Ухвала КАС ВС № 640/7928/22

УХВАЛА 23 січня 2023 року м. Київ справа №640/7928/22 адміністративне провадження № К/990/1658/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Тацій Л.В., суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі № 640/7928/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка виразилася у непроведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, згідно із заявою від 17.02.2021 та недоплаті зазначеного щомісячного довічного грошового утримання в повному обсязі, починаючи з 19.02.2020. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки ТУ ДСА у Донецькій області №4-795-21 від 12.02.2021, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2022, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2022, позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці, згідно із заявою від 17.02.2021 та недоплаті зазначеного щомісячного довічного грошового утримання в повному обсязі, починаючи з 19.02.2020; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькій області від 12.02.2021 №4-795-21, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням фактично виплачених сум. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Позивач, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині розміру нарахування суддівської винагороди - розміру відсотку від заробітної плати судді, подав касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо обчислення суддівської винагороди, виходячи з розміру 80% від заробітної плати діючого судді на відповідній посаді, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2022 скасувати повністю; ухвалити нове рішення в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок суддівської винагороди позивача, виходячи з 80% від заробітної плати діючого судді на відповідній посаді з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Предметом оскарження в даній справі є бездіяльність органу Пенсійного фонду України щодо не проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 24553VI, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Таким чином, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності, яку суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження. Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Однак, обґрунтованих посилань на наявність виняткових обставин, якими обумовлено право на касаційне оскарження рішень у справах незначної складності, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, касаційна скарга не містить. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначає, що дана справа відповідає ознакам типової справи, тому відповідно до частини третьої статті 291 КАС України, при ухваленні рішення суд повинен був врахувати рішення Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20. Суд не приймає до уваги посилання скаржника на приписи частини третьої статті 291 КАС України, оскільки судами попередніх інстанцій при ухваленні рішень враховано висновок Верховного суду викладений у вказаному рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Крім того, в межах спору у справі № 620/1116/20 вирішувалося питання виключно про наявність права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що в межах даної касаційної скарги заявником не оспорюється. Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на підстави незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо застосування нормативно-правових актів з посиланням на постанови судів апеляційних інстанцій, які, у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України, не є обов`язковими для застосування та наявність яких не є підставою для здійснення касаційного перегляду рішень, ухвалених в даній справі. Таким чином, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі № 640/7928/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Л.В. Тацій Суддя Л.Л. Мороз Суддя С.Г. Стеценко