Постанова 4802 № 2-4856/10

Справа № 2-4856/10 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/90/23 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 січня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І., секретар Власюк О. С. з участю: представника боржника ОСОБА_1 , державного виконавця Будя С. Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів), заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКРОУ КАПІТАЛ" за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_2 подану її представником ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року,- встановив: У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася в суд зі скаргою на бездіяльність Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) та зобов`язання вчинити дії покликаючись на такі обставини. В провадженні Луцького районного відділу ДВС у Луцькому районі перебував на виконанні виконавчий лист №2-4856/10, що виданий 09.06.2011 Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 259359,26 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В ході здійснення виконавчого провадження, державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі якої на все його майно накладено арешт. Постановою державного виконавця від 27.12.2019 повернуто виконавчий лист стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення. Проте, державним виконавцем не знято обтяження на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.08.2016. Вважає такі дії державного виконавця такими, що порушують її права та законні інтереси, тому просила визнатипротиправною бездіяльність Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) щодо неприпинення обтяження (не зняття арешту), що зареєстроване 25.08.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження 16073075 (спеціальний розділ) та зобов`язати вчинити дії щодо вилучення вказаного запису. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року в задоволенні скарги відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити. Вивчивши матеріали скарги, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника заявника та державного виконавця апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Згідно з положеннями частин 2 і 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Судом встановлено, що на виконанні у Луцькому районному відділі ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебувало виконавче провадження №51616752 стосовно примусового виконання рішення суду у справі №2-4856/10 про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» 259359,26 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 25.08.2016, в межах вищезазначеного виконавчого провадження, старшим державним виконавцем Луцького районного ВДВС ГТУЮ у Волинській області Будем С. Л. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 , крім магазину, загальною площею 75,8 кв. м. (приміщення №26) літери В-4, що знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с.10). Постановою від 27.12.2019 державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка була чинною на момент повернення виконавчого документа). Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 09.01.2020 ОСОБА_3 після розлучення змінила прізвище на « ОСОБА_5 ». Апеляційним судом установлено, що 10.12.2010 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст. ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля. Згідно з договором ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТзоВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Кредитним договором №ML-А02/067/2008 від 22.04.2008, укладеним з ОСОБА_6 , та договорами забезпечення. 06.07.2021 між ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу, за змістом якого відступлено право грошової вимоги до Боржників в розмірі заборгованості, яке виникло внаслідок укладення з Боржником Кредитного договору № ML-A02/067/2008 від 22.04.2008 (п. 5.1 Договору). Таким чином, до ТзОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» перейшли всі права ТзоВ «ОТП Факторинг Україна» щодо права вимоги за Кредитним договором N° ML-А02/067/2008 від 22.04.2008 та договорами забезпечення. ОСОБА_2 23.03.2022 звернулася до ДВС із заявою про зняття арештів з належного їй нерухомого майна, однак відповіді не отримала, арешти знято не було. Постановою старшого державного виконавця від 11 липня 2016 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-4856/10 про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором №ML-А02/067/2008 у розмірі 259359.26 грн, 850 грн. судового збору, 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У пункті 2 постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику ОСОБА_3 запропоновано у 7 денний строк з моменту відкриття виконавчого провадження самостійно виконати рішення суду. Постановлено при невиконанні рішення суду в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій. Представник боржника ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції не заперечував тієї обставини, що боржник не сплачувала виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій. Як під час розгляду у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді боржником не подано доказів про сплату стягнутих рішенням суду витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судового збору та виконанням в цій частині виконавчого документа. При зверненні до суду із скаргою боржник ОСОБА_2 подала суду довідку ТзОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» про відсутність станом на 21 липня 2021 року заборгованості за кредитним договором №ML-А02/067/2008 від 22.04.2008 у ОСОБА_6 , а під час розгляду апеляційним судом даної справи подана довідка ТзОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» від 10 січня 2023 року про відсутність заборгованості за кредитним договором №ML-А02/067/2008 від 22.04.20 у ОСОБА_2 . Водночас ТзОВ ««ЕСКРОУ КАПІТАЛ» не повідомляє про погашення боржником коштів на сплату судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, стягнутих на користь ПАТ «ОТП Банк» з ОСОБА_7 на підставі рішення Луцького міськрайонного суду у справі № 2-4856/10. Відсутні відомості щодо сплати таких коштів на користь ПАТ «ОТП Банк», оскільки саме на користь цього банку було стягнуто не тільки заборгованість за кредитним договором, а й судові витрати, або ж про сплату таких коштів на користь ТЗОВ «ОТП Факторинг Україна», якому первинно було уступлено право вимоги. Також належить відзначити, що при укладенні договорів про відступлення права вимоги, предметом договорів було «право вимоги за кредитними договорами». А тому кінцевий кредитор ТзОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ», який повідомляє про відсутність заборгованості у ОСОБА_2 за кредитним договором, що не заперечується у даній справі, немає будь-якого відношення до виконання чи невиконання рішення суду про стягнення судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Із дослідженого апеляційним судом виконавчого провадження № 651/1 по боржнику ОСОБА_7 вбачається, що заміна стягувача ПАТ «ОТП Банк» у зазначеному виконавчому провадженні не проводилась, отже, стягувачем у виконавчому провадженні, щонайменше, щодо виконання рішення суду в частині стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судового збору, залишається ПАТ «ОТП Банк», і саме зазначеному стягувачу постановою державного виконавця від 27 грудня 2019 року було повернуто виконавчий лист на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до положень частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Боржник ОСОБА_7 звернулась в суд із скаргою на бездіяльність державного виконавця 21 липня 2022 року і на цей час строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчився. Також, як встановлено у даній справі, виконавчий лист був повернутий стягувачу 27.12.2019 на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю майна у боржника, на яке можливо звернути стягнення.Постанова про закінчення виконавчого провадження не виносилась у зв"язку з відсутністю для цього підстав. Зокрема, підстави для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження передбачені статтею 39 Закону, згідно з пунктом 9 якої, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У даному виконавчому провадженні не відбулось повного виконання рішення суду за виконавчим документом, оскільки боржником не сплачено судовий збір та витрати на ІТЗ. З дослідженого виконавчого провадження № 651/1 щодо боржника ОСОБА_7 вбачається, що державним виконавцем не виносилась постанова про закінчення виконавчого провадження. Наслідки повернення виконавчого листа стягувачу були передбачені положеннями статті 40 Закону в редакції, що діяла на час винесення постанови від 27 грудня 2019 року про повернення виконавчого листа стягувачу, згідно з якою у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Отже, лише у разі закінчення виконавчого провадження у визначених законом випадках або ж у разі повернення виконавчого листа до суду, обов`язком державного виконавця є зняття арешту майна. Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У виконавчому проваджені № 651/1 щодо боржника ОСОБА_7 підстав передбачених нормами цієї статті , для зняття державним виконавцем арешту не встановлено Згідно з частиною 5 статті 59 Закону, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. На підставі наведеного апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність боржником обставин, на які вона покликалась у поданій скарзі , зокрема, незаконної бездіяльності державного виконавця, тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні. Апеляційний суд вважає безпідставним покликання в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду у справі № 2/0301/1806/11, викладену в постанові від 13 липня 2022 року у зв`язку з відмінністю як правовідносин, так і обставин даної справи та справи, що була предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема у справі № 2/0301/1806/11 встановлено, що виконавчі провадження завершені, а матеріали виконавчих проваджень знищені, у той час як в даній справі виконавче провадження знаходиться у виконавчій службі, особа, яка придбала право вимоги підтвердила, що не заперечує про зняття арешту, а у даній справі таких повідомлень суду не надано, у справі № 2/0301/1806/11 не доведено про наявність рішень державного виконавця про стягнення виконавчого збору та встановлено повне виконання рішення суду, у той час як у даній справі постановою про відкриття виконавчого провадження ухвалено про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а при розгляді справи судом встановлено, що рішення суду в частині стягнення судового збору та стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи невиконане.Також Верховний Суд зазначив, що обтяження майна упродовж тривалого часу - понад десять років, за відсутності виконавчого провадження, указує на невиправдане втручання у право особи володіти своїм майном, що було встановлено у справі № 2/0301/1806/11 . Однак з матеріалів даної справи вбачається, що станом на 2019 рік державним виконавцем провадились виконавчі дії по виконанні рішення суду, на час звернення боржника із скаргою строк пред"явлення виконавчого листа до викоання не закінчився. Зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що арешт майна боржника згідно з частиною 1 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» застосовується для забезпечення реального виконання рішення, боржник ОСОБА_2 замовчує обставини невиконання нею рішення суду в частині стягнення судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. За таких обставин відсутні підстави для висновку, що збереження арешту майна за таких обставин, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Керуючись статтями 368, 375, 382, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді