Постанова 4857 № 380/14039/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/14039/22 пров. № А/857/16961/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я. з участю секретаря судового засідання Гриньків І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення заробітної плати за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя першої інстанції Хома О.П, м. Львів, повний текст складено 23.11.2022) В С Т А Н О В И В : У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати заробітної плати з 10.08.2021; стягнення заробітної плати у розмірі грошового забезпечення слідчого слідчого відділення Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області до прирівняної посади поліцейського «слідчого», враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством за період з 10.08.2021 по дату винесення судового рішення. Представник відповідача 03.11.2022 подав клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року позовну заяву залишено без розгляду. Не погодившись із ухвалою, вважаючи таку постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначив, що на дату подання позовної заяви він не звільнений із посади слідчого слідчого відділення Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, тому строк звернення до суду ним не пропущено. Обмеження строком в один місяць звернення до суду про стягнення заробітної плати відповідно до ч.2 статті 233 КЗпП настає лише після звільнення працівника з роботи. Крім того, протиправна бездіяльність відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу заробітної плати є триваючою з 10.08.2021, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається. Відлік строків для звернення до суду у випадку незгоди з бездіяльністю суб`єкта владних повноважень розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Крім того вказав, що питання щодо пропуску строків звернення до суду судом вирішувалось до відкриття позовного провадження. У судовому засіданні представник відповідача Невелич Ю.В. заперечила вимоги апеляційної скарги. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що про порушення свого права щодо не нарахування та не виплати відповідачем заробітної плати з 10.08.2021 позивач дізнався саме з наказу «Про виконання рішення суду» від 09.11.2021 №1304о/с. Отже, днем, коли ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав є день отримання ним цього наказу. Жодних доказів на підтвердження неможливості звернення до суду з цим позовом після ознайомлення з наказом «Про виконання рішення суду» від 09.11.2021 №1304о/с позивачем не наведено та не подано. Таким чином, позовна заява про стягнення заробітної плати подана з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, тому така підлягає до задоволення. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС). Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду. Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України. Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Згідно з частиною третьою статі 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Положеннями частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Системний аналіз положень статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними. Вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України). Така правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 140/2046/19. Згідно з ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Таким чином, у випадку встановлення судом після відкриття провадження у справі факту пропуску позивачем строку звернення до суду та з метою встановлення всіх фактичних обставин, за яких може бути прийнято рішення про залишення позову без розгляду, суд має надати позивачу можливість подати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважності причин такого пропуску. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.12.2020 у справі № 560/2727/19. Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції у судовому засіданні 22.11.2022 дійшов висновку про звернення з позовом після закінчення встановленого законом строку, неповажність причин пропуску строку та залишив позов без розгляду, не надавши позивачу можливість подати заяву про поновлення пропущеного строку із інших причин такого пропуску, чим порушив вимоги статті 123 КАС України. Суд апеляційної інстанції зауважує що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 №4 75/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відтак, судове рішення суду про залишення позову без розгляду є передчасним, оскільки застосовані судом першої інстанції наслідки не були пропорційні, обмежили право доступу до суду і стали перешкодою для захисту прав позивача. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, а тому оскаржувану ухвалу необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 243, 308, 310, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 27.01.2023.