Постанова КАС ВС № 380/14254/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2023 року м. Київ справа № 380/14254/21 адміністративне провадження № К/990/32202/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді: Білоуса О.В., суддів: Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М., секретар судового засідання - Носенко Л.О., за участю: представника позивача - Стеця Р.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Буд Дизайн» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Буд Дизайн» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, УСТАНОВИВ: У серпні 2021 року ТОВ «Топ Буд Дизайн» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 07.12.2018 року №0020771401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 1 000 000 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Топ Буд Дизайн» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило його скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4 - 7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України). Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Касаційне провадження у цій справі відкрито в межах доводів Товариства про розгляд судом апеляційної інстанції його апеляційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Отже, рішення суду апеляційної інстанції підлягає касаційному перегляду в межах зазначених доводів позивачки, які зводяться до порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Згідно із частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, частиною четвертою статті 257 КАС України передбачено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а саме справи щодо: -оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; - оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - примусового відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; - оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із частиною п`ятою статті 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів відповідача, колегія суддів Верховного Суду вважає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України); Відповідні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі №460/6542/20. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження за позовною заявою ТОВ «Топ Буд Дизайн». Як підтверджується матеріалами справи, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі. Як свідчить апеляційна скарга (т.2 а.с.73) та клопотання представника позивача про розгляд справи за його участі (т.2 а.с.83), останній просив здійснювати розгляд справи за його присутності. Ухвалою від 04 жовтня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд призначив справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. При цьому, в мотивувальній частині ухвали, призначаючи справу до розгляду в порядку письмового провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні. Надаючи правову оцінку таким процесуальним діям суду апеляційної інстанції, Верховний Суд звертає увагу на те, що частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Наведена норма свідчить, що справедливий та своєчасний розгляд спорів адміністративними судами є нерозривними поняттями, а комплексне дотримання адміністративними судами цих вимог сприяє утвердженню верховенства права у суспільстві. Аналізуючи чи під час ухвалення рішення у справі, апеляційний суд виконав визначене перед ним завдання та чи дотримався справедливої процедури при вирішенні спору у цій справі, тобто чи було забезпечено реальну участь представника позивача в розгляді справи, змагальності процесу, рівності сторін та розумні строки розгляду Суд звертає увагу на таке. У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно розглянув справу за відсутності його представника, оскільки таке клопотання було заявлено і в апеляційній скарзі і в окремій заяві. Та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду при касаційному розгляді справи на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед адміністративним судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору. При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду. Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування. Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, з метою своєчасного судового розгляду не дотримався передбачені частиною першою статті 2 КАС України вимоги щодо справедливого судового розгляду, що призвело до того, що справа розглянута за відсутності представника позивача з порушенням загальних принципів адміністративного судочинства. Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, з-поміж іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу в частині третій статті 2 та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі. Принцип змагальності судового провадження охоплює, зокрема, можливість коментувати представлені докази і пояснення у належній формі та у встановлений час. Європейським судом з прав людини сформовані вже сталі підходи до розуміння принципу змагальності як однієї з базових гарантій права особи на справедливий суд, що може та, певною мірою, повинна враховуватися судами України при розгляді справи та винесенні рішень. У справі "Салов проти України" (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу ("Руїс-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63). У справі "Лазаренко та інші проти України" (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, як і тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89). Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову від 11 жовтня 2022 року без представника позивача, який виявив бажання бути присутнім в судовому засіданні, з метою забезпечення права учасників справи брати участь у судовому процесі, мав здійснити процесуальні дії не лише задля забезпечення своєчасного, а й для справедливого судового розгляду та розглянути заявлене представником позивача клопотання. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, постанову ухвалив без повідомлення осіб, чим порушив право скаржника на справедливий апеляційний перегляд справи, а також принципи змагальності сторін, офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Наведене є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної - скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 3, 344, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Буд Дизайн» задовольнити, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року скасувати, а справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 26 січня 2023 року. Головуючий суддя О.В.Білоус Судді І.Л.Желтобрюх М.М.Яковенко