Постанова 4857 № 380/9144/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/9144/22 пров. № А/857/14373/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Брикара Олега Михайловича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року, ухвалене суддею Грень Н.М. у м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/9144/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 01 липня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просила визнати протиправними дії щодо відмови у вчиненні передбачених чинним законодавством дій для забезпечення повернення помилково (вимушено) сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості, зобов`язати звернутися із поданням до територіального органу Державної казначейської служби України для повернення помилково (вимушено) сплачених 6656,18 грн на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, оскільки позивач не подала необхідних документів, зазначених у підпункті «в» пункту 15-2 Порядку №1740, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області були відсутні правові підстави для формування подання про повернення заявнику сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник позивача - адвокат Брикар Олег Михайлович оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Водночас заявлено вимоги про розподід понесених позивачем на професійну правову допомогу (100000,00 грн) та на сплату судового збору (2481,00 грн) судових витрат. Згідно доводів апеляційної скарги, суд першої інстанції не встановив ключових обставин у справі, а саме: наявність у позивача права не сплачувати збір (1%); факт помилкової сплати збору. Вважає, що судом невірно застосовано положення Порядку №1740 від 03.11.2018 та позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 25.11.2021 у справі №280/9714/20. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Актив» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.Є. Факт державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вищевказане домоволодіння підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.04.2021 за №254329373. Даний витяг не містить відомостей про придбання позивачем іншого нерухомого майна. Суд встановив, що укладенню вищезазначеного договору купівлі-продажу передувала сплата позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості квартири, що становить 6656,18 грн грн, що підтверджується долучено позивачем до матеріалів справи копією квитанції № 29-1359683/1/С від 29.07.2021. На звернення позивача із заявою від 24.11.2021, у якій просила пенсійний орган сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області подання про повернення надмірно сплачених коштів у зв`язку з помилковою сплатою збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 13.12.2021 №1300-5604-8/113893 повідомило позивача про відсутність правових підстав для формування подання про повернення коштів, які помилково сплачені (а.с.12-13) Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що, на переконання позивача, вона не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до вимог п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР, оскільки придбала житло вперше, а тому збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплачений нею у розмірі 6656,18 грн при укладенні договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню. Вважаючи у зв`язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулась до суду з даним позовом. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено дотримання ним передбаченої Порядком №1740 процедури ані на стадії укладення договору купівлі-продажу квартири, ані на стадії звернення до пенсійного органу про повернення помилково сплаченого збору, натомість відповідач довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з абз.1 п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. За змістом абз.2 п.9 ст.1 цього Закону нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Абз.3 п.9 ст.1 вищевказаного Закону передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Аналогічні положення містяться у п.15-1 та абз.1 п.15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (далі - Порядок №1740). Відповідно до абз.2 п.15-3 Порядку №1740 документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір. Згідно з підп.«б» п.15-2 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866 внесено зміни до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова №866), зокрема, доповнено п.15-2 вказаного Порядку підпунктами «в» і «г» такого змісту: «в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року); г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов». Крім того, пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту: «Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування». Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» набрала чинності 26 вересня 2020 року. З системного аналізу наведених вище правових норм слідує, що з 26 вересня 2020 року законодавцем конкретизовано та деталізовано законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло. Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, починаючи з 26 вересня 2020 року в рамках чинного законодавства держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Для цього фізична особа подає нотаріусу: - заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); - відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, - дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року). За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абз. 4 п.5-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету. До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений підпунктом «в» п. 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше. Тобто, законодавець, у випадку помилкової сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, покладає на особу подання певного пакету документів, встановленого Порядком №1740 для виникнення у пенсійного органу обов`язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів. Як наголошує позивач у позовній заяві, до заяви, поданої відповідачу, долучено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності і цей факт не заперечується відповідачем. Разом з тим, усіх необхідних документів, визначених п.15-2 Порядку №1740, на підтвердження того, що житло придбане позивачем вперше надано не було. Суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими доводи представника позивача про підтвердження факту придбання житла вперше поданими доказами, які він вважає належними та достаніми, оскільки чинне законодавство встановлює чіткі та конкретні вимоги, а також перелік документів, які мають бути подані для повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області були відсутні правові підстави для формування подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за встановлених обставин. Саме прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866 внесено зміни до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, яка набрала чинності 26 вересня 2020 року, та створено механізм перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше у спосіб подання позивачем визначеного пакету документів. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що вказаний Порядок жодним чином не звужує права позивача, і відмова відповідача не є перешкодою для позивача повторно звернутися до територіального органу ПФУ із належно оформленою заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з додатками, передбаченими підпунктом «в» п. 15-2 Порядку № 1740. Крім того, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги покликання позивача на невірне врахування при вирішенні спірних правовідносин позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.11.2021 у справі №280/9714/20. Так, при вирішенні питання щодо можливості застосування правових позицій Верховного Суду необхідно враховувати, що висновки у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку з обсягом встановлених фактичних обставин у кожній справі окремо. Спірні правовідносини у згаданій справі стосувались питання повернення помилково сплаченого збору за загальнобов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% при придбаванні позивачем житла. Верховним Судом у згаданій справі здійснено аналіз законодавства з урахуванням змін у Порядок №1740, яким з 26 вересня 2020 року державою створений дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, може не сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу такого житла за умови подання до відповідного територіального органу Пенсійного фонду визначених підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 інформацій та пакету документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що поданий позивачем до пенсійного органу пакет документів є недостатнім (некомплектним) для прийняття позитивного рішення, тому відповідач обґрунтовано за встановлених обставин справи відмовив у формуванні подання про повернення коштів з бюджету. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Відповідно пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст.139 КАС України. Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Брикара Олега Михайловича залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року у справі № 380/9144/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний