Постанова 4856 № 686/11680/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/11680/22 Головуючий у 1-й інстанції: Карплюк О.І. Суддя-доповідач: Шидловський В.Б. 24 січня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила скасувати постанову інспектора управління патрульної поліції в Хмельницькій області Войтова Д.А. від 22 травня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.89 ч.1 КпАП України та накладено на нею адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за те, що вона 21 травня 2022 року біля 13 години 50 хвилин у м.Хмельницькому, по вул.С.Бандери, 2-А проводила виставку тварин, під час якої здійснювалась фото та відеозйомка з тваринами на руках із заклеєною щелепою, що призводило до умов надмірних фізіологічних навантажень, чим допустила порушення вимог ст.ст.18 та 25 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про відсутність з її боку вказаних порушень. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що постановою інспектора управління патрульної поліції в Хмельницькій області Войтова Д.А. від 22 травня 2022 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.89 ч.1 КпАП України та накладено на нею адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за те, що вона 21 травня 2022 року біля 13 години 50 хвилин в м. Хмельницькому, по вул. С.Бандери, 2-А проводила виставку тварин, під час якої здійснювалась фото та відеозйомка з тваринами на руках із заклеєною щелепою, що призводило до умов надмірних фізіологічних навантажень, чим допустила порушення вимог ст.ст.18 та 25 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління патрульної поліції в Хмельницькій області, третьої особи інспектора управління патрульної поліції в Хмельницькій області Войтова Д.А. про її скасування, посилаючись на відсутність з її боку вказаних порушень. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях позивача наявний склад правопорушення передбачений ч.1 ст.89 КУпАП та відповідач правомірно притягнув позивача до відповідальності за вказане правопорушення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.89 КУпАП, жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, але не спричинило тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання, поводження та транспортування тварин, передбачені законодавством, крім передбачених статтями 85, 87-88-2, 154 цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров`я. Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони тваринного світу, що регулюються зокрема, Законами України «Про тваринний світ», «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб». Безпосереднім об`єктом є встановлений порядок поводження з тваринами. Предметом посягання є тварини, що знаходяться на волі, в напіввільних умовах або тримаються у неволі. Об`єктивна сторона правопорушення виражається, зокрема у формі, жорстокого поводження з тваринами. Судом встановлено, що ОСОБА_1 21 травня 2022 року біля 13 години 50 хвилин в м.Хмельницькому, по вул.С.Бандери, 2-А проводила виставку тварин, під час якої здійснювалась фото та відеозйомка з тваринами на руках із заклеєною щелепою, що, на думку відповідача, призводило до умов надмірних фізіологічних навантажень. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висновок поліцейського про те, що заклеювання скотчем щелепи крокодила, призводить до умов його надмірних фізіологічних навантажень - є лише припущенням та не підтверджується будь-якими доказами. У матеріалах справи, а.с.99, є заключення ветеринарної служби ДП "Криворізький Державний цирк" від 25 травня 2022 року, з якого слідує, що при контакті крокодила з людьми потрібно дотримуватись запобіжних заходів для запобігання травмуванню, зокрема зафіксувати щелепи крокодила за допомогою лейкопластиря, скотча, резинки, мотузки і т.п. Крокодили мають дуже слабкі м"язи, що відкривають щелепи, тому такого заходу буде достатньо, щоб крокодил не зміг відкрити пащу та випадково травмувати людей. Для крокодилів такі маніпуляції цілком безпечні. Фіксація щелеп крокодила може зашкодити тварині у випадку, якщо тварина протягом кількох годин перебуває в умовах значно підвищеної температури оточуючого середовища, оскільки крокодил не зможе відкрити рот і охолодитися, адже процес терморегуляції відбувається через рот. Доказів зазначених обставин, а саме, що крокодил із яким проводилося фотографування протягом кількох годин перебував в умовах значно підвищеної температури оточуючого середовища, суду стороною відповідача не надано. За таких обставин, немає підстав вважати, що заклеювання скотчем щелепи крокодила, призвело до умов його надмірних фізіологічних навантажень, а отже відсутні докази жорстокого поводження з тваринами, тобто відсутня об"єктивна сторона правопорушення передбаченого ч.1 ст.89 КУпАП. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачі не довели належними та допустимими доказами правомірність прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.89 КУпАП. Окрім того, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 є директором ТОВ "Центр реабілітації тварин "Дім щасливих рептілій", що стверждується рішенням № 1 засновників від 22 жовтня 2021 року (а.с.18-20). В матеріалах справи (а.с.61-69) наявні численні подяки від громадян та громадських організацій за можливість відвідати "Крокодилову ферму" дітям сімей учасників АТО, дітям з обмеженими можливостями. Із вказаних подяк слідує, що завдяки таким виставкам розширюється кругозір дітей, вони заряджаються позитивною енергією, покращується психосимтоматика. Колегія суддів зазначає, що зазначена діяльність ТОВ "Центр реабілітації тварин "Дім щасливих рептілій" та її директора ОСОБА_1 вкрай необхідна в даний час в нашому суспільстві для дітей, що потерпають від війни. Враховуючи зазначене, вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Щодо судового збору. Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.6 наведеної статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що при подачі позовної заяви до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією від 31.05.2022, а за подання апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1488,60 грн, що підтверджується квитанцією від 01.12.2022. Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 встановила, що за подання позовної заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривня. Згідно з пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, при поданні даного позову до суду першої інстанції сплаті підлягав судовий збір у розмірі 496,20 грн (прожитковий мінімум 2481,00 грн х 0,2), а за подання апеляційної скарги - 744,30 грн (496,20 грн х 150%). Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору мають бути відшкодовані позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 1 240,50 грн. Одночасно суд зазначає, що повернення надміру сплаченого судового збору врегульовано п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», де зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Щодо витрат на правову допомогу. Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Так на підтвердження витрат на правничу допомогу до суду надано Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2022 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора 1 батальйону 4 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, лейтенанта поліції Войтова Дмитра Андрійовича від 22.05.2022 року, серії ЕГА № 645047 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 3400 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.89 КУпАП та провадження у справі закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, а саме 1240,50 грн. сплаченого судового збору та 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.