Постанова 4857 № 260/7932/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/7932/21 пров. № А/857/16142/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: відділ державного нагляду у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,- суддя в 1-й інстанції Плеханова З.Б., час ухвалення рішення 06.10.2022 року, 16:02 год., місце ухвалення рішення м.Ужгород, дата складання повного тексту рішення 11.10.2022 року, в с т а н о в и в : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: відділ державного нагляду у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що станом на дату проведення перевірки та винесення оскаржуваної постанови транспортний засіб марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 не відносився до переліку транспортних засобів провадження господарської діяльності ліцензіата, а є транспортним засобом, що використовується в особистих потребах родини ОСОБА_2 . У момент здійснення перевірки ФОП ОСОБА_1 присутній не був, із змістом Акту №283863, що зазначений підставою ухвалення оскаржуваної постанови не ознайомлений. Отже, на думку позивача, суб`єктом владних повноважень належно не встановлено характер використання транспортного засобу, помилково зроблено висновок про те, що 01 грудня 2021 року ФОП ОСОБА_1 здійснювалася господарська діяльність з перевезення пасажирів та відповідно безпідставно накладено на нього адміністративно-господарський штраф. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду справи, і оскільки їхня явка в судове засідання не визнана судом обов`язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності на підставі наявних документів про права і взаємовідносини сторін. При цьому, колегія суддів відхиляє клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, оскільки обставини, які у ньому викладені не підтверджені належними та допустимими доказами і явка позивача в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою та можливо провести апеляційний розгляд справи на підставі наявних документів про права і взаємовідносини сторін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. 01 грудня 2021 року посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки була проведена перевірка транспортного засобу марки «Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідно до свідоцтва НОМЕР_2 про реєстрацію транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI , власником вказаного транспортного засобу,( а саме: автобуса, мікроавтобуса, кількість місць 16) є ОСОБА_1 . 08.10.2013 року Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті видала ОСОБА_1 В ліцензію Серія АЕ № 267384, в якій зазначено: - вид господарської діяльності : надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом - дозволений вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами - строк дії ліцензії-необмежений 01.12.2021 р, за результатами проведення вказаної перевірки посадовими особами, а саме ОСОБА_3 відповідача складено акт №283863 , де зазначено: -місце перевірки : АД 14-06 Київ-Чоп -направлення на перевірку від 29.11.2021 року -провели перевірку транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI , номерний знак НОМЕР_1 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 - водій- ОСОБА_4 - в салоні автобуса 12 пасажирів. - нерегулярні пасажирські перевезення по маршруту «с. Поляна-с. Карпати», які здійснювались на вищезазначеному автомобілі здійснювались без надання документів, перелік яких визначено ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній договір із засновником транспортних послуг та квитанція про сплату транспортних послуг. - пояснення водія : «Договір у громаді і квитанції забув у громаді» та засвідчив особистим підписом ОСОБА_4 . Водій ОСОБА_4 отримав на руки під особистий підпис повідомлення про необхідність прибуття 07.12.2021 р. до розгляду справи із необхідними документами. 07 грудня 2021 року Західним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки була прийнята постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу серії АО №323523 , якою на підставі ч.1 абз.3 ст 60 Закону України Про автомобільний транспорт, до ФОП ОСОБА_1 застосоване адміністративно - господарське стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. у зв`язку із відсутністю на момент проведення перевірки договору із засновником транспортних послуг та квитанція про сплату транспортних послуг. 09 грудня 2022 року вказана постанова була направлена позивачу. Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт». За змістом ч. 7 статті 6 названого Закону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Згідно зі статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Абзацом 1 п. 8 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. У зв`язку з процедурою реорганізації Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 р. №1579-р в результаті чого були реорганізовані структурні підрозділи шляхом поділу відповідних міжрегіональних територіальних органів зазначеної служби за переліком згідно з додатком до Розпорядження , повноваження Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки перейшли до Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області. Згідно зі статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» , основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг. Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. У відповідності до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів» №1197, підставами для внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача є, зокрема, оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Згідно з пункту 36 Порядку №1197, внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача, який користується транспортним засобом на підставі тимчасового реєстраційного талона, здійснюється у сервісному центрі МВЄ за заявою належного користувача. Відповідно, внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно правил встановлених статтею 14-3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ. Саме зазначені відомості надаються уповноваженій посадовій особі Відповідача на її запит при розгляді нею справи про адміністративне правопорушення. За відсутності відомостей про належного користувача у ЄДРТЗ, уповноваженій посадовій особі Відповідача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, надаються відомості про особу за якою зареєстрований транспортний засіб. Внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу є виключно правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви в порядку, передбаченому Порядком № 1197. При цьому, невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований . Як вірно встановлено судом першої інстанції, транспортний засіб позивача марки «Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 який є його власником. Даних до ЄДРТЗ про передачу іншому належному користувачу не надано. Даний клас авто відноситься до класу автомобілів комерційного призначення, а отже твердження позивача про те, що транспортний засіб марки перебував у користуванні ОСОБА_4 та не відноситься до переліку транспортних засобів провадження господарської діяльності ОСОБА_1 , а використовується в особистих цілях спростовується протилежним твердженням законодавства України, зокрема статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» про те що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, ясі здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. За статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Для нерегулярних пасажирських перевезень це: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України. Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів. Згідно з приписами абз. 3 ч. 1 статті 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів зазначає, що у позовній заяві позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, виходить з того, що під час складання акту безпосередньо на момент перевірки на дорозі та в подальшому, при винесенні постанови про накладення адміністративно - господарського штрафу, він не був присутній особисто. Також зазначив, що за кермом належного йому на праві приватної власності автомобіля, під час перевірки, знаходився його син ОСОБА_4 , який використовував цей автомобіль у власних цілях. З приводу цього суд зазначає, що за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»: - автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; - водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка. -автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб); -автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев`ять з місцем водія включно. -автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів; - автобусний маршрут нерегулярних перевезень - автобусний маршрут, на якому здійснюють нерегулярні пасажирські перевезення; - нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт. Судом першої інстанції вірно встановлено, що в межах спірних правовідносин, позивач є автомобільним перевізником, що відповідає приписам статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідно до ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг( ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» ). Відповідно до п.55 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених ПКМУ від 18 лютого 1997 р. N 176 замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу. Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки. ( п. 56 Правил). Автомобільний перевізник зобов`язаний зокрема, видавати водіям та іншим працівникам передбачені законом документи ( п. 145 Правил). Водій автобуса зобов`язаний, серед іншого, мати із собою і пред`являти для перевірки уповноваженим особам передбачені законодавством документи( п. 147 Правил). У відповідності до ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України. Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України. Договір про нерегулярні пасажирські перевезення автобусом укладається між замовником транспортних послуг та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.( ст. 42 ЗУ Закону України «Про автомобільний транспорт»). У відповідності до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З огляду на обсяг наданих під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких власником транспортного засобу є ФОП ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме він і є суб`єктом відповідальності як перевізник у розумінні вищенаведених вимог Закону, оскільки згідно вимог ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» несе обов`язок забезпечити водія необхідними документами зазначеними у статті 39 даного Закону. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що слід вважати обґрунтованим притягнення позивача до відповідальності за недотримання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». Постановою КМУ від 8 листопада 2006 р. № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, відповідно до якого державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу. Рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

27. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в ході судового розгляду справи, судом не встановлено порушення порядку процедури розгляду справи, за наслідками якої винесено оскаржувану постанову, оскільки відповідачем надано належні та допустимі докази повідомлення позивача про час і місце розгляду справи під підпис водія автомобіля , який вказав адресу знаходження свого батька - автомобільного перевізника та власника автобуса та отримав відповідне повідомлення під розписку, не відмовившись від цього. Крім того, суд констатує, що процедурні порушення не спростовують суті встановленого порушення. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 260/7932/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 25 січня 2023 року.