Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/38954/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2150/23 Справа № 202/38954/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Попенко Ю.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2020 року, постановлену судом у складі головуючого судді Бєсєди Г.В., за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження в цивільній справі номер 202/38954/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: В серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із заявою про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2014 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором №790803/ФЛ від 19.03.2008 року у розмірі 183096,61 грн та вирішено питання про судові витрати. 05 березня 2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір №GL2N79278ПВ про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Комерційний банк «Надра» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту. Враховуючи вищевикладене, представник заявника просив замінити стягувача з ПАТ «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», у виконавчих листах по справі №202/38954/13-ц . Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Замінено стягувача Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у справі №202/38954/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору від 19.03.2008 року. Із вказаною ухвалою не погодилась ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2020 року за заявою ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача у виконавчих листах в цивільній справі номер 202/38954/13-ц, винести постанову, якою у задоволенні заяви відмовити. Доводами апеляційної скарги наведено, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, такою, що прийнята з порушеннями норм матеріального та процесуального права. Вважає, що заява ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача у виконавчих листах не обґрунтована вимогами закону та не підтверджена доказами, тому не підлягала задоволенню. В матеріалах справи відсутні докази оплати договору про відступлення права вимоги, відсутній додаток до договору та відсутній підпис представника та печатка банку. Крім того, відповідачку не було належним чином повідомлено про розгляд справи. Тому вона не була присутня при ухваленні судового рішення. Від заявника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 130 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез`явившихся осіб. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором №790803/ФЛ від 19.03.2008 року у розмірі 183096,61 грн (а.с. 33-35). 05.03.2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір №GL2N79278ПВ про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Комерційний банк «Надра» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту (а.с. 42-58). Задовольняючи заяву про заміну сторони у виконавчих листах, суд першої інстанції виходив з того, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Розглядаючи доводи апеляційної скарги в частині неналежного повідомлення відповідачки про дату час та місце розгляду справи, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно з частиною другою статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У частині 9 статті 128 ЦПК України передбачені випадки повідомлення учасників судового процесу за допомогою засобів телефонного чи факсимільного зв`язку та зазначено, що суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), №38789/04, §23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Судом встановлено, що відповідно до відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України у Дніпропетровській області від 31.12.2013 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , з 12.09.1993 року (а.с. 16). В матеріалах справи відсутні докази направлення ОСОБА_1 повісток про дату час та місце розгляду справи щодо розгляду заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача у виконавчих листах. Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що відповідачка ОСОБА_1 не була належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлена про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, тому не мала рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а також не мала нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява №14448/88, § 33). Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, N 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). Відтак, доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи заслуговують на увагу. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Розглядаючи заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчих листах №202/38954/13-ц, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до частини першої статті 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторони виконавчого провадження її правонаступником. Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. На підставі частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Виходячи із вказаних норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. У зв`язку з такою заміною кредитора припиняється його статус сторони виконавчого провадження і його заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Судом встановлено, що відповідно до договору від 05.03.2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір №GL2N79278ПВ про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Комерційний банк «Надра» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту. За лот згідно протоколу №UA-EA-2020/01/16-00004-b від 07.02.2020 року оплачено певну суму (а.с. 44). Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». До аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18). Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача у виконавчих листах. Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення заяви. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2020 року скасувати. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження у справі номер 202/38954/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у справі № 202/38954/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 23 січня 2023 року. Суддя: