Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/3977/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3977/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від "27" квітня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань щодо ненадання інформації на запит від 24.04.2020 № 2; - зобов`язати Державне бюро розслідувань в строк не пізніше 10 днів з дня набрання рішення суду законної сили надати йому інформацію згідно запиту від 24.04.2020 № 2, а саме: інформацію про дату, з якої органи досудового розслідування Центрального апарату Державного бюро розслідувань фактично розпочали роботу за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем на його запит від 24.04.2020 № 2 протиправно не надано відповідь. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від "27" квітня 2022 р. у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач у своєму позові просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на його запит від 24.04.2020 № 2 та зобов`язати відповідача надати інформацію на цей запит, а судом встановлено, що відповідь на запит позивача відповідачем була надана, то позовні вимоги є безпідставними. Позивач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що Державне бюро розслідувань надало запитувану публічну інформацію не відповідає дійсності та обставинам справи, адже Державне бюро розслідувань надало відповідь на питання, якого позивач не ставив, тому Державне бюро розслідувань допустило бездіяльність щодо надання запитуваної інформації. Також скаржник зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що датою початку роботи органів досудового розслідування за адресою: АДРЕСА_1 , є дата прийняття наказу ДБР від 07.04.2020 № 113, сформовані без посилання на норми чинного законодавства України. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що позивач 13.04.2020 звернувся до Державного бюро розслідувань з запитом про надання копії наказу Державного бюро розслідувань «Про визначення місць розташування органів досудового розслідування центрального апарату державного бюро розслідувань» від 07.04.2020 №

113. За результатами розгляду зазначеного запиту ОСОБА_1 листом від 17.04.2020 №312ПІ/10-16-06-89/20 надано копію наказу ДБР від 07.04.2020 №

113. Того ж дня (13.04.2020), ОСОБА_1 вдруге звернувся до Державного бюро розслідувань з запитом про надання інформації про місцезнаходження яких органів досудового розслідування Центрального апарату Державного бюро розслідувань є будівля за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд.

28. За результатами розгляду зазначеного запиту ОСОБА_1 листом від 17.04.2020 № 313ПІ/10-16-06-83/20 надано перелік органів досудового розслідування центрального апарату Державного бюро розслідувань. Позивач 17.04.2020 звернувся до Державного бюро розслідувань з запитом про надання копії наказів Державного бюро розслідувань про внесення змін до наказу № 113 від 07.04.2020 №

113. За результатами розгляду зазначеного запиту ОСОБА_1 листом від 23.04.2020 № 356ПІ/10-16-06-114/20 надано копію наказу Державного бюро розслідувань від 15.04.2020 № 126 «Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 07.04.2020 № 113 «Про визначення місць розташування органів досудового розслідування центрального апарату Державного бюро розслідувань». Позивач 24.04.2020 звернувся до Державного бюро розслідувань із запитом № 2 щодо отримання інформації про дату, з якої фактично розпочали роботу органи досудового розслідування Центрального апарату Державного бюро розслідувань за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд.

28. За результатами розгляду зазначеного запиту ОСОБА_1 листом від 04.05.2020 №396ПІ/10-16-167/20 Державне бюро розслідувань повідомило, що станом на час розгляду запиту місця розташування органів досудового розслідування центрального апарату Державного бюро розслідувань визначені наказом Державного бюро розслідувань від 07.04.2020 №

113. Отже, на запит від 13.04.2020 № 1 надано відповідь 17.04.2020 листом № 313ПІ/10-16-06-83/20, на запит від 13.04.2020 № 2 надано відповідь 17.04.2020 листом № 312ПІ/10-16-06-89/20, на запит від 17.04.2020 № 4 надано відповідь 23.04.2020 листом № 356ПІ/10-16-06-114/20, на запит від 24.04.2020 № 2 надано відповідь 04.05.2020 листом № 396ПІ/10-16-167/20. На думку позивача Державним бюро розслідувань листом від 04.05.2020 № 396ПІ/10-16-167/20 надана відповідь, в якій відсутня запитувана інформація, у зв`язку з чим позивач, посилаючись на протиправну бездіяльність, звернувся до суду за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про інформацію» основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації. Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про інформацію» суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи, юридичні особи, об`єднання громадян, суб`єкти владних повноважень. Статтею 5 ЗУ «Про інформацію» передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про інформацію» право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію. Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Згідно зі ст. 20 ЗУ «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Статтею 12 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; Згідно зі ст. 19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. Статтею 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Судом першої інстанції встановлено, що позивач 24.04.2020 звернувся до Державного бюро розслідувань із запитом № 2 щодо отримання інформації про дату, з якої фактично розпочали роботу органи досудового розслідування Центрального апарату Державного бюро розслідувань за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд.

28. За результатами розгляду зазначеного запиту ОСОБА_1 листом від 04.05.2020 №396ПІ/10-16-167/20 Державне бюро розслідувань повідомило, що станом на час розгляду запиту місця розташування органів досудового розслідування центрального апарату Державного бюро розслідувань визначені наказом Державного бюро розслідувань від 07.04.2020 №

113. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв`язку з наданням відповідачем відповіді на запит позивача від 24.04.2020 № 2, позовні вимоги заявлено безпідставно та задоволенню не підлягають. Доводи скаржника про те, що Державне бюро розслідувань надало відповідь на питання, якого позивач не ставив, у зв`язку з чим не повідомило дати, з якої органи досудового розслідування Центрального апарату Державного бюро розслідувань фактично розпочали роботу за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Відповідно до положень пункту 2.4 Розділу II Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.05.2005 № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2013 № 742/23574, датою документа є відповідно дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або видання. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки наказ ДБР від 07.04.2020 № 113 не містить конкретної дати, з якою органи досудового розслідування центрального апарату розпочинають свої діяльність за новими адресами, то такою датою початку роботи органів досудового розслідування за зазначеною адресою є дата прийняття наказу. Крім того, колегія суддів зазначає, що суть запиту на інформацію полягає в проханні надати вже наявну інформацію, якою володіє розпорядник. Створювати нову інформацію (аналізувати, зводити дані тощо) у відповідь на запит не передбачено чинним законодавством України. Аналогічна позиція висвітлена у пункті 9.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», відповідно до якої головна властивість публічної інформації - це збереженість на матеріальних носіях, тобто на момент виникнення правовідносин публічна інформація повинна бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом діяльності. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI). Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформованими у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № № 9901/390/21, як запит на інформацію розуміють прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (стаття 19 Закону № 2939-VI ). Тобто мова йде про раніше створену інформацію, якою володіє розпорядник. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію, готувати аналітику, надавати роз`яснення тощо. Отже, ОСОБА_1 на його запит надана інформація, якою володіла ДБР або була створена ним в процесі виконання своїх обов`язків. Проаналізувавши інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27" квітня 2022 р. - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2023 року. Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко