Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/3197/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/361/23 Справа № 216/3197/21 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Бондар Я. М., суддів Зубакової В. П.,Остапенко В. О. секретар судового засідання Гладиш К. І. сторони справи позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 , який діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2022 року, ухваленого суддею Онопченком Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст рішення суду складено 31 травня 2022 року, УСТАНОВИВ У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном. В мотивування заявлених позовних вимог зазначив, що позивач є власником 1/2 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з шлакоблокового обкладеного цеглою житлового будинку А-1, житловою площею 34,4 кв.м, загальною площею 57,7 кв.м, цеглової кухні Б, дерев`яної уборної В, водоколонки І, замощення ІІ, парканів № 1-4. Вказане майно позивач успадкував після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім позивача на вказане майно претендував його брат - ОСОБА_6 , який за життя не оформив право власності на свою частку, проживав у будинку разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 , сином ОСОБА_3 , та не міг досягти домовленості щодо користування вказаним майном. У 2005 році ОСОБА_6 помер. Спадкоємці першої черги померлого не зверталися до нотаріуса у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини, тому позивач отримав свідоцтво про право на спадщину на іншу 1/2 частину вказаного домоволодіння. Реалізуючи своє право власника, у 2006 році позивач відчужив належне йому домоволодіння третій особі. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.01.2008 у справі № 2-3144, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.01.2009, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори Шабліян Є.М. 27.03.2006, на ім`я ОСОБА_1 , та визнано недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 21.09.2006, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Маховською С.Л., і повернено сторони в початкове становище. Відповідачі користуючись абсолютно всім вказаним домоволодінням, право позивача на 1/2 частину не визнають, чинять йому перешкоди у користуванні майном. Позивач немає ключів від будинку та воріт домоволодіння. Будь-яка спроба вирішити питання мирним шляхом немає успіху. Посилаючись на вищевказані обставини позивач просив суд усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_1 , правом володіння, користування, розпорядження належним йому на праві власності Ѕ частиною житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надати позивачу дублікати ключів від замків вхідних дверей житлового будинку, господарських будівель та споруд, воріт (хвіртки). Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користуванні 1/2 часткою будинку АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 дублікати ключів від замків вхідних дверей будинку АДРЕСА_1 та всіх господарських приміщень на його території, у тому числі хвіртки, з відповідним відшкодуванням останнім вартості виготовлення таких дублікатів ключів. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1816 грн, тобто по 908 грн з кожного. В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Павленко В.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що посилання позивача на те, що відповідачами чиняться перешкоди в користуванні домоволодінням є надуманими та не відповідають дійсності. Позивачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів, у зв`язку з неправомірними діями відповідачів, на підтвердження неможливості потрапити до домоволодіння. Сам факт звернення позивача з позовом не свідчить про порушення його права. Крім того, відповідачі сплатили позивачу грошові кошти за Ѕ частину домоволодіння, у зв`язку з чим відповідачі користуються всім будинком, як спадкоємці за законом. Також скаржник зазначає, що про призначення слухання справи належним чином повідомлений не був, у зв`язку з чим не зміг прийняти участь у справі, відстоюючи свою правову позицію. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду- без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Павленка В.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кравчука А.С., який в режимі онлайн на відезв`язку заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та наданого відзиву, за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого 29.10.2001року Першою Криворізькою державною нотаріальною конторою після смерті матері ОСОБА_5 , є власником 1/2 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с.10-14). Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.01.2008 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.01.2009 року, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори Шабліян Є.М. 27.03.2006 року на ім`я ОСОБА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 21.09.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Маховською С.Л. і повернено сторони в початкове становище (а.с.23-28). Листами від 09.01.2021 року, від 03.02.2021 року, від 01.03.2021 року, від 18.03.2021 року позивач ОСОБА_1 звертався до відповідачів щодо врегулювання питання спільного користування домоволодіння (а.с.29-39,41-42). Також, згідно листів Комунального підприємства «Кривбасводоканал» від 05.10.2018 року, ДТЕК Дніпровські електромережі від 05.03.2021 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особові рахунки на споживачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.40, 43-45). Відповідно до довідки відділу адресно-довідкової роботи управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ГУ ДМС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.72). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі чинять перешкоди позивачу у праві володіння та користування належною йому 1/2 частиною домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до частин першої та третьої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Загальні положення про право власності викладені у главі 23 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Права власника житлового будинку, квартири визначені статтями 317, 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 належить на праві власності 1/2 частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого 29.10.2001 Першою Криворізькою державною нотаріальною конторою після смерті матері ОСОБА_5 (а.с.10-14). Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні спірним домоволодінням. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що саме по собі звернення позивача до суду з відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні власністю й заперечення відповідачів щодо його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод, що спростовує доводи апеляційної скарги у частині недоведення ОСОБА_1 своїх позовних вимог. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_2 чим порушено її процесуальні права, на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_2 особисто під підпис 11.05.2022 року ,отримала копію заяви адвоката Кравчука А.С. про його участь у судовому засіданні призначеному на 23.05.2022 року, в режимі відеоконференції (а.с. 37, 47), що свідчить про обізнаність відповідача ОСОБА_2 про призначене судове засідання на 23.05.2022 року. Також, не заслуговують на увагу колегії суддів, доводи апеляційної скарги, щодо сплати відповідачами вартості Ѕ частини домоволодіння, оскільки даний факт не підтверджено належними та допустимими доказами. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 , який діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 27 січня 2023 року. Головуючий : Судді: