Постанова 4851 № 520/834/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2023 р. Справа № 520/834/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 08.06.22 року у справі № 520/834/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною відмову Міністерства оборони України, якою відмовлено ОСОБА_1 отриманні безоплатної первинної правової допомоги з правових питань; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 безоплатної первинної правової допомоги з правових питань порушених у заяві про надання безоплатної первинної правової допомоги датованої 06.11.2021; - зобов`язати Міністерство оборони України надати ОСОБА_1 у безоплатну первинну правову допомогу з правових питань порушених у заяві про надання безоплатної первинної правової допомоги датованої 06.11.2021 відповідно до вимог Закону України «Про безоплатну правову допомогу»; - зобов`язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він звернувся на адресу відповідача із заявою та просив надати йому безоплатну первинну правову допомогу відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Подання вказаного звернення позивач обґрунтував його наміром в подальшому отримати (оформити) довідку про обставини поранення позивача або спростувати зазначені обставини. Відповідачем на адресу позивача направлена відповідь, якою відмовлено в наданні безоплатної правової допомоги. Позивач вважає, що відповідачем не надано роз`яснень з правових питань, викладених у зверненні, чим порушено його права, передбачені Законом України «Про безоплатну правову допомогу», у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 у справі № 520/834/22 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 безоплатної первинної правової допомоги з правових питань, порушених у заяві про надання безоплатної первинної правової допомоги, датованої 06.11.2021 р. Зобов`язано Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання безоплатної первинної правової допомоги від 06.11.2021 р. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 у справі № 520/834/22 скасувати в частині задоволення позову, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність у Міністерства оборони України повноважень, обов`язку, та об`єктивної можливості щодо надання позивачеві правової допомоги з питань, порушених ним у заяві від 06.11.2021 року. Крім того, на переконання скаржника, запитувана позивачем інформація не відноситься до безоплатної первинної правової допомоги у розумінні Закону України Про безоплатну правову допомогу, тому вважає, що позивачу була надана належна та обґрунтована відповідь в межах компетенції Міністерства оборони України та у відповідності до Закону України Про звернення громадян. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 06.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з заявою про надання безоплатної первинної правової допомоги, а саме: - повідомити який орган державної влади України уповноважений на даний час видати (оформити) позивачу довідку про обставини його поранення та контузії отриманих ним у 1988 р. в період проходження ним дійсної військової служби в Демократичній Республіці Афганістан; - зазначити, відповідно до яких норм права орган державної влади України уповноважений оформляти документ про обставини поранення позивача, отриманого ним в період проходження військової служби ведення бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан у 1988 р.; - який перелік документів необхідно подати позивачу до уповноваженого органу з видачі (оформлення) довідки про обставини поранення позивача отриманого ним в період проходження військової служби в районі ведення бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан у 1988 р., для отримання вищевказаної довідки; - чи була передбачена відповідальність у 1988 р. (кримінальна, адміністративна або дисциплінарна) у випадку отримання позивачем поранення (контузії), внаслідок дій противника в районі ведення бойових дій при виконанні ним військового обов`язку; - просив також зазначити конкретну кваліфікацію правопорушення (злочину) у випадку наявності відповідальності при вказаних позивачем обставинах; - до якої відповідальності притягувався би позивач у випадку отримання ним поранення, контузії або травми у 1988 р., якщо поранення, контузія або травма були б наслідком: вчинення позивачем злочину або адміністративного правопорушення; вчинення позивачем (військовослужбовцем) дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження чи іншого шкоди своєму здоров`ю або самогубства; - які дії повинен був вчинити командир відповідно до дисциплінарного статут стосовно позивача, у випадку отримання ним поранення, контузії або травми у 1988, внаслідок: вчинення позивачем злочину або адміністративного правопорушення; вчинення позивачем (військовослужбовцем) дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження чи іншого шкоди своєму здоров`ю або самогубства. По кожному випадку просив конкретно зазначити кваліфікацію (або можливі кваліфікації злочинів та правопорушень) при вказаних позивачем вище обставинах. Листом №298/2/3374 від 25.11.2021 р. відповідач роз`яснив позивачеві, що порушені у зверненні питання були та/або можуть бути предметом судового розгляду адміністративної справи у порядку позовного провадження, де представництво інтересів позивача здійснюється адвокатом. Відповідно до відомостей офіційної вебсторінки Національної асоціації адвокатів України, зазначена у зверненні адреса для листування належить адвокату, відомостей, які б свідчили про повноваження вказаного адвоката здійснювати представництво інтересів позивача, у тому числі отримувати правову допомогу в Міноборони та його органах, відсутні. З огляду на викладене, відсутні підстави для надання безоплатної первинної правової допомоги. Вважаючи протиправними відмову Міністерства оборони України в отриманні безоплатної первинної правової допомоги з правових питань, та бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 безоплатної первинної правової допомоги з правових питань, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, щодо відсутності чіткої відповіді на поставлене у зверненні про надання безоплатної первинної правової допомоги відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" питання, що належить до компетенції відповідача, не зважаючи на надсилання Міністерством оборони України листа №298/2/3374 від 25.11.2021 р., свідчить про те, що відповідач не надав правової допомоги з правових питань, поставлених у зверненні позивача від 06.11.2021 року. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині, виходячи з наступного. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначені Законом України Про безоплатну правову допомогу від 02.06.2011 №3460-VI (далі Закон №3460-VI). Статтею 3 Закону №3460-VI встановлено, що право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом. Положеннями статті 7 Закону №3460-VI передбачено, що безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) надання правової інформації; 2) надання консультацій і роз`яснень з правових питань; 3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); 3-1) надання консультацій, роз`яснень та підготовка проектів договорів користування земельними ділянками (оренда, суборенда, земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій) для сільського населення - власників земельних ділянок; 4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації. Частиною 1 статті 8 Закону №3460-VI встановлено, що право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та цим Законом мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України. Згідно частини 1 статті 9 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є: 1) органи виконавчої влади; 2) органи місцевого самоврядування; 3) фізичні та юридичні особи приватного права; 4) спеціалізовані установи; 5) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Порядок розгляду звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги визначений статтею 10 Закону №3460-VI згідно з частиною першою якої, звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов`язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення (частина 4 статті 10 Закону №3460-VI). У відповідності до частини 5 статті 10 Закону №3460-VI, якщо у зверненні особи міститься лише прохання про надання відповідної правової інформації, така правова допомога надається не пізніше п`ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення. Згідно з частиною 7 статті 10 Закону №3460-VI, якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий орган протягом п`яти календарних днів повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення. Частинами 8-9 вищевказаної статті також передбачено, що якщо під час розгляду звернення про надання безоплатної первинної правової допомоги встановлено, що особа потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який розглядає звернення, зобов`язаний роз`яснити особі або її законному представникові порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги. Звернення, що не стосуються надання первинної правової допомоги, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян. Аналіз наведених норм Закону України Про безоплатну правову допомогу дає підстави дійти висновку про те, що мета безоплатної первинної правової допомоги полягає в інформуванні особи про її індивідуальні права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною 2 статті 7 вказаного Закону, має бути пов`язано із забезпеченням реалізації індивідуально виражених прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Діючим законодавством встановлено обов`язок суб`єкта надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні надати відповідь на звернення про надання безоплатної первинної правової допомоги у встановлений Законом строк, а саме: з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов`язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення та/або якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий орган протягом п`яти календарних днів повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення. Системно аналізуючи вказані норми права, колегія суддів дійшла висновку, що для розгляду звернення позивача про надання первинної правової допомоги необхідно встановити, чи належить відповідач до суб`єктів надання правової допомоги, зокрема до органів виконавчої влади. Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 визначено, що Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба. Міноборони у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що Міністерство оборони України, як орган виконавчої влади, є належним суб`єктом розгляду заяви позивача про надання безоплатної первинної правової допомоги. Судом першої інстанції також встановлено, та скаржником не заперечується, що на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України розміщена інформація, про те, що Міністерство оборони України як суб`єкт надання безоплатної первинної правової допомоги, в межах своєї компетенції надає такі види правових послуг, як: надання правової інформації; надання консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації. За змістом спірних відносин, що склались у цій справі, позивач, звертаючись до Міністерства оборони України, просив надати правову інформацію, роз`яснення з правових питань. Однак, відповідно до змісту листа відповідача №298/2/3374 від 25.11.2021 р., чіткої та однозначної відповіді на поставлені позивачем у вищевказаному зверненні від 06.11.2021 року про надання безоплатної первинної правової допомоги питання, відповідачем не надано, а роз`яснено лише, що порушені у зверненні питання були та/або можуть бути предметом судового розгляду адміністративної справи у порядку позовного провадження, де представництво інтересів позивача здійснюється адвокатом, із зазначенням про відсутність підстав для надання позивачеві безоплатної первинної правової допомоги. При цьому Міністерством оборони України у зазначеній відповіді не вказано, що питання, порушені у вищевказаному зверненні, не належать до його компетенції, та звернення позивача до іншого органу не передавалося, у зв`язку із чим, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про відсутність у Міністерства оборони України (із зазначенням про те, що відповідач не є розпорядником запитуваної інформації) повноважень, обов`язку, та об`єктивної можливості щодо надання позивачеві правової допомоги з питань, порушених ним у заяві від 06.11.2021 року. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність протиправної бездіяльності з боку Міністерства оборони України щодо ненадання позивачеві правової допомоги з правових питань, порушених у заяві про надання безоплатної первинної правової допомоги датованій 06.11.2021 року, та необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання безоплатної первинної правової допомоги датовану 06.11.2021 року. Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.06.2021 року у справі №420/2752/20. Доводи апеляційної скарги про те, що запитувана позивачем інформація не відноситься до безоплатної первинної правової допомоги у розумінні Закону України Про безоплатну правову допомогу колегія суддів також не приймає, оскільки зі змісту звернення позивача встановлено, що воно стосується надання відповідачем правової інформації та роз`яснень з правових питань, що підпадає під дію вказаного Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання позивачу правової допомоги з правових питань, порушених у заяві про надання безоплатної первинної правової допомоги від 06.11.2021 р., та зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача про надання безоплатної первинної правової допомоги від 06.11.2021 р. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 у справі № 520/834/22 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 по справі № 520/834/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський