Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/450/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/450/22 пров. № А/857/15375/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадженням в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року, ухвалене суддею Шумей М.В. у м. Івано-Франківську за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 300/450/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товару, В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, яка виразилась у перевищенні строків митного оформлення митної декларації № UA206080/2021/004856 від 30.11.2021 року; - визнати протиправним та скасувати прийняте Івано-Франківською митницею Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2021/000121/2 від 03.12.2021 року; - стягнути на користь позивачки моральну шкоду в сумі 5000 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, яка виразилась у перевищенні строків митного оформлення митної декларації № UA206080/2021/004856 від 30.11.2021 року. Визнано протиправним та скасовано прийняте Івано-Франківською митницею Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2021/000121/2 від 03.12.2021 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору у розмірі 1984 грн. 80 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 2000 грн. 00 коп. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, оскільки у ньому відповідач не здійснив розрахунок митної вартості і не навів відповідні мотиви. При цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються, виключно, на його припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважав, що позивачка під час митного оформлення надала усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували, товар, що оцінювався та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість, відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачкою товару. Також суд зазначив, що відповідач перевищив строк розгляду митної декларації та митного оформлення товару. Суд першої інстанції відмовив позивачці у стягненні моральної шкоди через необґрунтованість заподіяння такої. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. Таку позицію обґрунтовує тим, що, при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару заявленого до митного оформлення, митний орган встановив, що митна вартість товару є нижчою від аналогічних або подібних. У зв`язку із цим та внаслідок того, що декларант не надав документів, які витребовував відповідач, митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, скоригувавши митну вартість, на підставі даних, раніше визнаних митним органом митних вартостей. З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняв в порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 07.10.2021 року позивачка придбала у продавця «Schaab Automobile» (власник «Dmitri Schaab» ФРН) автомобіль марки Kia, модель Picanto, дата першої реєстрації 23.01.2019 року, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 3100,00 євро. 30.11.2021 року позивачка подала до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію № UA206080/2021/004856 на легковий автомобіль марки Kia, модель Picanto, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 1248 см 3, дата першої реєстрації - 23.01.2019 року, після ДТП, тип двигуна бензиновий, модельний рік виготовлення 2019. Разом з митною декларацією декларант надав такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) № 00070421 від 07.10.2021 року, банківський платіжний документ від 11.10.2021 року, акт про проведення огляду від 28.11.2021 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, документ що підтверджує вартість перевезення товару, експортну декларацію від 27.11.2021 року, інші некласифіковані документи (зокрема про оплату вартості перевезення). 01.12.2021 року, перевіривши ці документи, Івано-Франківська митниця повідомила декларанта про те, що необхідно подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару зазначеного у митній декларації, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Того ж дня позивачка повідомила митний орган, що не може надати затребувані документи, з причин їх відсутності. Проаналізувавши подані до митного оформлення документи, відповідач вказав про неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за ціною договору мотивуючи це тим, що заявлена митна вартість товару нижча від подібних чи аналогічних товарів, пославшись на раніше прийняту митну декларацію № UA110130/2021/0086 від 01.04.2021 року. Як наслідок, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2021/000121/2 від 03.12.2021 року. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару є МД № UA110130/2021/0086 від 01.04.2021 року. З метою випуску товару у вільний обіг, декларант подав нову митну декларацію № UA 206080/2021/005056, сплативши фінансову гарантію. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант має подати такі документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Витребування відповідачем вказаних вище документів було зумовлено тим, що митна вартість товару нижча від аналогічних або подібних товарів. Про це зазначено у рішенні про коригування митної вартості, однак, у ході митних консультацій із позивачем відповідач про це не зазначав. Апеляційний суд зауважує, що витребування митним органом документів, на підтвердження митної вартості товару, МК України пов`язує із наявністю обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Однак, відповідач, як у ході митних консультацій із декларантом, так і в рішенні про коригування митної вартості, не вказав на присутні розбіжності в документах поданих до митного оформлення товару, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, на думку апеляційного суду, сумніви митного органу щодо митної вартості товарів є необґрунтованими, що позбавляє митний орган права витребовувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару та самостійно коригувати митну вартість. Водночас, твердження відповідача, які він висловив у відзиві на позовну заяву, про розбіжності у документах про оплату, щодо особи продавця, відсутності у рахунку-фактурі відомостей про пошкодження автомобіля, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки такі не були мотивами для прийняття оскарженого рішення чи підставою для витребування додаткових документів. Крім цього, апеляційний суд зазначає, що, як слідує із матеріалів справи, відповідач обрав резервний метод визначення митної вартості товару. Відповідно до частини 1 та 2 статті 93 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідач у рішенні про коригування митної вартості ввезеного позивачкою товару зазначив, що визначив митну вартість товару, зважаючи на раніше визнану (визначену) митним органом митну вартість та послався на митну декларацію № UA110130/2021/0086 від 01.04.2021 року. Разом з тим, відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Однак, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Крім того, у рішенні про коригування митної вартості відсутні порівняльні характеристики товару, який ввозила позивачка та того, який за основу коригування обрала митниця. Відповідач, як доказ, не надав митну декларацію, на підставі якої здійснив коригування митної вартості товару, який ввозила позивачка. Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару є необґрунтованим та прийнятим з порушенням статей 53-55 МК України, а тому його необхідно скасувати. Що стосується позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, яка виразилась у перевищенні строків митного оформлення митної декларації № UA206080/2021/004856 від 30.11.2021 року, то апеляційний суд зазначає таке. Згідно з ч.1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Статтею 255 МК України визначено, що митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. На вимогу відповідача, яка надіслана декларанту 01.12.2021 року об 11 год. 36 хв., про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, декларант цього ж дня о 12 год. 52 хв. повідомив письмово митний орган про їх ненадання у зв`язку із їх відсутністю. Згідно з частиною 3 статті 256 МК України, рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу. Зважаючи на те, що митне оформлення автомобіля декларантом позивачки розпочато 30.11.2021 року, після чого 01.12.2021 року о 12 год. 52 хв. також було повідомлено митний орган про відмову в наданні додаткових документів, рішення про коригування митної вартості відповідачем прийняте лише 03.12.2021 року о 13 год. 48 хв., то апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції в тому, що відповідач при прийнятті оскарженого рішення допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши його вчасно. Що стосується стягнення моральної шкоди, то апеляційний суд зазначає таке. За змістом статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4)у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Позивачка зазначає, що протиправна бездіяльність та протиправне рішення відповідача про коригування митної вартості автомобіля стали наслідком моральних переживань позивачки, які вона зазнала в результаті декларування автомобіля, оскільки опрацювання поданої декларації протягом чотирьох робочих днів замість чотирьох робочих годин порушили її звичайний спосіб життя, стали наслідком її нервового перенапруження та переживань, що негативно вплинуло на її емоційний стан та самопочуття. Крім того, перевищення строків митного оформлення автомобіля призвело до позбавлення права позивачки користування автомобілем на декілька днів. Водночас, втрата особистого часу та понесення значних матеріальних втрат негативно вплинуло на життєдіяльність позивачки, позбавило її можливості самореалізації в інших задумах, тим самим призвело до моральних переживань, нервових та розумових перенапружень. Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції в тому, що позивачка не надала докази причинно-наслідкового зв`язку між пережитими нею моральними стражданнями і діями відповідача щодо протиправного коригування митної вартості автомобіля. Крім того, суд критично ставиться до посилань позивачки на те, що перевищення строків митного оформлення автомобіля призвело до позбавлення позивачки права користування автомобілем на декілька днів, оскільки, як встановив суд, автомобіль був не придатний до експлуатації через пошкодження у ДТП. Зважаючи на наведені міркування, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року в справі № 300/450/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 20.01.2023 року