Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2513/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2513/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Білонженко М.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року (розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, м. Черкаси, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: У червні 2022 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), в якій, з урахуванням позову у редакції від 06.07.2022р. (вх. суду від 07.07.2022р. №1962/22) просить:- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в оформленні та поданні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених до військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ;- зобов`язати відповідача оформити та подати необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем відмовлено у оформленні та подачі до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України №2262-ХІІ, з підстав недостатності у позивача календарної вислуги років для призначення пенсії. Позивач вважає таку відмову протиправною та зазначає, що у відповідності до Постанови КМ України №393, пільгова вислуга позивача зараховується до календарної при призначенні пенсії Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не оформлення та подання необхідних документів до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи, для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених до військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ.Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ - НОМЕР_3) оформити та подати необхідні документи до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи, для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що відповідно до витягу із наказу УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015р. №312 о/с та листа УМВС України в Черкаській області від 11.08.2019р. №14/7-Ж-242, позивач проходила службу в органах внутрішніх справ у період з 27.08.1996р. по 06.11.2015р. та звільнена - 06.11.2015р. Згідно витягу із наказу ВЧ НОМЕР_2 від 01.08.2019р. №225, позивач проходила службу у Збройних Силах України, з 12.10.2016р. по 01.08.2019р. Вказаним наказом позивачку з 01.08.2019р. звільнено згідно з пп. «а» п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (які вислужили строк військової служби за контрактом) та виключено зі складу особового складу частини та всіх видів забезпечення. Наказом ВЧ НОМЕР_2 від 08.06.2022р. №1331, внесено зміни до наказу ВЧ НОМЕР_2 від 01.08.2019р. №225, та викладено пункт щодо встановлення вислуги років позивачу у такій редакції: встановити старшому солдату ОСОБА_1 вислугу років: календарна - 21 рік, 11 місяців. Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.06.2022р. №6/8/7/ФР-52606/1144, строк, що зараховується у вислугу років на пільгових умовах становить - 02 роки 08 місяців 18 днів. За наслідками звернення позивача до відповідача щодо підготовки та направлення документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років до територіальних органів Пенсійного фонду України, відповідач листом від 25.05.2022р. №6/8/5/ФР-52606/940 повідомив позивача про те, що календарна вислуга позивача - 21 рік 11 місяців 28 днів, у зв`язку із чим вказано про відсутність підстав для оформлення документів на призначення позивачу пенсії згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених до військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся за захистом власних прав до суду. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 (далі - Порядок № 393). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі ст. 1 Закону №2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше. Положеннями статті 17-1 Закону №2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку №393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту. Пунктом 2 Порядку №393 передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Водночас, пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. При цьому, можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду висловленій у постанові 03.03.2021р. у справі №805/3923/18-а. Верховним Судом у постанові від 14.04.2021р. у справі №480/4241/18 сформовано правовий висновок, відповідно до якого, для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. У вказаній постанові Верховний Суд, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики, відступив від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018р. у справі №161/4876/17, від 15.08.2019р. у справі №281/459/17, від 27.03.2020р. у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ. Наведені позиції Верховного Суду у справі №805/3923/18-а та у справі №480/4241/18 дають підстави для висновку про те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить. Зважаючи на те, що у межах спірних правовідносин вислуга років позивача (21 рік 11 місяців календарної + 02 роки 08 місяців), з врахуванням пільгового періоду військової служби, складає більш як 24 роки (встановлені пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ), суд доходить висновку про наявність достатньої вислуги для розгляду питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. №3-1 (далі - Порядок №3-1). Відповідно до п.п. 1, 12 Порядку № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом ( 2262-12 ), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Виходячи з наведеного, уповноваженим органом, який оформлює всі необхідні документи і своє подання та направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи, у спірних правовідносинах є відповідач, як уповноважений структурний підрозділ міністерства оборони України З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо не оформлення та подання необхідних документів до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи, для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ слід визнати протиправною та як наслідок про наявність підстав для зобов`язання відповідача направити до пенсійного органу необхідні документи для призначення пенсії за вислугу років позивачу відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першо інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв`язку із чим адміністративний позов належить задовольнити повністю. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак М.І. Кобаль