Постанова Львівський апеляційний суд № 443/1314/20

Справа № 443/1314/20 Головуючий у 1 інстанції: Павлів А.І. Провадження № 22-ц/811/1860/22 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О., за участю: секретаря Назар Х.Б.; позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Фецяка В.Я.; відповідачки ОСОБА_2 та її представника - адвоката Федькович Г.В.; Костко М.С. - представника виконавчого комітету Новороздільської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Федькович Галини Володимирівни , представника ОСОБА_2 , на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року, В С Т А Н О В И В: У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Новороздільської міської ради Львівської області, про усунення перешкод у прийнятті участі у вихованні дитини. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що вищезгадані сторони даного спору з 21 липня 1998 року до 18 лютого 2020 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 03 вересня 2019 року встановлено порядок побачень позивачу ОСОБА_1 з його малолітньою донькою згідно з графіком: кожну першу та третю суботу місяця забирати з 11:00 год. та повертати кожну першу та третю неділю місяця до 19:00 год.; кожен вівторок та четвер тижня з 17:00 год. до 19:00 год.; можливість бачити дитину в день її народження з 17:00 год. до 19:00 год.; святкові дні - за попередньою домовленістю з матір`ю. Однак, незважаючи на це рішення, відповідачка продовжує чинити перешкоди в реалізації права позивача на прийняття участі у вихованні малолітньої дитини, використовуючи різні надумані приводи, а тому порушуються його законні права на участь у вихованні дитини. Зважаючи на те, що позивачем були виконані всі вимоги закону щодо реалізації законного права на спілкування і прийняття участі у вихованні малолітньої дитини за умови чинення перешкод відповідачкою йому в цьому, яка, не зважаючи на попередження органу опіки і піклування про притягнення її до адміністративної відповідальності, продовжує чинити перешкоди, то позивач змушений звернутися з даним позовом до суду (том 1, а.с. 2-3). Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : -забирати кожну першу та третю суботу місяця з 11 год 00 хв та повертати кожну першу та третю неділю місяця до 19 год 00 хв; -забирати кожен вівторок та четвер тижня з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв; -бачити дитину в день її народження з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв; -у святкові дні - за попередньою домовленістю з матір`ю (том 2, а.с. 13-21). Дане рішення оскаржила відповідачка. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм процесуального права і на неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що позивач такої позовної вимоги, як «способи участі позивача у вихованні та спілкуванні з донькою», не заявляв, а відтак вважає, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог. Вважає неправомірним відмову суду у задоволенні її клопотання про зупинення провадження у справі - до набрання законної сили судовим рішенням у іншій справі «в рамках якої вирішується питання про зміну графіку побачень з дитиною», судові рішення у якій були скасованими постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 2, а.с. 29-30). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і її представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони позивача і його представника, а також зі сторони представника органу опіки та піклування, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав. Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначено Сімейним кодексом України (далі - СК України). Відповідно до частини 2 статті 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку. Частиною 7 ст. 7 СК України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а частиною 8 ст. 7 СК України - що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Відповідно до частин 9 та 10 статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. За ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-XII, ч. 7, 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Відповідно ст. ст. 141, 151 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки, щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків, щодо дитини; батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 03 вересня 2019 року № 237 ОСОБА_1 (позивачу) встановлено графік його побачень з малолітньою донькою, а саме: кожну першу та третю суботу місяця забирати з 11:00 год. та повертати кожну першу та третю неділю місяця до 19:00 год.; кожен вівторок та четвер тижня з 17:00 год. до 19:00 год.; можливість бачити дитину в день її народження з 17:00 год. до 19:00 год.; святкові дні - за попередньою домовленістю з матір`ю (а.с. 21). Вищезгадане рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі батька (позивача) у вихованні дитини та спілкуванні з нею відповідачка не виконувала: про наведене свідчать постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 24.07.2020 року та від 23.11.2020 року, якими ОСОБА_2 (відповідачку) було визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 5 та 6 статті 184 КУпАП (а.с. 132, 133), а відтак ця обставина в силу положень частини 6 статті 82 ЦПК України доказуванню не підлягає і є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалені ці постанови (в даному випадку - стосовно відповідачки ОСОБА_2 ). За вищенаведених обставин в їх сукупності позивач вправі був звернутися до суду з позовом до відповідачки про зобов`язання останньої не чинити йому перешкод у вихованні доньки згідно з графіком, що встановлений рішенням органу опіки та піклування, і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують. Мама малолітньої, ОСОБА_2 , скористалась своїм правом та ще у серпні 2020 року оскаржила спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні його малолітньої доньки, визначений вищезгаданим рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 03 вересня 2019 року № 237, в судовому порядку. Однак, як станом на час ухвалення судом оскаржуваного рішення (24.05.2022 року), так і станом на час перегляду даної справи в апеляційному порядку (23.01.2023 року), вищезгадане рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 03 вересня 2019 року № 237 про встановлення порядку побачень позивача з його малолітньою донькою залишається чинним. В ході апеляційного розгляду даної справи стороною апелянта до суду було подано клопотання про зупинення провадження у цій справі - до набрання законної сили судовим рішенням у вищезгаданій справі за позовом мами малолітньої, ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , її батька, про зміну способу участі батька у вихованні дитини (том 2, а.с. 81). В той же час, Європейський суд з прав людини у справі «Трєт`як проти України», яка стосувалася спілкування заявника з його малолітньою дитиною (заява № 10919/20), звернув увагу на невиправдану тривалість даної справи («враховуючи важливість предмету спору для заявника»), що «зрештою призвело до «повного відчуження» дитини від (заявника/позивача)». З урахуванням вищенаведеного (зокрема - предмету спору) колегія суддів вважає неприпустимим зупинення провадження у даній справі, оскільки у випадку задоволення (часткового задоволення) позову мами малолітньої до її батька про зміну способу участі останнього у вихованні дитини та набрання цим рішенням законної сили оскаржуване рішення у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 423 ЦПК України може бути переглянутим за нововиявленими обставинами, а тому доводи апеляційної скарги стосовно неправомірності відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідачки про зупинення провадження у даній справі також відхиляє. Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Федькович Галини Володимирівни , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 25 січня 2023 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.