Ухвала КЦС ВС № 760/16852/21

Ухвала Іменем України 18 січня 2023 року м. Київ справа № 760/16852/21 провадження № 61-11513ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікова С. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» про захист прав споживачів, ВСТАНОВИВ: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» (далі - ОСББ «Башта») про захист прав споживачів. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року залишено без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки згідно статті 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарських судів. 17 листопада 2022 року представник ОСББ «Башта» Золотопуп С. В. подав до апеляційного суду заяву, у якій просив вирішити питання про новий розподіл судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з апеляційним переглядом ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року та просив стягнути з позивача на користь ОСББ «Башта» здійснені витрати на професійну правничу допомогу на суму 5 500 грн. Оскарженою додатковою постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року заяву представника ОСББ «Башта» Золотопупа С. В. задоволено частково. Ухвалено додаткове судове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Башта» витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСББ «Башта» доведено надання професійної правничої допомоги на суму 2 000 грн, у зв`язку з чим заява про постановлення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню. Апеляційний суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат урахував заперечення, що надійшли від позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу та те, що у судовому засіданні 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 заперечував проти задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Апеляційний суд зазначив, що як вказала Велика Палата Верховного суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Апеляційний суд проаналізувавши, наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих адвокатом Золотопупом С. В. послуг, та подані документи, зробив висновок, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності, витраченому адвокатом часу на виконання відповідних робіт. Тому вимоги заявника про стягнення з позивача на користь ОСББ «Башта» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 грн є завищеними та не співмірними із заявленими позовними вимогами та складністю справи, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 2 000 грн. ОСОБА_1 21 грудня 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року. Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 22 грудня 2022 року ці недоліки було усунуто, а саме: надано уточнену касаційну скаргу від 13 січня 2023 року, у якій ОСОБА_1 просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду та відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Окрім цього, в уточненій касаційній скарзі від 13 січня 2023 року ОСОБА_1 викладено підстави касаційного оскарження ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, касаційне провадження на які відкрито ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року. Підставою, на якій подається касаційна скарга на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 03 лютого 2021 року у справі № 760/34441/19; від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18. Касаційна скарга мотивована тим, що у цій справі апеляційний суд не передав справу на новий розгляд, не змінив рішення та не ухвалив нового і відповідно не мав здійснювати розподіл судових витрат. Розглядаючи подану відповідачем заяву про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката, апеляційний суд не встановив складу наданої правничої допомоги. Суд був зобов`язаний взяти до уваги, що відзив відповідача на апеляційну скаргу, який обґрунтований нормами пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України, судом не визнаний та відхилений, а клопотання про поновлення пропущеного строку подачі судом не розглянуто і відповідно строк не поновлено. Суд апеляційної інстанції не виходив з критерію реальності адвокатських витрат, а також з критерію розумності їхнього розміру. Тому стягнення 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану за складення відзиву та представництва у Київському апеляційному суді не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру. Уточнену касаційну скаргу ОСОБА_1 від 13 січня 2023 року (Вх № 219/1/216-23 від 13 січня 2023 року) в частині додаткових підстав касаційного оскарження ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року слід залишити без розгляду з таких мотивів. Особа, яка подала касаційну скаргу, має справо доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (частина перша статті 398 ЦПК України). Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України). Останнім днем строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, з урахуванням того, що повний текст постанови складено 28 листопада 2022 року, було 28 грудня 2022 року. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 661/3699/16-ц (провадження № 14-388цс18) вказано, що: «право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України). З огляду на те, що доповнення до касаційної скарги позивач подала після спливу встановленого для цього строку та не обґрунтовувала підстави для його поновлення, Велика Палата Верховного Суду погоджується з викладеними у відзиві від 25 вересня 2018 року на це доповнення аргументами відповідача та залишає доповнення до касаційної скарги без розгляду». Оскільки уточнену касаційну скаргу ОСОБА_1 від 13 січня 2023 року (Вх № 219/1/216-23 від 13 січня 2023 року) в частині додаткових підстав касаційного оскарження ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, подано до суду касаційної інстанції поза межами строку на касаційне оскарження та не обґрунтовувано підстави для його поновлення, тобто ОСОБА_1 пропущено строк на подачу доповнення чи зміну касаційної скарги на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, уточнена касаційна скарга ОСОБА_1 від 13 січня 2023 року (Вх № 219/1/216-23 від 13 січня 2023 року) в частині додаткових підстав касаційного оскарження ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року залишається без розгляду. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року слід відмовити з таких мотивів. Апеляційний суд встановив, що 09 вересня 2022 року між адвокатським бюро «Тарас Кулачко та Партнери» та ОСББ «Башта» укладено договір про надання правової допомоги від 09 вересня 2022 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору про надання правової допомоги. Згідно акту прийому-передачі від 09 вересня 2022 року сторонами погоджено про виконання договору про надання правової допомоги № 09/09/2022 від 09 вересня 2022 року. Відповідно до акту прийому-передачі від 09 вересня 2022 року адвокатським бюро «Тарас Кулачко та Партнери» надано такі послуги: складання відзиву до Київського апеляційного суду на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року - 1 год. 13 вересня 2022 року ОСББ «Башта» здійснило оплату наданих адвокатським бюро «Тарас Кулачко та Партнери» послуг за договором про надання правової допомоги № 09/09/2022 від 09 вересня 2022 року у розмірі 2 000 грн. Апеляційний суд встановив, що згідно акту прийому-передачі послуг від 15 листопада 2022 року сторонами погоджено про виконання договору про надання правової допомоги № 09/09/2022 від 09 вересня 2022 року. Відповідно до акту прийому-передачі послуг від 15 листопада 2022 року адвокатським бюро «Тарас Кулачко та Партнери» надано такі послуги: 23 вересня 2022 року - клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, витрачено часу: 30 хв - 1 000,00 грн; 20 вересня 2022 року, 11 жовтня 2022 року та 15 листопада 2022 року участь у судових засіданнях у Київському апеляційному суді щодо розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року - 2 500,00 грн. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11). Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У додатковій постанові Великої Палати Верховного суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що: «40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що: «у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат». У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що «з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що: «127.Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. 135.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

142. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

143. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо». Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Апеляційний суд, встановив, з урахуванням заперечень позивача, що вимоги ОСББ «Башта» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 грн є завищеними і не співмірними із заявленими позовними вимогами та складністю справи. За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн, що є співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у апеляційному суді і відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Посилання на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 760/34441/19 є необґрунтованими, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин. Посилання на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду: від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 є необґрунтованими, оскільки не свідчить про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Керуючись статтями 126, 260, 394, 398 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» про захист прав споживачі. Уточнену касаційну скаргу ОСОБА_1 від 13 січня 2023 року (Вх № 219/1/216-23 від 13 січня 2023 року) в частині додаткових підстав касаційного оскарження ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року залишити без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков