Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/261/23

справа №991/261/23 провадження №1-кс/991/264/23 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А «23» січня 2023 року м. Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, ВСТАНОВИВ: До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Обставини, якими обґрунтована скарга. Скарга ОСОБА_3 обґрунтована тим, що 08 січня 2023 року ним до ДБР була подана заява про вчинення злочину - зловживання службовим становищем керівником поліції Солом`янського району полковником ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що він не вносив до ЄРДР відомості за неодноразовими заявами ОСОБА_3 щодо зловживання службовим становищем Начальником УСЗН Солом`янського району ОСОБА_5 , а також групою посадових осіб, включно з керівником Солом`янської адміністрації, пов`язаного з крадіжкою понад 400 000 грн у сина заявника - ОСОБА_6 , як учасника бойових дій, внутрішньо переміщеної особи, який, відповідно до Постанови Кабміну від 2018 року №208, отримав для купівлі житла 1 876 000 грн. Однак, всупереч положенням ст. 214 КПК України, даних про те, що зазначені у заяві відомості внесені до ЄРДР ОСОБА_3 не отримано, що він вважає протиправною бездіяльністю і просить зобов`язати внести відомості за його заявою та розпочати розслідування. Позиція сторін у судовому засіданні. ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, у своїй скарзі просив здійснити розгляд за його відсутності. Враховуючи положення ст. 26 КПК України, відповідно до яких сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачені цим Кодексом, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності заявника. Представник ДБР в судове засідання не з`явився, однак це не є перешкодою для розгляду скарги відповідно до положень ч. 3 ст. 306 КПК України. Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді. Дослідивши матеріали скарги з додатками, слідчий суддя зазначає про наступне. Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України (ст. 26 КПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого (детектива) в порядку, передбаченому цим Кодексом. На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України). За змістом ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Виходячи з аналізу кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Тобто, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК України, і покликана з одного боку забезпечити оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати її з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому є, зокрема встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (ст. 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України. Із зазначеного вище слідує, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є існування об`єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов`язково внесені до ЄРДР. У своїй заяві про злочин від 08 січня 2023 року ОСОБА_3 зазначає, зокрема, що близько 5-7 разів звертався до керівника поліції Солом`янського району ОСОБА_4 у термін з 01 серпня по 06 жовтня 2022 року стосовно злочинів, вчинених групою працівників УСЗН під керівництвом керівника УСЗН ОСОБА_5 , заступника начальника ОСОБА_8 , юриста ОСОБА_9 , керівника відділу пільгових категорій ОСОБА_10 та вже звільненої з посади ОСОБА_11 , а також керівників Солом`янської адміністрації, щодо перешкоджання у купівлі житла сином заявника, як учасником бойових дій, переселенцем, який, у відповідності до постанови Кабміну від 2018 року №280, отримав від держави 1 876 000 грн для купівлі житла. Так, заявник зазначає, що з початку року ця група посадових осіб своїми діями вимагала хабаря, через їх дії син заявника втратив вже близько 800 000 грн суми, що виділила держава. Вважає, що полковник ОСОБА_4 вступив у злочинну змову з групою посадових осіб УСЗН та організував вчинення правопорушень щодо невидачі заявнику номеру реєстрації його заяв та направлення їх до дільничних інспекторів у порядку Закону України «Про звернення громадян». Отже, на переконання заявника, ОСОБА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, перешкоджає у реалізації його прав та прав його сина, «прикриває» злочин групи зазначених вище осіб, що свідчить про ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, 364 КК України. Втім, на думку слідчого судді, викладені у заяві ОСОБА_3 обставини не є такими, що зумовлюють початок досудового розслідування, який в свою чергу розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, а як вбачається з самої заяви, у ній не наведено конкретних відомих заявнику відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, про які він зазначає у своїй заяві. При цьому, заявник не наводить у заяві будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували зазначене, а лише висуває загальне припущення про можливе вчинення зазначених ним у заяві протиправних дій, ґрунтуючись виключно на суб`єктивному уявленні щодо правомірності таких дій та власному аналізі і бачені норм законодавства про кримінальну відповідальність. Вказане, на думку слідчого судді, позбавляє орган досудового розслідування можливості провести перевірку конкретних фактів на предмет наявності/відсутності у діях/бездіяльності особи складу злочину, в той час, як така перевірка на стадії внесення відомостей покликана в тому числі для недопущення перевантаження правоохоронної системи безпідставними та абстрактними повідомленнями про кримінальні правопорушення, що в свою чергу не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь. Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів. Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних. За наведених обставин, слідчий суддя прийшов до висновку, що підстави для зобов`язання уповноважених осіб ДБР виконати вимоги ст. 214 КПК України та внести до ЄРДР відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_3 від 08 січня 2023 року, відсутні, а тому в задоволенні таких його вимог слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303-307, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,- ПОСТАНОВИВ : У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - відмовити. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Слідчий суддя ОСОБА_1