Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/4883/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2707/23 Справа № 202/4883/22 Суддя у 1-й інстанції - Ісаєва Д. А. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області Єдиний унікальний номер 202/4883/22 Номер провадження 22-ц/803/2707/23 Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Биліни Т.І., Максюти Ж.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 серпня 2022 року головуючого судді Ісаєвої Д.А. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, внаслідок бездіяльності органів державної судової влади,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю органів державної судової влади, в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України на його користь відшкодування шкоди у розмірі 1000000 грн. Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, внаслідок бездіяльності органів державної судової влади - визнано неподаною та повернуто позивачу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема зазначаючи, що не можна погодитись з оскаржуваною ухвалою, оскільки позивач вправі визначати коло відповідачів та вимоги до них. Формулювання позовних вимог не є підставою для повернення позивачу. Вважає, що коло відповідачів визначено правильно з огляду на правові висновки ВС/КСЦ, так, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави є не орган казначейства, а держава Україна ( постанова від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17). У відзиві на апеляційну скаргу представник Донецької обласної адміністрації Бикова М.А. просила відхилити апеляційну скаргу, ухвалу суду залишити без змін, як законну та обґрунтовану. У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного Управління Національної Поліції в Донецькій області Гетьманенко О.П. просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки позивачем не виконано вимоги положень ЦПК України щодо звернення з позовною заявою до суду , та недоліки ,зазначені в ухвалі суду від 17 серпня 2022 року усуненні не були. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві. Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки, у даній справі оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, то справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону судове рішення не відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03). Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України). Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення. З матеріалів справи встановлено, що у серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Донецької обласної державної адміністрації, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю органів державної судової влади, мотивуючи позовні вимоги тим, що він разом із своєю сім`єю проживає в місті Мирнограді Донецької області, яке після нападу 24 лютого 2022 року Російської Федерації на Україну знаходиться на відстані 40 км від зони бойових дій. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 березня 2022 року № 175 було затверджено Порядок видачі вогнепальної зброї і боєприпасів до неї цивільним особам, які беруть участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав, згідно з пунктами 2, 3 якого вогнепальна зброя і боєприпаси до неї можуть бути за наявності видані цивільним особам, які бажають брати участь у відсічі збройної агресії, відповідають вимогам, визначеним цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, та за своїми діловими якостями і наявним досвідом можуть застосовувати вогнепальну зброю; рішення про видачу зброї і боєприпасів до неї приймаються керівниками уповноважених органів в адміністративно-територіальних одиницях територій, на яких оголошено воєнний стан, або особами, уповноваженими такими керівниками органів. Задля забезпечення захисту своєї сім`ї від агресора він неодноразово звертався до Донецької обласної державної адміністрації із заявами про видачу зброї, у прийнятті яких йому було відмовлено, а лише надано дозвіл на придбання зброї. Однак він не може скористатися цим дозволом, оскільки в радіусі 200 км від місця його проживання зброя не продається. Вважає, що така політика відповідача порушує його право на самозахист та фактично веде до безглуздих жертв цивільного населення. Протиправною бездіяльністю адміністрації йому завдано моральної шкоди, оскільки протягом тривалого часу він перебуває у напруженні та не знає, як чинити опір озброєним окупантам у разі виникнення загрози життю. Тому, просив стягнути з Державної казначейської служби України на свою користь 1 000 000 грн на відшкодування шкоди. 17 серпня 2022 року суд першої інстанції, встановивши, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України, постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху з метою надання позивачу строку, що не перевищує десяти днів з дня отримання ним копії ухвали суду, для усунення недоліків зазначених в ухвалі, а саме: зазначення змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів та викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги шляхом направлення на адресу суду позовної заяви в новій редакції з копією заяви та копіями всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб (а.с. 30-31). 19 серпня 2022 року ОСОБА_1 надано до суду уточнену позовну заяву ( а.с. 34-52). Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу, із зазначенням, що 19 серпня 2022 року через підсистему «Електронний суд» надійшла уточнена позовна заява в якій не було усунено недоліки зазначені в ухвалі від 17 серпня 2022 року (а.с. 53). Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Констатуючи в оскаржуваній ухвалі невиконання позивачем вимог суду, які були зазначені в ухвалі від 17 серпня 2022 року, судом першої інстанції не наведено, що саме не було виконано ОСОБА_1 . Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору, а також надання доказів на підтвердження своїх доводів, є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження 61-2192св20), від 16 червня 2021 року у справі № 127/33081/19 (провадження № 61-7836св20). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 викладено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, на виконання ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 17 серпня 2022 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій останній додатково обґрунтував свої вимоги. Положення ст.185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху. За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при реалізації положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення. Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Згідно з висновками, викладеними в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Також, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції). В рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Тому, судді повинні уникати надмірного формалізму під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі, адже суди помилково визнають такими, що дають підстави для повернення позовних заяв ті обставини, які можуть бути з`ясовані судом на наступних стадіях процесу. Враховуючи наведене вище, з метою недопущення порушення права особи на доступ до суду,апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції зроблено передчасний висновок про наявність підстав для повернення позовної заяви. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, відповідно до статті 379 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374,379,381,382 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 серпня 2022 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: