Постанова Львівський апеляційний суд № 449/909/22

Справа № 449/909/22 Головуючий у 1 інстанції: Савчак А.В. Провадження № 33/811/16/23 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Микитчина П.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 листопада 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збіру розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. Згідно з постановою, ОСОБА_1 , 18.09.2022 близько 12:30 год. у с. Дусанів, керував транспортним засобом марки «ВАЗ-2109», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), чим порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху України» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився. Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 листопада 2022 та закрити провадження у справі. В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що постанова винесена з порушенням норми процесуального та матеріального права. Звертає увагу на відсутність свідків, які би могли підтвердити обставини справи, зазначені в самому протоколі. Апелянт звертає увагу на те, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не може бути доказом по даній справі оскільки акт не складали в присутності ОСОБА_1 і не пропонували його підписати, у акті не зазначено ознак сп`яніння, і такий не містить дати складання. ОСОБА_1 стверджує, що дане направлення у його присутності не складалось, тому він не міг відмовитись від його підпису. Щодо відеозапису з нагрудних камер, то даний доказ містить недостатньо інформації для того, щоб визнати його винним, зокрема відсутній доказ того, що він керував транспортним засобом, відсутній доказ того, що працівник поліції навів чи перерахував виявлені й нього ознаки алкогольного сп`яніння. У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з`явився. Захисник Микитчин П.С. не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 . За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 . Захисник Микитчин П.С. в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити. Заслухавши виступ адвоката Микитчина П.С., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд. Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. З протоколу серії ААБ № 171501 від 18 вересня 2022 року (а.с. 5) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: різкий запах алкоголю із порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук. З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівник поліції пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, однак останній від проходження огляду відмовився, та повідомив, що вчора випив дві пляшки пива. Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд зазначає, що попри наявний у водія обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського, він може відмовитися від проходження огляду. Чинне законодавство містить єдиний виняток з даного правила якщо водій-учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами (п. 14 розділу 3 Інструкції №1452/735). Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним не може бути підставою для скасування постанови, оскільки на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з`ясуванню та дають можливість встановити в діях особи наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність підтверджень його керування автомобілем, оскільки на долученому до матеріалів справи відеозаписі зафіксовано, як на питання працівника поліції щодо причин зупинки ОСОБА_1 вказав, що у нього не горів правий габарит, від огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, повідомив, що вчора пив пиво, та вказав, що з правопорушенням згідний. Покликання в апеляційній скарзі на те, що поліцейські не повідомили ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння не спростовує факту його відмови від огляду. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення поліцейським наведено перелік ознак алкогольного сп`яніння, які було виявлено у ОСОБА_1 . Крім того, сам ОСОБА_1 на питання поліцейського чи вживав він алкоголь, ствердно відповів, що так, вчора випив дві пляшки пива. Стосовно доводів апеляційної скарги захисника про те, що при відмові від огляду не було залучено свідків, такі на думку апеляційного суду не можуть бути підставою для скасування постанови. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Диспозицією ст. 266 КУпАП визначено, що свідки залучаються лише у випадку неможливості фіксації технічними засобами відмови водія від проходження огляду у встановленому законом порядку. Під час висловлення поліцейським вимоги до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та відмови останнього від проходження такого огляду поліцейським застосовувались спеціальні технічні засоби відеозапису, сам відеозапис долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, а тому у поліцейського не було обов`язку залучати свідків, що не є порушенням вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП. Співставивши усі наявні у справі докази з фактично дослідженими у справі обставинами, та й зі змістом обставин, що ставляться у вину ОСОБА_1 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що матеріалами провадження доведено наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, чим спростовуються доводи апеляційної скарги. Ураховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги захисника про те, що суддею першої інстанції не з`ясовано всі фактичні обставини справи, не досліджено та не надано належної оцінки доказам, є безпідставними. Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації зі сторони працівників поліції, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду. Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 , та з огляду на те, що у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, доводи апеляційної скарги останнього в цій частині є безпідставними. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови. Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 листопада 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.