Ухвала КГС ВС № 908/825/21(908/2563/21)

УХВАЛА 20 січня 2023 року м. Київ cправа № 908/825/21(908/2563/21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2022 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є.- головуючий, Коваль Л.А., Мороз В.Ф.) у справі № 908/825/21(908/2563/21) за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрпластик" до 1) Державної податкової служби України; 2) Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії в межах справи № 908/825/21 за заявами 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія банкрутства"; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК СВ Кепітал" до Приватного акціонерного товариства "Укрпластик" про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області) 05.12.2022 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі № 908/825/21(908/2563/21) разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2022 касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області залишено без руху, встановлено скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали шляхом наведення підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та подання суду належних доказів поважності причини пропуску строку на касаційне оскарження, а також подання доказів сплати судового збору у встановленому порядку у розмірі 2481,00 грн. 29.12.2022 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21.12.2022 ГУ ДПС у Запорізькій області подало до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги з наданням належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку у розмірі 2481,00 грн та з обґрунтуванням підстав пропуску строку на касаційне оскарження. Суд, розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, дійшов висновку, що підстави, які наводить у ньому скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке. У касаційній скарзі та клопотанні про усунення недоліків касаційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження ухвали суду, з посиланням на те, що повний текст оскаржуваної ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 скаржником отримано лише 11.11.2022, а зареєстровано лише 17.11.2022. Оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції від 17.10.2022, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень було оприлюднено 20.10.2022, проте скаржником не наведено належних підстав неможливості своєчасного подання касаційної скарги у передбачені статтею 288 ГПК України строки. Скаржником, на підтвердження обставин пропуску строку на касаційне оскарження, до клопотання про усунення недоліків касаційної скарги лише додано копію першої сторінки оскаржуваної ухвали від 17.10.2022, з відтиском штемпелю вхідної кореспонденції № 44150/6 від 17.11.2022. Разом з тим, вхідний штамп скаржника на першій сторінці копії зазначеної ухвали не може вважатися належним доказом отримання оскаржуваної ухвали саме в цей день, оскільки відповідний штамп проставляється самим скаржником. Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом. Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності"). Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків". Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010) Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010). У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника. Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004). Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06). Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 цього Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними. ГУ ДПС у Запорізькій області у своєму клопотанні не наводить достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов`язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій (а саме своєчасного подання касаційної скарги у передбачені ГПК України строки), у зв`язку з чим Суд визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у задоволенні клопотання. Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. Виходячи з наведеного, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі № 908/825/21(908/2563/21). Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/825/21(908/2563/21) за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2022.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Картере Судді О. Банасько В. Пєсков