Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/8505/21

Справа № 303/8505/21 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 16.01.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Русина І. М., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав адвокат Русин І. М., в с т а н о в и в: Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна ) тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні. Згідно з постановою, 21 жовтня 2021 року, о 19 год 30 хв, у м. Мукачево, по вулиці Верховинській, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Volkswagen passat", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів). Від проходження огляду у встановленому законом порядку з метою визначення стану сп`яніння водій відмовився під час безперервної відеофіксації на нагрудну боді камеру 3885. Своїми діями ОСОБА_1 порушив приписи п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі адвокат Русин І. М. вказує на те, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що за кермом автомобіля ОСОБА_1 не перебував, адже такий транспортний засіб йому взагалі не належить, огляд на стан сп`яніння на місці затримання ОСОБА_1 взагалі не проводився. Апелянт зазначає, що працівники поліції безпідставно та упереджено зупинили ОСОБА_1 , коли той пішки повертався додому, відтак склали на нього протокол про адміністративне правопорушення, зміст якого не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки пояснення свідків взагалі відсутні у протоколі та в матеріалах справи. Відеозаписи з боді камер працівників поліції, на думку апелянта, також слід вважати недопустимим доказом у справі, оскільки відео фіксацію проведено без належного дозволу, без повідомлення особи про проведення відео зйомки. Враховуючи вищевикладене, просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Заслухавши думку захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Русина І. М., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності ОСОБА_1 , якого було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, однак він до суду не з`явився, хоча обізнаний з тим, що в суді розглядається подана адвокатом Русином І. М. апеляційна скарга. Апеляційний суд звертає увагу на те, що розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема: 06.04.2022 (а. с. 59), 22.09.2022 (а. с. 63), за клопотаннями адвоката Русина І. М., при цьому доказів про поважність причин своєї неявки до суду адвокатом надано не було, на розгляд апеляційної скарги його підзахисний ОСОБА_1 жодного разу не з`явився, не повідомивши жодного разу суд про причини своєї неявки. Тому, при вирішенні питання щодо проведення судового засідання за відсутності ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», у якому чітко зазначено, що сторони в розумні інтервали часу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Апеляційний суд, відповідно до положень ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, які зазначені у ст. 251 КУпАП. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №518849, 21 жовтня 2021 року, о 19 год 30 хв, у м. Мукачево, по вулиці Верховинській, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Volkswagen passat", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів). Від проходження огляду у встановленому законом порядку з метою визначення стану сп`яніння водій відмовився під час безперервної відеофіксації на нагрудну бодікамеру 3885. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як убачається зі змісту протоколу, ОСОБА_1 відмовився від підпису процесуального документу та від отримання його копії. Відповідно до змісту рапорту поліцейського Тороні М., 21.10.2021, приблизно о 19 год 15 хв, у м. Мукачево, по вулиці Верховинській, 1, поліцейські зупинили автомобіль марки "Volkswagen passat", реєстраційний номер НОМЕР_1 за порушення ним приписів, передбачених п. 2.9 «Д» та 1 «а» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Під час спілкування з водієм у поліцейських виникли сумніви щодо його тверезості, тому за наявності ознак алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, водієві було запропоновано пройти освідування на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я, однак ОСОБА_1 категорично відмовився (а. с. 3). Постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАА №590296 від 21.10.2021, підтверджується той факт, що за порушення вимог передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) грн (а. с. 4). Відповідно до довідки сформованої на основі облікових баз даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 30.05.2017 (а. с. 5). У матеріалах справи міститься відеоматеріал, на якому відтворені події, що мали місце 21.10.2021 за участі ОСОБА_1 . Так, на відеозаписі зафіксовано, що 21.10.2021 працівники поліції, наздогнавши автомобіль марки "Volkswagen passat", реєстраційний номер НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 , виявили у водія ознаки алкогольного сп`яніння, відтак на пропозицію працівників поліції пройти освідування на місці зупинки, або в закладі охорони здоров`я, ОСОБА_1 відповів відмовою, аргументуючи це тим, що він не керував автомобілем. Водночас, ОСОБА_1 під час розмови з працівниками поліції за участі свідків зазначив, що не втікав від поліцейських, натомість переконував, що водієм був не він, а інша особа, а в транспортному засобі він перебував у якості пасажира, при цьому, жодних переконливих аргументів на підтвердження цього ОСОБА_1 не навів. Також апеляційний суд бере до уваги і те, що іншу особу - водія, який, за словами ОСОБА_1 , начебто керував транспортним засобом марки "Volkswagen passat", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ні в автомобілі, ні поруч із ним не було виявлено, а також те, що ОСОБА_1 не посилався на дані особи - прізвище, ім`я по батькові особи, яка начебто перебувала за кермом автомобіля. Оцінюючи кожен вищенаведений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський Кізляк В. В. був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу та інших матеріалів справи, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано. Окрім того, під час розгляду справи у місцевому суді, а також при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 не надав жодного доказу, який може свідчити про те, що він оскаржував дії поліцейського, що дає підстави для висновку про те, що апелянт погодився із законністю дій працівника поліції. Отже, ознакою об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення крім іншого є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Фактично відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею. Так, пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних речовин чи лікарських препаратів. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного чи наркотичного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція). Відомості, які містяться у матеріалах справи у своїй сукупності підтверджують, що водій ОСОБА_1 своєю поведінкою засвідчив, що не бажає проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку. Тому, доводи апелянта про те, що він не вчиняв жодних дій на ухилення від проходження огляду, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє. З твердженнями апелянта про нібито упереджене ставлення до ОСОБА_1 з боку поліцейських і те, що за кермом автомобіля ОСОБА_1 не перебував, адже транспортний засіб йому взагалі не належить, огляд на стан сп`яніння на місці затримання ОСОБА_1 взагалі не проводився, - апеляційний суд не погоджується, оскільки вважає, що доводи в цій частині спростовуються належними, достатніми та достовірними доказами, які досліджені місцевим судом та перевірені судом апеляційної інстанції. Так, дослідивши докази, на підставі яких місцевий суд дійшов обґрунтованого та правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд доходить висновку, що сумнівів у тому, що за кермом автомобіля перебувала інша особа, а не ОСОБА_1 не виникає. Так, з постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА №590296 убачається, що на водія ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять гривень) за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП. У матеріалах справи містяться відомості про те, що ці обставини апелянтом не оспорювались. Відхиляючи доводи в цій частині, апеляційний суд вважає правильними та обґрунтованими висновки місцевого суду щодо того, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного або наркотичного сп`яніння. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку освідування у відповідності до п. 2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. При цьому апеляційний суд бере до уваги і те, що факт керуванням транспортним засобом ОСОБА_1 у вказані у протоколі про адміністративне правопорушення час та місці не оспорюється. Апеляційний суд вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що відеозапис з місця події є неналежним доказом у справі, оскільки відеофіксацію проведено без належного дозволу, без повідомлення особи про відеозйомку. Передовсім апеляційний суд звертає увагу на те, що частина друга статті 30 Закону України «Про національну поліцію» передбачає, що поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Отже, враховуючи вищевикладене, твердження апелянта про те, що для відеофіксації адміністративного правопорушення потрібен був дозвіл ОСОБА_1 , є необґрунтованими та безпідставними. При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що обставини, зафіксовані на відеозаписі викладені і в протоколі про адміністративне правопорушення та інших матеріалах справи. Так, суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис допустимим доказом у справі, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Так, з відеозапису, який був досліджений судом апеляційної інстанції, вбачається, що після того, як водія ОСОБА_1 поліцейські наздогнали за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, виявили в нього ознаки, які давали підстави підозрювати, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння, тому запропонували водію пройти освідування на місці зупинки автомобіля або в закладі охорони здоров`я, на що останній відповів відмовою. При цьому, у матеріалах справи немає жодних доказів про те, що на відеозаписі імовірно зображений не ОСОБА_1 , а інша особа. Окрім цього, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 за порушення ним приписів передбачених п. 2.5 ПДР, є неналежним доказом, оскільки такий не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та приписам Інструкції, є необґрунтованими. Апеляційний суд вважає ці твердження безпідставними, позаяк під час розгляду апеляційної скарги не встановлено фактів невідповідності складеного щодо ОСОБА_1 протоколу вимогам ст. 256 КУпАП, яка чітко регламентує, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційний суд визнає, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам вищевказаної статті. Разом з тим, апеляційний суд враховує і те, що будь - яких зауважень, скарг чи пояснень з приводу змісту протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловлював під час його складання. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративному правопорушенні; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. ст. 33- 35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана адвокатом Русином І. М. апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, - без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 , не з`явившись на розгляд справи, позбавив себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав адвокат Русин І. М. в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН