Постанова Київський апеляційний суд № 755/7368/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 755/7368/22 Головуючий у І інстанції -Гаврилова О.В. апеляційне провадження №22-ц/824/2029/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєва В.А., за участю секретаря Линок В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, про встановлення факту реєстрації шлюбу,- встановив: Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Андросович Г.С. звернулась до суду із заявою, в якій просила суд встановити факт реєстрації шлюбу 14 липня 1962 року між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявами щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника та призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлого пенсіонера, в чому заявнику було відмовлено через розбіжності в даті народженні заявника та даті реєстрації шлюбу в паспорті та свідоцтві про шлюб. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року відмовлено у відкритті провадження. Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на незаконність оскаржуваної ухвали та помилковість висновків суду. В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що в поза судовий спосіб вирішити дане питання не має можливості, оскільки зі свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що шлюб між нею та ОСОБА_2 було укладено 14.07.1962 року в місті Кола, Мурманська область, яка входить до складу Російської Федерації, а внаслідок війни з останньою було розірвано усі дипломатичні відносини та відсутня будь-яка комунікація, тому вона позбавлена можливості звернутись з заявою до органів запису актів громадського стану, що знаходяться на території Російської Федерації для внесення відповідних змін до актових записів цивільного стану та виправити виявлену помилку в свідоцтві про укладення шлюбу. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне . Відмовляючи у відкритті провадження по заяві суд першої інстанції послався на роз`яснення викладені в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в якій вказано, що суди можуть встановлювати факти реєстрації усиновлення (удочеріння), шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що звертаючись з даною заявою до суду, заявник має на меті судовим рішенням змінити вищевказані дати, що вказані у свідоцтві про шлюб, замінивши їх датами, зазначеними в паспорті заявника, що діючим законодавством не передбачено, враховуючи також, що свідоцтво про шлюб заявником не втрачено. Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки в судовому порядку підлягають розгляду заяви про встановлення факту реєстрації шлюбу лише за умови втрати свідоцтва про шлюб, проте в даному конкретному випадку документ, що посвідчує реєстрацію шлюбу наявний у заявника, наявні підстави для висновку, що подана заява не підлягає розгляду в судовому порядку. Враховуючи викладене посилаючись на п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України судом першої інстанції було відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, про встановлення факту реєстрації шлюбу. Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може враховуючи наступне. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, зважаючи на наступне. Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно з ч. 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. За приписами частин 1, 2, 4 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення відповідно до ч.2.статти 315 ЦПК України. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів реєстрації шлюбу, оскільки від їх встановлення залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту що має юридичне значення (факту реєстрації шлюбу) у зв`язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві у призначенні їй пенсії в разі втрати годувальника та призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлого пенсіонера, через виявлені розбіжності записів в документах, а саме: в паспорті ОСОБА_1 зазначено дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в свідоцтві про шлюб помилково було зазначено невірну дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; в свідоцтві про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 14 січня 1983 року вказано дату реєстрації шлюбу - ІНФОРМАЦІЯ_5 , а в паспорті ОСОБА_1 було зроблено запис про реєстрацію шлюбу, в якому невірно було вказано дату реєстрації шлюбу - ІНФОРМАЦІЯ_6 . Такі розбіжності в документах позбавляють ОСОБА_1 її законного права на призначення пенсії в разі втрати годувальника та права на призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлого пенсіонера. Самостійно усунути виявлені розбіжності в паспорті та в свідоцтві про укладення шлюбу ОСОБА_1 не має можливості, оскільки, зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 виданого 14 січня 1983 року, вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено 14 липня 1962 року в місті Кола, Мурманської області (на сьогоднішній день Мурманська область входить до складу Російської Федерації). Оскільки, у зв`язку з повномасштабною триваючою збройною агресією Російської Федерації на території України, між країнами було розірвано усі дипломатичні відносини та відсутня будь-яка комунікація, тому ОСОБА_1 позбавлена можливості самостійно звернутися з заявою до органів запису актів громадянського стану (органи ЗАГС), що знаходяться на території Російської Федерації для внесення відповідних змін до актових записів цивільного стану та виправити виявлену помилку в свідоцтві про укладення шлюбу. Тому єдиним існуючим і ефективним способом захисту порушеного права для останньої, а також способом для усунення розбіжностей в документах є встановлення факту, що має юридичне значення (факту реєстрації шлюбу) в судовому порядку. Вказаний вище спосіб захисту прав заявника буде ефективним і в силу того, що встановлення даного юридичного факту породжує правові наслідки і від нього залежить виникнення майнових прав у заявника. В Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»» зазначив, що дружина чи чоловік також мають право на спадкування у разі смерті одного з подружжя, однак такі члени сім`ї не перебувають у кровному спорідненні. Встановлення факту родинних відносин між такими особами чинним законодавством не передбачено, для них може мати правове значення встановлення факту реєстрації шлюбу чи факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у відповідних випадках. Відмовляючи у відкритті провадження по заяві суд першої інстанції послався на роз`яснення викладені в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в якій вказано , що суди можуть встановлювати факти реєстрації усиновлення (удочеріння), шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану. А отже необхідною умовою для встановлення судом факту реєстрації шлюбу є те, щоб в органах реєстрації актів громадського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадського стану. Однак як видно з матеріалів справи у заявника відсутня можливість звернутись до органів реєстрації актів громадського стану за відповідним записом чи з заявою про його відновлення чи внесення в нього виправлення, а отже в даному випадку він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадського стану, що узгоджується з роз`ясненням викладеними в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Окрім іншого суд першої інстанції, як на підставу для відмови заявнику у відкритті проваження по справі посилався на ч. 1ст. 186 ЦПК України, однак, не звернув увагу на той факт, що саме ч.4.ст.315 ЦПК України визначено підставу, за якою суддя може відмовити у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Отже, в даному випадку вбачається, при винесенні оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права. Відповідно до ч.4. ст.315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи. - залишає заяву без розгляду. Отже, ч.4.ст.315 ЦПК України чітко визначено підставу, за якої суддя відмовляє у відкритті провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В даному випадку, апелянт, зверталася до суду першої інстанції саме з заявою для встановлення факту що має юридичне значення - встановлення факту реєстрації шлюбу. За таких обставин, з огляду на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення ,а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Згідно вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко В.А. Шебуєва