-12742 від 13.11.2020р.. 04.12.2020р. до Господарського суду Вінницької області надійшла заява відповідача за вих. №210007.1-Сл-6623-1220 від 02.12.2020р. з відповідями на запитання позивача в порядку ст.90 ГПК України. 04.12.2020р. до Господарського суду Вінницької області надійшли заперечення на відповідь на відзив за вих. №210007.1-Сл-6622-1220 від 02.12.2020р.. Ухвалою Господарського суду Господарського суду Вінницької області від 10.12.2020 відкладено підготовче засідання на 11.01.2021р.. 11.01.2021р. до Господарського суду Господарського суду Вінницької області надійшло клопотання №210007.1-Ск-76-0121 від 04.01.202р.1 відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат. 11.01.2021р. до Господарського суду Господарського суду Вінницької області надійшло клопотання №210007.1-Ск-108-0121 від 04.01.2021р. відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3987/19 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про стягнення заборгованості за добові небаланси за період з березня по червень 2019 року. Протокольною ухвалою від 11.01.2021р. Господарським судом Вінницької області оголошено перерву в судовому засіданні до 20.01.2021. 11.01.2021р. до Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення позивача вих. №ТОВВИХ 21-4 від 04.01.2021р. з приводу міркувань відповідача, наведених в запереченнях на відповідь на відзив. 16.01.2021р. до Господарського суду Вінницької області надійшли заперечення позивача вих. № ТОВВИХ 21-329 від 13.01.2021р. проти клопотання відповідача щодо зменшення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат. 16.01.2021р. до Господарського суду Вінницької області надійшли заперечення позивача вих. № ТОВВИХ 21-329 від 13.01.2021р. проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.01.2021р. клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №902/977/20 задоволено. Провадження у справі зупинено до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3987/19. Зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі. Не погоджуючись із постановленою ухвалою, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.01.2021 у справі №902/977/20 залишено без задоволення, ухвалу суду без змін. На адресу Господарського суду Вінницької області 05.05.2021р. (вх.№01-34/4000/21) надійшло клопотання від ТОВ "Оператор газорозподільної системи України" про поновлення провадження у справі з огляду на прийняття 19.03.2021р. об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови у справі №922/3987/19. За результатами розгляду клопотання позивача Господарським судом Вінницької області 11.05.2021р. постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі №902/977/20. З огляду на категорію та складність даного спору, з метою повного та об`єктивного вирішення спору, суд, ухвалою від 11.05.2021р. призначив колегіальний розгляд справи №902/977/20 у складі трьох суддів. Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.05.2020р., визначено колегію для розгляду справи №902/977/20 в наступному складі: головуючий суддя Матвійчук В.В., судді: Міліціанов Р.В., Тварковський А.А.. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.05.2021р. справу №902/977/20 прийнято до свого провадження. Розгляд справи розпочато спочатку та призначено підготовче засідання на 26.05.2021р.. 21.05.2021р. до Господарського суду Вінницької області надійшли додаткові пояснення відповідача у справі за №210-Сл-4950-0521 від 21.05.2021р.. При розгляді справи 26.05.2021р. Господарським судом Вінницької області оголошено перерву до 17.06.2021р., про що постановлено протокольну ухвалу. 02.06.2021р. на електронну адресу Господарського суду Вінницької області надійшла заява № ТОВВИХ-21-6118 від 02.06.2021р. скріплена електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Пилипчук В.Є. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 07.06.2021р., за заявою головуючого судді від 02.06.2021р., суддю Тварковського А.А. виведено зі складу колегії суддів по справі №902/977/20, у зв`язку з перебуванням у відпустці. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2021р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Матвійчук В.В., судді - Міліціанов Р.В., Маслій І.В.. Ухвалами Господарського суду Вінницької області від 08.06.2021р. справу № 902/977/22 прийнято до провадження новим складом суду, постановлено судове засідання 17.06.2021р. у справі провести в режимі відеоконференції, забезпечивши участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у розгляді справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. 08.06.2021р. до Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення позивача у справі №ТОВВИХ-21-6119 від 02.06.2021р.. За наслідками судового засідання 17.06.2021р. судом постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву в судовому засіданні до 26.08.2021р.. 27.07.2021р. на електронну адресу Господарського суду Вінницької області надійшла заява № ТОВВИХ-21-8132 від 26.07.2021р. скріплена електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Пилипчук В.Є. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. На підставі розпорядження керівника апарату суду, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Матвійчука В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл вказаної заяви, за результатами якого дану заяву передано на розгляд суду у складі колегії: головуючого судді Тварковського А.А., суддів Міліціанова Р.В. та Маслія І.В.. Поряд з цим, у період з 19.07.2021р. по 13.08.2021р. суддя - учасник колегії Маслій І.В. перебував у відпустці, у зв`язку з чим головуючим суддею Тварковським А.А. 04.08.2021р. подано службову записку про заміну судді-члена колегії Маслія І.В.. Згідно розпорядження заступника керівника апарату суду №01-28/104/2021 від 04.08.2021р. призначено повторний автоматизований розподіл заяви №ТОВВИХ-21-8132 від 26.07.2021р.. Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2021р. для розгляду заяви №ТОВВИХ-21-8132 від 26.07.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тварковським А.А., судді - Міліціанов Р.В., Нешик О.С.. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.08.2021р. справу №902/977/20 прийнято до свого провадження новим складом суду в частині розгляду заяви №ТОВВИХ-21-8132 від 26.07.2021р. представника позивача у справі - адвоката Пилипчук В.Є. Задоволено означену заяву, постановивши судове засідання 26.08.2022р. у справі №902/977/20 провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області, забезпечивши участь представника позивача Пилипчук Віталіни Євгенівни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. 03.08.2022р. до Господарського суду Вінницької області надійшли додаткові пояснення позивача у справі №ТОВВИХ-21-8324 від 29.07.2021р.. 10.08.2022р. до Господарського суду Вінницької області надійшли пояснення позивача у справі №ТОВВИХ-21-8525 від 04.08.2021р., за змістом яких в період з 30.09.2020р. по 16.07.2021р. відповідачем на користь позивача було здійснено оплати в загальній сумі 22 338 498,43грн.. Крім того, частина зобов`язань відповідача перед позивачем за добовий небаланс природного газу січня 20220 року в період з 30.09.2020р. по 16.07.2021р. була припинена на підставі ряду Заяв про припинення зобов`язань зарахування зустрічних однорічних вимог після звернення до суду з даним позовом, всього на загальну суму 163,16грн.. Таким чином, з урахуванням часткової сплати заборгованості та припиненню на підставі ряду Заяв про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, всього на суму 22 338 661,59грн., станом на 16.07.2021р. основний борг відповідача перед позивачем за добовий небаланс природного газу січня 20220 року по договору №200200095 від 04.02.2022р. відсутній. 12.08.2021р. до Господарського суду Вінницької області надійшла заява позивача у справі № ТОВВИХ-21-8645 від 06.08.2022р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за лютий та березень 2021 року (інформація подана до інформаційної платформи згідно форм 2, 3, 4, 9) позивач виявив наявність у відповідача негативних щодобових небалансів, як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів щодобового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі щодобові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме: за лютий 2021 року (з 01.02.2021р. по 16.02.2021р.) було виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів в розмірі 9609,00979 тис.куб.м. (99453251 кВт х год) всього на загальну суму 112 793 302,65грн., з ПДВ; за лютий 2021 року (з 17.02.2021р. по 28.02.2021р.) було виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів в розмірі 12143,38989 тис.куб.м. (125684085 кВт х год) всього на загальну суму 87 747 892,46грн., з ПДВ; за березень 2021 року було виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів в розмірі 40187,99299 тис.куб.м. (415945727 кВт х год) всього на загальну суму 290 664 803,37грн., з ПДВ. Згідно довідки №1, довідки №3 негативні небаланси у відповідача виникли внаслідок відбору з газотранспортної системи природного газу без подання відповідних обсягів природного газу до газотранспортної системи та відповідно. (а.с.137-140, т.4) Відповідно до п.2.8 договору транспортування природного газу №2002000095 від 04.02.2020р. позивачем через інформаційну платформу направлено відповідачу відповідні акти врегулювання щодобових небалансів. Також, на виконання п.9.3 Договору позивачем через інформаційну платформу направлено відповідачу рахунки на оплату за добові небаланси за вказаний період. Позивачем через інформаційну платформу направлено відповідачу наступні акти врегулювання щодобових небалансів: №02-2021-2002000095 від 28.02.2021р. за лютий 2021 року за період з 01.02.2021р. по 16.02.2021р.; №02-2021-2002000095/2 від 28.02.2021р. за лютий 2021 року за період з 17.02.2021р. по 28.02.2021р.; №03-2021-2002000095 від 31.03.2021р. за березень 2021 року (а.с.130-132, т.4). Згідно п.9.3 договору, позивачем через інформаційну платформу направлено відповідачу наступні рахунки: №02-2021-2002000095 від 28.02.2021р. на оплату за добові небаланси за лютий 2021 року (з 01.02.2021 по 16.02.2021) на загальну суму 112 793 302,65грн, з ПДВ; №02-2021-2002000095 від 28.02.2021р. на оплату за добові небаланси за лютий 2021 року (за період з 17.02.2021 по 28.02.2021р.) на загальну суму 87 747 892,46грн, з ПДВ; №03-2021-2002000095 від 31.03.2021р. на оплату за добові небаланси за березень 2021 року на загальну суму 290 664 803,37грн, з ПДВ. (а.с.133-135, т.4). Відповідно розрахунку суми основного боргу за добовий небаланс природного газу (лютий-березень 2021 року), в період з 23.06.2021р. по 05.08.2021р. відповідачем на користь позивача частково було проведено оплату за негативні щодобові небаланси за лютий 2021 року всього на загальну суму 64 881 657,77грн., а саме: 23.06.2021 оплачено 181 638,01грн.; 24.06.2021р. оплачено 8 000 000,00грн.; 25.06.2021р. оплачено 13 500 000,00грн.; 29.06.2021р. оплачено 8 000 000,00грн.; 30.06.2021р. оплачено 6 000 000,00грн.; 01.07.2021р. оплачено 1 000 000,00грн.; 02.07.2021р. оплачено 1 200 000,00грн.; 05.07.2021р. оплачено 1 000 000,00грн.; 09.07.2021р. оплачено 1 000 000,00грн.; 13.07.2021р. оплачено 1 000 000,00грн.; 16.07.2021р. оплачено 500 000,00грн.; 19.07.2021р. оплачено 1 000 000,00грн.; 20.07.2021р. оплачено 500 000,00грн.; 20.07.2021р. оплачено 19,76грн.; 23.07.2021р. оплачено 1 500 000,00грн.; 26.07.2021р. оплачено 2 000 000,00грн.; 27.07.2021р. оплачено 3 000 000,00грн.; 27.07.2021р. оплачено 1 000 000,00грн.; 28.07.2021р. оплачено 4 000 000,00грн.; 30.07.2021р. оплачено 5 500 000,00грн.; 30.07.2021р. оплачено 2 500 000,00грн.; 30.07.2021р. оплачено 1 000 000,00грн.; 03.08.2021р. оплачено 500 000,00грн.; 04.08.2021р. оплачено 500 000,00грн.; 05.08.2021р. оплачено 500 000,00грн.. Таким чином, станом на 05.08.2021р. відповідачем в повному обсязі не виконано свої зобов`язання з оплати за негативні щодобові небаланси за лютий-березень 2021 року на загальну суму 426 324 340,71грн., чим порушено умови п.п.2.5, 9.3 договору та п.19 глави 6 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи України, а також порушено права та інтереси позивача як кредитора у спірних правовідносинах. У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань з оплати щодобових небалансів за лютий-березень 2021 року позивачем на підставах п.п.13.1, 13.5 договору, ст.536, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.198 Господарського кодексу України донараховано відповідачу за період з 23.03.2021р. по 05.08.2021р. пеню в розмірі 23 141 143,14грн., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 4 647 595,40грн., інфляційні втрати в розмірі 8771878,34грн.. Враховуючи вище викладене позивач збільшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість з оплати за негативні щодобові небаланси в загальному розмірі 488 419 533,35грн., з якої: 448 663 002,30грн. сума основного боргу; 25 425 093,07грн. сума пені; 5142186,77грн. сума 3 % річних та 9 189 251,21грн. сума інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 794 500,00грн.. 20.08.2021р. до Господарського суду Вінницької області надійшли заперечення відповідача за № 210007.1-Ск-8759-0821 від 20.08.2021р. щодо заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, в яких останній зауважує, що позовні вимоги ТОВ Оператор ГТС України щодо стягнення 426 324 340,71грн. заборгованості за добові небаланси зі лютий-березень 2021 року та штрафних санкцій загальною сумою 35 560 616,89грн. мають досліджуватись судом в окремому позовному провадженні, а питання задоволення заявлених позивачем до стягнення вимог у розмірі 25 534 575,76грн. має вирішуватись в рамках справи №902/977/20. За наслідками судового засідання 26.08.2021р. Господарського суду Вінницької області постановлено протокольну ухвалу, відповідно до якої розгляд заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог відкладено до наступного судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 06.09.2021р.. Протокольною ухвалою Господарського суду Вінницької області від 06.09.2021р. заяву позивача №ТОВВИХ-21-8645 від 06.08.2022 про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду, оголошено перерву в судовому засіданні до 27.09.2021р.. 21.09.2021р. до Господарського суду Вінницької області надійшли заперечення відповідача №210007.1-Ск-10336-0921 від 17.09.2021р. на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог. 24.09.2022р. до Господарського суду Вінницької області надійшло клопотання відповідача №210007.1-Ск-10658-0921 від 23.09.2021р. про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справи №924/1135/20. 27.09.2021р. до Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення позивача №ТОВВИХ-21-10533 від 23.09.2021р. щодо заперечень відповідача на заяву про збільшення розміру позовних вимог. Протокольною ухвалою від 27.09.2021р. Господарський суд Вінницької області відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Виконавши завдання підготовчого провадження, Господарський суд Вінницької області 27.09.2022р. закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 21.10.2021р., про що постановив ухвалу у протокольній формі. 06.10.2021р. до Господарського суду Вінницької області надійшло клопотання відповідача №210007-1-Ск-11 від 06.10.2021р. про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №640/25928/21, що розглядається в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом міста Києва. У зв`язку з перебуванням члена колегії - судді Маслія І.В. на лікарняному 21.10.2021р., за заявою головуючого судді, розпорядженням керівника апарату суду від 21.10.2021р. суддю Маслія І.В. виведено зі складу колегії суддів по справі №902/977/20. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Матвійчук В.В., судді - Міліціанов Р.В., Нешик О.С.. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.10.2021р. справу прийнято до провадження новим складом суду, проте, розгляд справи у визначену дату не відбувся з огляду на графік судових засідань цього дня судді, введеного до складу суду 21.10.2021р.. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.10.2021р. судове засідання по розгляду справи по суті та клопотання відповідача про зупинення провадження у справі призначено на 24.11.2021р.. У визначену судом дату (24.11.2021) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Матвійчука В.В. на лікарняному, за закінченням якого ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.12.2021р., з урахуванням ухвали від 24.12.2021р., судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 31.01.2022р., про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст.120, 121 Господарського процесуального кодексу України. Одночасно судом розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №640/25928/21, за результатами чого в задоволенні зазначеного клопотання відмовлено, з підстав, наведених в ухвалі від 23.12.2021р.. 06.01.2022 до Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення №210007.1-Ск-168-0122 від 05.01.2022р. відповідача у справі з наведенням судової практики з аналогічних правовідносин. 26.01.2022р. до Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення №210007.1-Ск-1016-0122 від 26.01.2022р. відповідача у справі, в яких повідомляється про ухвалення місцевими господарськими судами рішень у справах у подібних правовідносинах. 26.01.2022р. до Господарського суду Вінницької області надійшло клопотання відповідача №210007.1-Ск-980-0122 від 26.01.2022р. про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №640/25928/21. 31.01.2022р. до Господарського суду Вінницької області надійшла заява відповідача №21007.1-Ск-1180-0122 від 31.01.2022р. про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення вартості добових небалансів за січень 2020 року в розмірі 22 338 661,59грн., 2 283 949,93грн. пені, 494 591,37грн. трьох відсотків річних та 417 372,87грн. інфляційних втрат та відмовити у їх задоволенні. В судовому засіданні 31.01.2022р. Господарським судом Вінницької області повідомлено учасників, що за результатами письмового розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі буде постановлена відповідна ухвала, оголошено перерву до 10.02.2022р., про що постановлено протокольну ухвалу. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.02.2022р. в задоволенні клопотання №210007.1-Ск-980-0122 від 26.01.2022р. про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №640/25928/21 відмовлено. 09.02.2022р. до Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення позивача № ТОВВИХ-22-1662 від 08.02.2022р. з приводу заяви відповідача про застосування строків позовної давності. Протокольною ухвалою від 10.02.2022р. в судовому засіданні 10.02.2022р. оголошено перерву до 28.02.2022р.. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.02.2022р. розгляд справи по суті відкладено на 13.04.2022р.. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.04.2022р. розгляд справи по суті відкладено на 23.05.2022р.. 12.05.2022р. до Господарського суду Вінницької області надійшли додаткові пояснення відповідача №210007.1-Ск-3676-0522 від 05.05.2022р. з додатками, з урахуванням постанови об`єднаної палати Верховного Суду від 18.02.2022р. у справі №918/450/20. 19.05.2022р. на електронну адресу Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення №ТОВВИХ-22-4898 від 19.05.2022р. з додатками скріплені електронним цифровим підписом представника позивача В.Пилипчук з приводу правових висновків об`єднаної палати Верховного Суду від 18.02.2022р. по справі № 918/450/20. 23.05.2022р. на електронну адресу Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення №ТОВВИХ-22-4898 від 19.05.2022р. з додатками скріплені електронним цифровим підписом представника позивача В.Пилипчук з приводу зарахування проведених відповідачем платежів. 23.05.2022р. на електронну адресу Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення №ТОВВИХ-22-5012 від 20.01.2022 з додатками скріплені електронним цифровим підписом представника позивача В. Пилипчук щодо обсягу спожитого відповідачем природного газу за спірний період. Протокольною ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.05.2022р. додатки до письмових пояснень відповідача №210007.1-Ск-3676-0522 від 05.05.2022, письмових пояснень позивача №ТОВВИХ-22-4898 від 19.05.2022р. та №ТОВВИХ-22-5012 від 20.01.2022р. залишено без розгляду, оголошено перерву в судовому засіданні до 13.06.2022р.. В судовому засіданні 13.06.2022 Господарським судом Вінницької області оголошено перерву до 22.06.2022р., про що постановлено відповідну ухвалу. 17.06.2022р. на електронну адресу Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення №ТОВВИХ-22-6392 від 17.06.2022р. з додатками скріплені електронним цифровим підписом представника позивача В. Пилипчук щодо висновків Верховного Суду у справах № 903/775/20, № 904/5697/20, № 924/362/21. Протокольною ухвалою від 22.06.2022р. в судовому засіданні 22.06.2022р. Господарським судом Вінницької області оголошено перерву до 25.08.2022р.. 19.08.2022р. на електронну адресу Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення №ТОВВИХ-22-8826 від 19.08.2022р. з додатками скріплені електронним цифровим підписом представника позивача В.Пилипчук з приводу правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. 23.08.2022р. зазначені пояснення надійшли до суду в паперовому вигляді. 25.08.2022р. на електронну адресу Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення №21007-1-Ск-8202-0822 від 19.08.2022р. скріплені електронним цифровим підписом представника відповідача О.Кравчук з приводу правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. 25.08.2022р. на електронну адресу Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення №21007-1-Ск-8201-0822 від 19.08.2022р. скріплені електронним цифровим підписом представника відповідача О.Кравчук про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №910/11273/20. Протокольною ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25.08.2022р. розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відкладено до наступного судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 07.09.2022р.. 30.08.2022р. до Господарського суду Вінницької області надійшли заперечення позивача №ТОВВИХ-22-9077 від 25.08.2022р. на клопотання позивача про зупинення провадження у справі. За результатами розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом 07.09.2022р. постановлено протокольну ухвалу, якою відмовлено в його задоволенні. В судових засіданнях 07.09.2022р. та 20.09.2022р. оголошено перерви до 20.09.2022р. та 06.10.2022р., про що постановлено протокольні ухвали. 04.10.2022р. до Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення №ТОВВИХ-22-10485 від 29.09.2022р. позивача з приводу обставин, встановлених рішенням Господарського суду м. Києва від 24.01.2022р. по справі №910/16751/21, які, за доводами позивача, мають преюдиційне значення до розгляду даної справи. 04.10.2022р. на електронну адресу Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення №б/н та дати (вх.№01-34/8361/22 від 04.10.2022) з додатками скріплені електронним цифровим підписом представника позивача В. Пилипчук з наведенням позиції суду апеляційної інстанції по справі у подібних правовідносинах. 06.10.2022р. на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення №ТОВВИХ-22-10739 від 05.10.2022р. з додатками скріплені електронним цифровим підписом представника позивача В. Пилипчук щодо обґрунтованості позовних вимог у справі. При розгляді справи 06.10.2022р. Господарським судом Вінницької області оголошено перерву до 02.11.2022р., про що 06.10.2022р. постановлено протокольну ухвалу. Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.11.2022р. у справі №902/977/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" про стягнення 488419533,35грн. задоволено частково. Зокрема, стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 6356273,27грн. пені, а в позові в частині стягнення 19068819,80грн. пені відмовлено. Колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на приписи ст.269 ГПК України, погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України). Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування. За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №.№2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами. Взаємовідносини сторін, які виникають в процесі укладення та виконання договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України Про ринок природного газу, Кодексом ГТС та Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2497. Відповідно до ч.1 ст.32, ч.2 ст.35 Закону України Про ринок природного газу транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування. Згідно п.1 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. Оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) (пункт 19 частини першої статті 1 Закону України Про ринок природного газу). У відповідності до п.5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування. Фізичним балансуванням є заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу. Комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації. Портфоліо балансування - сукупність подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу. Замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування). Пунктом 3 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС встановлено, що перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом. Згідно розділу 1 Кодексу ГТС небаланс - це різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації. У відповідності до умов п.2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи вчиняє дії з врегулювання добового небалансу виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій. Відповідно до п.1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом. Періодом балансування є газова доба (D). Пунктами 1, 2 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС визначено, що оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень). У випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування за газову добу дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу відсутній добовий небаланс за цю газову добу. У випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс. Згідно п.п.18, 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці. У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор газотранспортної системи до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику послуг транспортування природного газу рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник послуг транспортування природного газу має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним. Як свідчать матеріали справи, 04.02.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (замовник) укладено договір транспортування природного газу №2002000095 (далі - договір) (, що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. №2497, за умовами п.2.1 якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (а.с.32-44, т.1). Судом встановлено, що за результатами остаточної алокації подач/відборів відповідачем природного газу до/з ГТС, позивач розрахував обсяги добового небалансу відповідача за кожну газову добу січня 2020 року, лютого-березня 2021 року, а також визначив остаточний обсяг небалансу та розмір плати за нього у відповідних газових місяцях. За наданими у справу актами врегулювання щодобових небалансів, які були направлені відповідачу через інформаційну платформу, відповідні обсяги склали: - за січень 2020 року обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 4739,28892 тис.куб.м. (49051641 кВт х год) на суму 29 805 580,99грн. з ПДВ; - за лютий 2021 року (з 01.02.2021р. по 16.02.2021р.) обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 9609,00979 тис.куб.м. (99453251 кВт х год) на суму 112 793 302,65грн., з ПДВ; - за лютий 2021 року (з 17.02.2021р. по 28.02.2021р.) обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 12143,38989 тис.куб.м. (125684085 кВт х год) всього на суму 87 747 892,46грн., з ПДВ; - за березень 2021 року обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 40187,99299 тис.куб.м. (415945727 кВт х год) на суму 290 664 803,37грн., з ПДВ. Як свідчить зміст наданих у справу Довідок №1 та №3, які по суті є розрахунком обсягу небалансу відповідача протягом спірних періодів січня 2020 року, лютого-березня 2021 року: - фактичний обсяг природного газу, що відібрано відповідачем з ГТС через точки виходу в січні 2020 року, склав 100 477 731,17куб.м.; обсяг комерційного відбору газу (відбір споживачів з газорозподільної системи) склав 91 737 731,17куб.м. Різниця між зазначеними обсягами складає 8 740 000,00куб.м. та становить фактичний обсяг природного газу, використаного відповідачем для власних та виробничо-технічних потреб. Протягом січня 2020 року відповідачем подано до ГТС через точки входу подано 4 000 733,08куб.м., а отже обсяг небалансу в січні місяці 2020 року склав 4 739 266,92 куб.м. (8 740 000,00 - 4 000 733,08 = 4 739 266,92); - фактичний обсяг природного газу, що відібрано відповідачем з ГТС через точки виходу в лютому 2021 року, склав 102 003 335,36куб.м.; обсяг комерційного відбору газу (відбір споживачів з газорозподільної системи) склав 78 347 522,00куб.м. Різниця між зазначеними обсягами складає 23 655 813,36куб.м. та становить фактичний обсяг природного газу, використаного відповідачем для власних та виробничо-технічних потреб. Протягом лютого 2021 року відповідачем подано до ГТС через точки входу подано 1 903 413,68 куб.м., а отже обсяг небалансу в лютому місяці 2021 року склав 21 752 399,68 куб.м. (23 655 813,36 - 1 903 413,68 = 21 752 399,68); - фактичний обсяг природного газу, що відібрано відповідачем з ГТС через точки виходу в березні 2021 року, склав 89 238 490,52 куб.м.; обсяг комерційного відбору газу (відбір споживачів з газорозподільної системи) склав 49 050 497,53 куб.м. Різниця між зазначеними обсягами складає 40 187 992,99куб.м. та становить фактичний обсяг природного газу, використаного відповідачем для власних та виробничо-технічних потреб. Протягом березня 2021 року обсяг поданого відповідачем до ГТС газу склав 0,00 куб.м., а отже, обсяг небалансу в березні місяці 2021 року склав 40 187 992,99 куб.м. (40 187 992,99 - 0,00=40 187 992,99). Зазначені в Довідках № 1 дані щодо обсягів природного газу, які отримано відповідачем з ГТС (стовп. 2 Довідок), підтверджуються двосторонніми зведеними актами приймання-передачі природного газу за січень 2020 року, лютий та березень 2021 року (а.с.48, т.1, а.с.130, 131, т. 4) Дані щодо обсягів газу, використаного відповідачем для власних та виробничо-технічних потреб (стовп. 4 Довідок № 1 та стовп. 3 Довідок № 3), підтверджуються відомостями, що містить звітність відповідача, зокрема, Звітами про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків (звіт Форма 8в, рядки 5, 6 розділу І). Зазначеними звітами Форми 8в також підтверджено обсяги газу, фактично закупленого відповідачем для ВТВ (розділ IV звітів Форма 8в), які відповідають даним щодо обсягів небалансу за Довідками № 3 (стовп. 5). Також, відповідні відомості щодо фізичного балансу газу (стовп. 2 Довідок № 1), комерційного балансу (стовп. 3 Довідок № 1), виробничо-технічних витрати (стовп. 4 Довідок № 1 та стовп. 3 Довідок № 3), обсягів придбання газу (стовп. 2 Довідок № 2) обсягів небалансу газу (стовп. 5 Довідок № 3), відображені на Інформаційній платформі ТОВ "Оператор ГТС України", скриншоти з якої надані у справу (а.с.53-60, т.1; а.с.141-152, т.4), та збігаються з даними, які завантажені відповідачем до Інформаційної платформи у Формах №№2, 3, 4, 9 (подані суду в електронному вигляді а.с.47, т.1; а.с.84, т.5). Оцінюючи окремо кожен із перелічених доказів, а також подані позивачем докази в сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено наявність у відповідача щодобових негативних небалансів в січні 2020 року, лютому та березні 2021 року в обсягах, які зазначені в Актах врегулювання щодобових небалансів: №01-2020-2002000095 від 31.01.2020р. за січень 2020 року; №02-2021-2002000095 від 28.02.2021р. за лютий 2021 року за період з 01.02.2021р. по 16.02.2021р.; №02-2021-2002000095/2 від 28.02.2021р. за лютий 2021 року за період з 17.02.2021р. по 28.02.2021р.; №03-2021-2002000095 від 31.03.2021р. за березень 2021 року. Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції при розгляді справи дійшов висновку про обґрунтованість пред`явлення позивачем вимоги в частині стягнення суми 448 663 002,30грн. заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року, лютий-березень 2021 року. Також, як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі та збільшення розміру позовних вимог, відповідач здійснив погашення заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року на суму 22 338 661,59грн., та часткове погашення заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за лютий 2021 року на суму 129 207 685,00грн. (а.с.72-74, 77-82 т.4; а.с.175-177, 182-188, т.6) Судом першої інстанції встановлено, що з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, зазначені обставини є підставою для закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення оплати за негативні щодобові небаланси в сумі 151 546 346,59грн., в зв`язку з відсутністю предмету спору. Водночас, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, зокрема, заявлено до стягнення 25425093,07грн. пені. Згідно зі ст.ст.193, 202 ГК України, ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами ст.ст.546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання. Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст.232 ГК України). Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до ч.6 ст.232 ГК України. За приписами ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно п.13.5 договору, у разі порушення замовником строків оплати, перебачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки пені на заборгованість за добовий небаланс природного газу (з 22.02.2020р. 25.08.2020р. (січень 2020р.) та з 23.03.2021р. по 05.08.2021р. (лютий березень 2021р.) , колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з їх розрахунками та зазначає, що враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, вони є обґрунтованими та арифметично вірними. Водночас, як свідчать матеріали справи, відповідачем подано клопотання №21007.1-Ск-76-0121 від 04.01.2021р. про зменшення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, у якому просить суд скористатись правом, наданим ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, зменшивши суму пені, відсотків річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню на 90%. Зокрема, обґрунтовуючи подане клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій відповідач вказує на те, що станом на 01.12.2020р. у підприємства існує дебіторська заборгованість в розмірі 15 306 325,00грн.. Наголошує на вкрай тяжкому фінансовому стані Підприємства, що ставить під загрозу його нормальне функціонування та надання послуг з безперебійного газопостачання. За таких умов, додаткове покладання на Підприємство надмірних економічних санкцій призведе до ускладнення і без того тяжкого матеріального становища та фактичної неплатоспроможності і нездатності вести господарську діяльність та виконувати свої функції. При цьому, позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій, про що подав до суду першої інстанції відповідні заперечення за №ТОВВИХ-21-329 від 13.01.2021р. та апеляційну скаргу в яких зауважує, що розмір штрафних санкцій є співмірним з розміром основного боргу та не перевищують його, у зв`язку з чим вважає, що підстави для застосування ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України відсутні. Водночас, вирішуючи питання щодо остаточного розміру сум пені, які підлягають стягненню, слід зазначити наступне. За приписами ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Аналізуючи наведені норми слід зазначити, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо. Також, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При цьому, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України). Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. При цьому, за положенням ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Крім того, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18). Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. Водночас, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, судом враховано те, що позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за щодобові небаланси за спірний період. Також, крім стягнення пені позивач також заявив до стягнення 3% річних та інфляційні, які за своєю природою є компенсацією за користування належними до сплати позивачу коштами, та інфляційні нарахування, які є відшкодуванням втрат позивача, спричинених знеціненням грошових коштів, та які визнано судом обґрунтованими, що в свою чергу забезпечує захист майнових прав та інтересів позивача. Також, як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі та збільшення розміру позовних вимог, відповідач здійснив погашення заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року на суму 22 338 661,59грн., та часткове погашення заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за лютий 2021 року на суму 129 207 685,00грн.. З огляду на приписи діючого законодавства, а також з огляду на всі фактичні обставини справи, слід врахувати, а саме: - ступінь виконання зобов`язання відповідачем; - майновий стан сторін, наявність збитків згідно звіту про фінансові результати, які по закінченню 2021 року склали більше 140 млн.грн.; - відсутність доказів понесення скаржником збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання; - значна заборгованість учасників ринку природного газу перед AT "Вінницягаз"; - значний розмір заявлених до стягнення з Товариства пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст.551 ЦК України, ст.233 ЦК України та зменшення нарахованої до стягнення пені. Водночас, в апеляційній скарзі скаржником наголошено на статусі ТОВ "Оператор ГТС України", як газотранспортного підприємства на території України, звернуто увагу на загрозі енергетичній безпеці України з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань . При цьому, слід звернути увагу на те, що позивач і відповідач здійснюються свою діяльність на підставі виданих Регулятором ліцензій на право провадження господарської діяльності з транспортування та розподілу природного газу. Як зазначено у п.1 постанови НКРЕКП від 19.06.2017 р. №811, АТ "Вінницягаз" здійснює свою господарську діяльність в межах міста та області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства. Водночас, як зазначає відповідач, 22.11.2012р. між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ "Вінницягаз" (нині - АТ "Вінницягаз") був укладений договір про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва № 31/19. З метою приведення редакції даного договору до типового сторонами була укладена додаткова угода №1 від 24.05.2017р., по тексту якої договір був викладений у новій редакції. Предметом цього договору є надання оператору в експлуатацію газорозподільних систем або їх складових, що є власністю держави за переліком згідно з додатком 1 до договору з метою подальшої експлуатації та користування (дана інформація щодо договорів експлуатації газорозподільних систем , укладених з Операторами ГРМ, розміщена на офіційному сайті Міністерства енергетики України за посиланням http://mpe.kmu.qov.ua/minuqol/control/publish/article?art_id=245457790). Таким чином, на Товариство покладений обов`язок з підтримання газорозподільної системи у належному стані, проведення періодичних та капітальних ремонтів газових мереж та споруд на них, проведення періодичних оглядів, тощо. Аналогічно описаній в апеляційній скарзі ситуації та проблематики виконання своїх обов`язків позивачем, відповідач є підприємством критичної інфраструктури, від безперебійної роботи якого безпосередньо залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, дитячими садками, закладами освіти, військовими частинами, рятувальними службами, правоохоронними органами підприємствами, установами, тощо. На сьогодні АТ "Вінницягаз" забезпечує газом більш ніж 455 тис. споживачів. В умовах воєнного стану можливість АТ "Вінницягаз" здійснювати постійний моніторинг технічного стану газопроводів, забезпечувати їх належну експлуатацію, гарантувати своєчасні виїзди за аварійними викликами, оперативно ліквідувати витоки газу, здійснювати локалізацію аварійних ситуацій, посилений нагляд за станом газорозподільної системи Вінницької області задля забезпечення їх цілісності та функціональності прямо впливає на стан обороноздатності Вінницької області. Стягнення значного розміру пені в межах розгляду даної справи може мати наслідком відсутність можливості у Товариства здійснювати ліцензовану діяльність та забезпечувати споживачів області природним газом. АТ "Вінницягаз" є на 100% тарифним підприємством, всі перелічені вище роботи здійснюються оператором газорозподільної системи за рахунок коштів тарифної виручки. При цьому, витратна частина по обслуговуванню газорозподільної системи у воєнний час не тільки не зменшилась, але й збільшилась за рахунок росту числа аварійних викликів та потреби додаткового обстеження газопроводів не предмет їх ймовірного пошкодження ворожими диверсійними групами З огляду на вказане, своєчасні розрахунки за надані послуги розподілу контрагентами підприємства є вкрай важливими задля недопущення аварійних ситуацій, а також для забезпечення в цілому обороноздатності на території Вінницької області. Присудження значного розміру штрафних санкцій безумовно вплине на здатність належного функціонування відповідача. Отже, з урахуванням конкретних обставин в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення розміру пені на 75%, що є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Слід також зазначити, що зменшення даних виплат за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача. В силу ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про зменшення підлягаючі до стягнення суми пені на 75%, стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 6 356 273,27грн. пені та відмові у позові в частині стягнення 19 068 819,80грн. пені. Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України. Таким чином, враховуючи вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заперечення скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі щодо обставин справи є безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд справи по суті. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права. Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі. В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі. Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги. Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин, рішення Господарського суду Вінницької області від 02.11.2022р. у справі №902/977/20 в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 19 068 819,80грн. пені слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - без задоволення. Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України. Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 02.11.2022р. у справі №902/977/20 в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 19 068 819,80грн. пені без змін.

2. Справу №902/977/20 повернути до Господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "27" січня 2023 р. Головуючий суддя Павлюк І.Ю. Суддя Дужич С.П. Суддя Савченко Г.І.