Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/3337/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3337/22 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив: - визнати неправомірною відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 26.12.1994 до 11.06.1996 у Черкаському ВНА «Насіння»; - зобов`язати відповідача зарахувати до його страхового стажу період роботи в Черкаському ВНА «Насіння» з 26.12.1994 до 11.06.1996, який дає право на пенсію за віком. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу за його наявності. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції невірно було встановлено обставини справи, так як Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області не є стороною по справі, та листом від 09.06.2022 Головне управління Пенсійного фонду у Черкаській області відмовило у зарахуванні спірних періодів роботи до його страхового стажу. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем вказано про те, що загальний страховий стаж позивача становить 27 років 4 місяці 1 день, тому позивач не має права на призначення пенсії за віком. Згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2022 позивач звернувся заявою до Черкаського відділу обслуговування громадян №1, №2, №3 Головного управління ПФУ в Черкаській області, в якій просив призначити йому пенсію за віком. До вказаної заяви ОСОБА_1 додано довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру від 25.02.2020, заяву про призначення пенсії вх.№9339, паспорт серії НОМЕР_1 , довідку про прийняття на роботу від 30.03.2022 №718/28-512-1, заяву про спосіб виплати пенсії від 03.06.2022, трудову книжку НОМЕР_2 . При цьому, у відповідності до записів №№22-23 у трудовій книжці від 03.09.1979 НОМЕР_3 позивач у у період з 26.12.1994 по 11.06.1996 працював на Черкаському ВНА «Насіння» на посаді завідуючого господарством. На звернення позивача Архівний відділ Департаменту Управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради надіслав лист від 21.06.2022 за №1171, 911в повідомив, що надати довідку про стаж роботи за період з 26.12.1994 до 11.06.1996 у Черкаському ВНА «Насіння» не має можливості, оскільки документи з кадрових питань (особового складу) зазначеного підприємства на зберігання до архівного відділу не надходили. Листом від 09.06.2022 №2300-0204-8/26225 відповідач проінформував, що його страховий стаж становить 27 років 11 місяців 1 день, та до стажу не зараховано період роботи з 02.11.1993 до 31.12.1993, оскільки назва підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення, не відповідає назві підприємства до якого його прийнято на роботу, та спірний період з 26.12.1994 до 11.06.1996, так як відбиток печатки, якою засвідчено запис про звільнення, неможливо прочитати. При цьому, повідомив, що відділ призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняв рішення від 08.06.2022 №232730017079 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що повідомляючи листом від 09.06.2022 №2300-0204-8/26225 позивача про результати розгляду його заяви щодо відмови у призначення пенсії за віком та сукупності обчисленого страхового стажу відповідач не допустив порушення заявленого права позивача на призначення пенсій, оскільки страховий стаж позивача не обчислював, а лише проінформував про рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке не є предметом цього позову. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). За приписами частини першої ст.9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частини першої ст. 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. Згідно з вимогами частини першої ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. У свою чергу, п. 1 частини першої вказаної статті Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При цьому, згідно з частиною другою статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Так, статтею 62 вказаного Закону передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка. Зазначеним нормам відповідає п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. До того ж, згідно пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №

637. Так, Порядок ведення трудових книжок встановлений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58). Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Згідно з п. 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абз. 8 п. 2.14 Інструкції № 58 переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, які прийняття на роботу. Разом із тим, згідно з п. 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. У свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 та від 09.08.2019 у справі №654/890/17. Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. З матеріалів справи вбачається, що на звернення позивача листом від 09.06.2022 №2300-0204-8/26225 відповідач проінформував, що його страховий стаж становить 27 років 11 місяців 1 день, та до стажу не зараховано період роботи з 02.11.1993 до 31.12.1993, оскільки назва підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення, не відповідає назві підприємства до якого його прийнято на роботу, та спірний період роботи у Черкаському ВНА «Насіння» на посаді завгоспу з 26.12.1994 до 11.06.1996, так як відбиток печатки, якою засвідчено запис про звільнення, неможливо прочитати. При цьому, пенсійний фонд повідомив, що відділ призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняв рішення від 08.06.2022 №232730017079 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У свою чергу, постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1). Згідно із пунктом 4.2 вказаного Порядку, при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. При цьому, за правилами пункту 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Тобто, електронна пенсійна справа створена для забезпечення призначення, перерахунку та виплати пенсій і містить всі необхідні та достатні відомості для здійснення, переведення з одного виду на інший вид пенсій, як і пенсійна справа у паперовому стані. Відповідно до пункту 4.8 Порядку №22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій. З аналізу вищевикладених норм вбачається, що за результатами розгляду заяви особи територіальний орган Пенсійного фонду не пізніше 10 днів зобов`язаний прийняти відповідне рішення. Разом з тим, судом вірно відмічено, що у спірних правовідносинах безпосередній розгляд матеріалів, доданих до заяви позивача від 03.06.2022 №9339 про призначення пенсії за віком, обчислення страхового стажу, та прийняття акту владно-розпорядчого характеру (результат) у формі рішення від 08.06.2022 №232730017079 про відмову в призначенні пенсії здійснило саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. При цьому, лист Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області по заяві позивача не є відмовою у зарахуванні спірного стажу роботи, а лише є констатацією факту на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.06.2022 №232730017079, оскільки відповідач страховий стаж позивача не обчислював, а лише проінформував в контексті рішення іншого органу Пенсійного фонду щодо заявленого права позивача на пенсію. У той же час, враховуючи, що дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не є предметом розгляду у даній справі, тому суд позбавлений можливості надавати йому відповідну правову оцінку, що свідчить про необгрунтованість позовних вимог. Отже, враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук