Ухвала КЦС ВС № 523/7001/18

Ухвала 16 січня 2023 року м. Київ справа № 523/7001/18 провадження № 61-12436ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павлишин Юрій Миколайович, на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ганченко Олени Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання електронних торгів, протоколу їх проведення, акта державного виконавця та свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів недійсними, визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора, скасування запису державного реєстратора, ВСТАНОВИВ: 8 грудня 2022 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павлишин Ю. М., на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року, повний текст якої складено 14 листопада 2022 року. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 липня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року; відмовлено ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павлишин Ю. М., у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги; касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків. Заявнику необхідно було подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи; докази сплати судового збору у розмірі 7 048 грн. 12 січня 2023 року до касаційного суду надійшла виправлену касаційну скаргу та її копії. Одночасно з касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павлишин Ю. М., надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»). У поданому клопотанні заявник вказала, що не має можливості сплатити судовий збір у зв`язку з відсутністю грошових коштів, а розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік. Також зазначила, що має ряд захворювань, які потребують вартісного лікування, а також у неї наявна заборгованість перед банками. Тому заявник просила суд звільнити її від сплати судового збору на підставі частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження вказаних доводів до клопотання заявником, зокрема, додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2017-2021 роки; виписки з амбулаторної карти. Касаційний суд зауважує, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції»). Касаційний суд вважає, що, з урахуванням встановлених обставин, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павлишин Ю. М., на засадах верховенства права необхідно забезпечити доступ до незалежного і безстороннього вирішення спору за встановленою процедурою. Враховуючи обставини, викладені заявником у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, та надані докази, суд вважає за можливе звільнити заявника від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року. Крім того, у поданомуклопотанні ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павлишин Ю. М., просить поновити їй строк для усунення недоліків касаційної скарги. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частини другої статті 127 ЦПК України). Суд касаційної інстанції, з урахуванням положень статті 127 ЦПК України, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павлишин Ю. М., про поновлення строку для усунення недоліків касаційної скарги, оскільки пропущений процесуальний строк підлягає поновленню у випадку, якщо він встановлений законом, а не судом. Крім того, слід зазначити, що строк, встановлений судом для усунення недоліків, заявником не пропущено. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Підставою касаційного оскарження рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 липня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14, від 6 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Заявник зауважує, що, хоча апеляційний суд в оскаржуваній постанові формально і послався на вказані судові рішення, проте не врахував висновки, викладені в них. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник також визначає необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14, від 6 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявник вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 2 травня 2018 року у справі № 910/10136/17, проте в оскаржуваній постанові апеляційним судом не застосовано висновок, викладений у вказаному судовому рішенні. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник також визначає відсутність у подібних правовідносинах висновків Верховного Суду щодо питання застосування статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», а також щодо застосування при розгляді справ про визнання електронних торгів недійсними статей 6, 13 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, підставою касаційного оскарження рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 липня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 рокузаявник вказує те, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи. Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павлишин Юрій Миколайович, про звільнення від сплати судового збору задовольнити. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павлишин Юрій Миколайович, про поновлення строку для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павлишин Юрій Миколайович, на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року. Витребувати з Суворовського районного суду міста Одесиматеріали цивільної справи № 523/7001/18 за позовом ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ганченко Олени Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання електронних торгів, протоколу їх проведення, акта державного виконавця та свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів недійсними, визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора, скасування запису державного реєстратора. Роз`яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук