Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 495/5794/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 495/5794/22 Головуючий в 1 інстанції: Анісімова Н.Д. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О. суддів: Крусяна А.В. , Танасогло Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2022 у справі № 495/5794/22 за позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта Національної поліції Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Крецу Віктора Анатолійовича про визнання протиправними дій та скасування постанови У С Т А Н О В И В: 08.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою, у якій просив суд: - визнати протиправними дії старшого сержанта Національної поліції Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Крецу Віктора Анатолійовича щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №320443 від 29.07.2022; - скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху серії БАВ №320443 від 29.07.2022. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 фактично не вчиняв правопорушення, оскільки зупинився на території стоянки Білгород-Дністровського морського порту вимушено. Також, позивач вказував, що пред`являв документи інспектору патрульної поліції. Як наголошував, ОСОБА_1 матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів на підтвердження вчинення ним правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП. Крім того, під час винесення оскаржуваної постанови інспектором патрульної поліції не складався протокол про порушення правил дорожнього руху. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2022 у справі № 495/5794/22 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходів із того, що звертаючись до адміністративного суду з позовом ОСОБА_1 в якості відповідача визначено старшого сержанта Національної поліції Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Крецу Віктора Анатолійовича, який не може виступати самостійним відповідачем у справі. При цьому, із клопотаннями чи заявами про заміну первісного відповідача належним відповідачем ОСОБА_1 до суду не звертався. Не погодившись із вищеозначеним рішенням районного суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій зазначено про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, у зв`язку з чим викладеного прохання скасувати оскаржуване рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, судом першої інстанції проігноровано статті 4, 19 КАС України. Також, позивач зазначає про помилковість врахування районним судом під час розгляду даної справи висновків Верховного Суду, які викладено в постанові від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а. Крім того, ОСОБА_1 наголошує, що в даному випадку, з урахуванням приписів ст.48 КАС України, в суду першої інстанції виник обов`язок самостійно визначити та замінити неналежного відповідача на належного. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Зокрема, колегією суддів установлено, що 29.07.2022 старшим сержантом Національної поліції Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Крецу Віктором Анатолійовичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії БАВ №320443 від 29.07.2022. Вказаним актом індивідуальної дії, за скоєння адміністративного порушення, яке передбачено ч.1 ст.126 КУпАП, до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425грн. Не погодившись із постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії БАВ №320443 від 29.07.2022, а також діями старшого сержанта Національної поліції Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Крецу Віктора Анатолійовича щодо її складення, позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даною позовною заявою. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Вжитий у вказаній процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП). Згідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства. Відповідно до ст.ст.1, 13 Закону України «Про Національну поліцію» поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Згідно із п.11 ч.1 ст.23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Із системного аналізу вказаних норм убачається, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.1 ст.126 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. При цьому, працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів. Приписами ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»). Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення визначено ч.3 ст.288 КУпАП, згідно із якою постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.1 ст.126 КУпАП інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів. Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Отже, відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, які передбачено ч.1 ст.126 КУпАП. Колегія суддів звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даних правовідносинах, є Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає старший сержант Національної поліції Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Крецу Віктор Анатолійович, якого, у свою чергу, уповноважено накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення. Однак, визначаючи склад учасників справи позивачем не вказано в якості відповідача Департамент патрульної поліції. З урахуванням наведеного, апеляційним судом установлено, що позивачем заявлено позов до неналежного відповідача, тоді як належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого винесена оскаржувана постанова. Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції. На стадії перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в суду апеляційної інстанції немає повноважень здійснювати заміну неналежного відповідача. До того ж, колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що на результат розгляду даної справи не впливає оскарження ОСОБА_1 дій старшого сержанта Національної поліції Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Крецу Віктора Анатолійовича щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії БАВ №320443 від 29.07.2022, з огляду на наступне. Такі протиправні, на думку позивача, дії старшого сержанта Національної поліції Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Крецу В.А. пов`язані із притягненням ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та охоплюються обґрунтуваннями позовної заяви щодо оскарження постанови серії БАВ №320443 від 29.07.2022. При цьому, окремих доводів стосовно протиправності дій старшого сержанта Національної поліції Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 ані позовна заява, ані апеляційна скарга не містять. З огляду на вищевикладене, колегія суддів уважає правильним висновок районного суду про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити, що вказане вище не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів із визначенням належного складу учасників справи. При цьому, виходячи із закріпленого в КАС України принципу диспозитивності судом апеляційної інстанції вказує на необґрунтованість доводів скаржника стосовно того, що з урахуванням приписів ст.48 КАС України суд першої інстанції мав самостійно визначити та замінити неналежного відповідача на належного. Так, наведений вище принци передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Отже, обсяг позовних вимог та їх формулювання належить виключно позивачу. При цьому, згідно із приписами статті 48 КАС України здійснити заміну неналежного відповідача суд може лише за згодою позивача, а залучити до участі у справі співвідповідача за клопотанням позивача. Тобто, самостійно, без відома позивача, приписи чинного процесуального законодавства не надають суду повноважень на вчинення процесуальних дій щодо заміни неналежного відповідача та/або залучення співвідповідача. Також, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника відносно помилковості врахування районним судом під час розгляду даної справи висновків Верховного Суду, які викладено в постанові від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а, оскільки досліджувані судом касаційної інстанції правовідносини виникли у зв`язку з винесенням постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого КУпАП. Такі правовідносини є подібними до спірних, а тому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції цілком обґрунтовано взято до уваги висновки Верховного Суду, які викладено в постанові від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а. Установлені в межах даного апеляційного перегляду справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі. Відповідно до частини першої статті 293 КУпАП орган (посадова особа), розглядаючи скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилене. Частинами 7, 8 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. У зв`язку з наведеним, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.268, 271, 272, 286, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2022 у справі № 495/5794/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, з урахуванням приписів ст.272 КАС України, оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Крусян А.В. Танасогло Т.М.