Постанова Київський апеляційний суд № 758/10715/22

справа № 758/10715/22 головуючий у суді І інстанції Сташків Т.Г. провадження № 33/824/604/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником - адвокатом Різником Ігорем Анатолійовичем, на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді стрільця ЗСУ, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496 гривень 20 копійок. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 26 грудня 2022 року подав апеляційну скаргу до суду першої інстанції, в якій просив скасувати постанову Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень. У обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що дійсно факт ДТП був і він його визнає в повному обсязі, однак працівник поліції не роз`яснив, що в разі відмови його буде притягнуто за ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності, а лише пояснив, що матеріали будуть направлені до суду і суд буде приймати рішення. Стосовно саме чого і які будуть наслідки, ОСОБА_1 так і не зрозумів. Щодо його стану вказує, що він не вживав алкогольні напої, а, враховуючи, що нещодавно поховав батька, перебував у дуже виснаженому моральному та фізичному стані, що пов`язано як з зазначеним вище сімейним горем, так і з тим, що він військовий та постійно перебуває на службі. Наголошує, що всі вищевказані обставини призвели до необхідності вживання заспокійливих ліків. Апелянт вважає, що він не відмовлявся від проходження огляду, так як був в стані сп`яніння, а відмовився, так як йому порадили працівники поліції, щоб так було швидше і він поїхав відпочивати. Вказує, що вина громадянина ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях, що суперечить ст. 62 Конституції України. У судове засідання учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи не з`явилися, клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали. Однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Суд першої інстанції встановив, що 30.10.2022 о 20:05 год. за адресою: пр. Правди, 94, м. Київ, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної швидкості та дистанції, здійснив зіткнення з транспортним засобом «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. п. 12.1, 13.1. ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 365136, схемою з місця ДТП від 30.10.2022, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. У наданих суду матеріалах справи вказано, що ОСОБА_1 порушив ПДР України, а саме: п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 13.1. Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу; Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи. Ураховуючи визнання апелянтом факту ДТП та відсутністю доводів апеляційної скарги на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим. Щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Судом першої інстанції встановлено, що 30.10.2022 о 20:05 год. за адресою: пр. Правди, 94, м. Київ, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, хитка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , останній стояв на червоний колір світлофора та чекав зеленого кольору, щоб повернути ліворуч, і в нього на швидкості в`їхав джип, водій у військовій формі виліз з машини, був п`яний. Із відеозапису вбачається, що під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, працівниками поліції виявлено ознаки алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 . На пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» або у лікаря-нарколога, водій відмовився. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 222635 від 30.10.2022, письмовими поясненнями ОСОБА_2 та DVD-диском. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є законним і обґрунтованим, виходячи з такого. Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відповідальність особи, яка керує транспортним засобом виникає і в разі її відмови від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп`яніння. Відповідно до пункту 2.5. Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Апелянт вказує про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Водночас зазначав, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з рекомендацією працівника поліції. Однак, як вбачається з відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 222635 від 30 жовтня 2022 року, працівник поліції під час фіксації процедури огляду особи на стан алкогольного сп`яніння повідомив ОСОБА_1 про те, що працівник поліції вбачає в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нечітка мова) та запропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці дорожньо-транспортної пригоди з використанням спеціальних технічних засобів. При цьому ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці дорожньо-транспортної пригоди за допомогою газоаналізатора Драгер відмовився, що зафіксовано на відеозаписі. Після відмови, працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та зазначено адресу відповідного закладу. Натомість, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я теж відмовився, що вбачається з відеозапису. Щодо доводів апелянта про вживання ним заспокійливих ліків, слід зазначити про таке. Як вбачається з відеозапису, під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння невстановленою особою, яка перебувала біля нього, повідомлено працівника поліції про те, що ОСОБА_1 вживав заспокійливе. Однак, працівником поліції було наголошено ОСОБА_1 , що поліцейський не є лікарем та не компетентний у встановленні факту вживання чи невживання водієм лікарських засобів. Після чого поліцейським повторно було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що отримано відмову ОСОБА_1 . У матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що апелянтом вживалися лікарські засоби. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу апелянта, що вказаний довід жодним чином не спростовує вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме - відмови від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп`яніння, оскільки перебування водія під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, також є підставою для проходження відповідного огляду, що також передбачено п.2.5. Правил дорожнього руху. Апелянт, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що працівники поліції не роз`яснили йому наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та не роз`яснили, в чому саме він обвинувачується, та яка відповідальність настає у відповідності до статті 130 КУпАП. З цього приводу варто зазначити таке. Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов`язку їх виконання. Згідно з п. 2.5. Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Крім того, з дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово та чітко пояснили, що вбачають у водія ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд у встановленому законом порядку. На відеозаписі було зафіксовано, що працівником поліції роз`яснено, що насідком такої відмови є складення протоколу про адміністративне правопорушення, а саме порушення пункту 2.5. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того, поведінка ОСОБА_1 на відеозаписі вказує, що він не вимагав роз`яснення йому певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлював вимогу поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, здійснював активні, свідомі та вольові дії, розумів ситуацію, в якій опинився. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою не виконувати апелянтом законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП. Крім того, апеляційний суд зауважує, що відеозапис долучений до матеріалів справи, є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний суд, погоджуючись з висновкам суду першої інстанції, вважає, що матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 222635 від 30.10.2022, письмовими поясненнями ОСОБА_2 та відеозаписом з боді-камери поліцейського зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є порушенням вимог п. 2.5. ПДР України і є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, доводи апеляційної скарги оцінюються апеляційним судом критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані. Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Постанову Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496 гривень 20 копійок - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником - адвокатом Різником Ігорем Анатолійовичем - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Березовенко