Постанова 4857 № 380/12240/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/12240/22 пров. № А/857/15092/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Гінди О.М., суддів Ніколіна В.В., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року (головуючий суддя: Коморний О.І., місце ухвалення - м. Львів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - встановив: ОСОБА_1 , 06.09.2022 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.07.2022 № 134650019249 про відмову у призначенні пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу період роботи у Науково-виробничому підприємстві «АЛЕКТО» з 02.02.1993 по 16.09.1996; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 28.04.2022. Обґрунтовує позов тим, що пенсійним органом безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи у Науково-виробничому підприємстві «АЛЕКТО» з 02.02.1993 по 16.09.1996 оскільки формальні неточності у трудовій книжці не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.07.2022 № 134650019249 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.02.1993 року по 16.09.1996 року у Науково-виробничому підприємстві «АЛЕКТО». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 28.04.2022. В іншій частині позову відмовити. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 1488,60 грн. Не погодившись із рішенням, вважаючи таке незаконним, постановленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до загального стажу роботи не зараховано період роботи згідно трудової книжки з 02.02.1993 року по 16.09.1996 року у Науково-виробничому підприємстві «АЛЕКТО», оскільки запис внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, а саме - відсутні номери рішення про прийняття та звільнення з роботи. Оскільки інших документів, які б підтвердили спірний період роботи позивачкою не надано, то відповідно зарахувати до страхового стажу зазначеного періоду роботи не має законних підстав. Позивачка, 12.12.2022 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач, 20.12.2022 подав заперечення на відзив на апеляційну скаргу. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.06.2022 року позивачка у віці 60 років звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 134650019249 від 04.07.2022 відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність у позивачки необхідного страхового стажу, визначеного Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. В рішенні зазначено, що за доданими документами до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 02.02.1993 по 16.09.1996, оскільки, у трудовій книжці відсутні номери рішення про прийняття та звільнення з роботи (а. с. 18). Не погоджуючись з відмовою в призначенні пенсії, позивачка звернулася в суд з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, а тому з метою захисту прав позивачки необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати спірний період роботи з 02.02.1993 по 16.09.1996 до загального стажу роботи та призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 28.04.2022. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV). Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел. Стаття 1 Закону №1058-ІV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до ст. 24 цього Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 26 Закону № 1058-ІV визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років. Згідно зі ст. 56 Закону України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що діяла до 01 січня 2004 року) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 досягла 60-річного віку (а. с. 7-8). Таким чином, право на призначення пенсії за віком позивачка набуває за наявності страхового стажу не менше 29 років. Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Відповідно до п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Судом встановлено, що записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а. с. 13, зворот) відображено спірний період роботи, який не зарахований Пенсійним фондом до страхового стажу позивачки, а саме: - 02.02.1993 зарахована на роботу на посаду інженера НВП «АЛЕКТО»; - 01.06.1993 переведена на посаду бухгалтера НВП «АЛЕКТО»; - 16.09.1996 звільнена з роботи з НВП «АЛЕКТО», згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність номера рішення про прийняття та звільнення з роботи є недоліком, який носить формальний характер, адже інша інформація яка внесена до трудової книжки дає можливість встановити місце роботи, посаду та період роботи позивача, а отже, не може бути підставою незарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 02.02.1993 по 16.09.1996. При цьому доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці позивача щодо даного періоду роботи відповідачем не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розрахунку стажу. Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція). Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Згідно п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації, а не на власника трудової книжки. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії. Також така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 (провадження № К/9901/1298/17) та від 06.03.2018, 29.03.2019, у справі № справа № 548/2056/16-а (№ К/9901/44334/18), у справі № 754/14898/15-а. Суд апеляційної інстанції зазначає звертає увагу, що позивачка вживала усіх можливих заходів, щоб додатковими доказами підтвердити страховий стаж цього періоду, зокрема зверталася до Державного архіву Львівської області із електронним запитом про отримання документів, які б підтверджували її стаж роботи за період з 02.02.1993 по 16.09.1996. Проте до Державного архіву Львівської області документи з НВП «АЛЕКТО» на зберігання не передавалися, що видно з відповіді від 07.07.2022 № Д-1330/07-12 (а. с. 19). Відтак, надати додаткові документи на підтвердження страхового стажу позивачка не мала можливості. При цьому позивачка не може нести відповідальність за неналежний документообіг. Отже, можливість надати інші документи для підтвердження наявного трудового стажу в спірні періоди у позивачки відсутня з незалежних від неї причин. Враховуючи встановлені обставини та наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що записи у трудовій книжці серії НОМЕР_1 належним чином підтверджують стаж роботи з 02.02.1993 по 16.09.1996 у Науково-виробничому підприємстві «АЛЕКТО», що дає позивачці право на включення спірного періоду до її загального стажу роботи. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року у справі № 380/12240/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш