Постанова 4854 № 400/6647/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/6647/21 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Бітов А.І., Танасогло Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-ТЕП» до Головного управління ДПС в Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2021р. ТОВ «Бізнес-ТЕП» звернулося в суд із позовом до ГУ ДПС в Миколаївській області, ДПС України, в якому просило: - визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області від 9.07.2021р. №2851976/42180404; - зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну ТОВ «Бізнес-ТЕП» від 24.06.2021р. №72 в Єдиному реєстрі податкових накладних. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним для реєстрації податкової накладної надано усі необхідні документи для підтвердження здійснення господарської операції проте відповідачем протиправно відмовлено у реєстрації податкової накладної в ЄРПН. При цьому, на думку позивача, оскаржуване рішення не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або здійснення обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області від 9.07.2021р. №2851976/42180404 про відмову в реєстрації податкової накладної від 24.06.2021р. №72. Зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану 24.06.2021р. ТОВ «Бізнес-ТЕП» податкову накладну від 24.06.2021р. №72. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ «Бізнес-ТЕП» судовий збір у сумі 2 270грн.. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ «Бізнес-ТЕП» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2 000грн.. В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Бізнес-ТЕП» було надано усі необхідні для реєстрації накладної первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність господарської операції, проте, податковим органом не надано належної оцінки цим первинним документам, що і стало помилковою підставою для висновку про нереальність господарських операцій позивача та про відмову в реєстрації спірної податкової накладної в ЄРПН. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 24.06.2021р. ТОВ «Бізнес-ТЕП» виписав на користь ТОВ «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» податкову накладну за №72 на суму 511 000грн. та 102 200грн. ПДВ та направив її до Єдиного реєстру податкових накладних для реєстрації. Проте, у відповідь позивачем отримано квитанції про реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, в яких зазначено, що документи прийнято, але реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України. При цьому зазначено підставу для зупинення: платник податку, яким подано для реєстрації податкову накладну, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН / РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації ПН / РК в ЄРПН (а.с.16). Так, на виконання вимог вказаних у квитанції, позивачем направлено до ГУ ДПС у Миколаївській області повідомлення про надання пояснень разом із додатками щодо проведених господарської операції по спірній податковій накладній (а.с.17-18). Зокрема, у своїх поясненнях позивач пояснив, що ТОВ «Бізнес-ТЕП» здійснює ТОВ «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» продаж Сідельного тягача DAF FT FX №XLRTE47MS0E982577 згідно договору №531/21 від 23.06.2021р., вартістю 613 200грн. та на підтвердження вказаної господарської операції надає вичерпний перелік документів, а саме: - договір №531/21 від 23.06.2021р.(а.с.26-27); - акт прийому-передачі №431/21 від 23.06.2021р.(а.с.29); - видаткова накладна №887 від 24.06.2021р.(а.с.28); - довіреність №63 від 24.06.2021р.(а.с.30); - платіжне доручення №782 від 24.06.2021р.(а.с.31); - ВМД UA204020/2021/216538 від 22.03.2021р.(а.с.24-25); - інвойс №210321.28 від 21.03.2021р.(а.с.23); - контракт №07/21 від 31.03.2021р.; - оборотно сальдова відомість по 361 рахунку(а.с.32); Проте, рішенням комісії ГУ ДПС у Миколаївській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за №2851976/42180404 від 9.07.2021р. позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної №72 від 24.06.2021р. з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), тому числі рахунків-фактури / інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, а також розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Додатковою інформацію зазначено, що платником не надано копії документів щодо зберігання (гаражування) транспортних засобів. Не погодившись із вищезазначеним рішенням та вважаючи, що до територіального органу ДПС, позивачем надано повний та вичерпний перелік документів, який відображає всі аспекти господарської операції між товариством та його контрагентом, позивач звернувся із відповідним позовом до суду. Перевіряючи правомірність прийняття рішення податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями п.201.1 ст.201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Приписами п.201.10. ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п.201.1 цієї статті та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п.201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. В свою чергу положення п.201.16. ст.201 ПК України визначають, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному КМУ, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п.74.2 ст.74 цього Кодексу. За правилами п.74.2. ст.74 ПК України в єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У відповідності до положень пп.201.16.1. п.201.16. ст.201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Як вбачається із матеріалів справи, у квитанції, якою ТОВ «Бізнес-ТЕП» повідомлено про зупинення реєстрації спірної податкової накладної, податковим органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, проте в цих квитанціях не вказано конкретного переліку документів, які необхідно надати платнику податків. У відповідності до положень пп.201.16.2. п.201.16. ст.201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у пп. "в" пп.201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що на виконання вимог цієї норми ТОВ «Бізнес-ТЕП» направлено до податкового органу пояснення разом із документами на підтвердження операцій із контрагентом. Необхідно звернути увагу на те, що податковий орган у своїй квитанції не конкретизував, саме які документи позивач мав надати йому, а після отримання, наданих позивачем документів, ніяких додаткових документів від нього не вимагав. Як вбачається із оскаржуваного рішення, податковий орган відмовив ТОВ «Бізнес-ТЕП» в реєстрації податкової накладної з підстав ненаданням платником податку копій документів: договорів, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження, продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити); розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. В графі Додаткова інформація зазначено, що платником не надано копії документів щодо зберігання (гаражування) транспортних засобів. Під час розгляду даної справи, позивачем, на підтвердження своїх тверджень, були надані відповідні докази та документи, а саме ті документи, які товариством було надано ДПС при подачі спірних податкових накладних. Розглянувши надані документи, судова колегія вважає, що ТОВ «Бізнес-ТЕП» було надано до податкового органу: весь перелік первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій та у податкового органу при дослідженні вказаних документів не виникало питань щодо їх оформлення чи фіктивності. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову ТОВ «Бізнес-ТЕП» та скасування оскаржуваного рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної, оскільки позивачем надано усі необхідні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за поданими податковими накладними, а податковим органом не доведено протилежне. Як вбачається із доводів апеляційної скарги, що підставою прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної стало те, що позивачем не надано копії документів щодо зберігання (гаражування) транспортних засобів. Надаючи оцінку вказаним обставинам, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність документів щодо зберігання (гаражування) транспортних засобів жодним чином не може бути підставою для відмови в реєстрації ПН з огляду на хронологію етапів постачання транспортних засобів позивачем покупцям, а саме в контексті відсутності значного часового проміжку між подією ввезення ТОВ транспортного засобу на територію України та його продажу покупцеві, що виключає необхідність зберігання (гаражування) транспортних засобів, крім того, відсутність документів щодо зберігання (гаражування) транспортного засобу жодним чином не впливає на реальність та ризиковість господарської операції, а тому вказані доводи податкового органу є необґрунтованими. Також, у своїх доводах апелянт посилається на те, що на момент здійснення операцій з продажу автомобілів третім особам ТОВ «Бізнес-ТЕП» не набував права власності на автомобілі, які продавав, оскільки не здійснював реєстрацію транспортного засобу на своє ім`я, однак судова колегія не може з цим погодитись з огляду на наступне. Згідно пункту 28 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 7.09.1998р. №1388, ввезені в Україну транспортні засоби підлягають державній реєстрації на підставі заяв власників і митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронних митних декларацій або виданих митними органами посвідчень про їх реєстрацію в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, ввезені в Україну з метою їх подальшого відчуження суб`єктами господарювання, діяльність яких пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, придбані юридичними чи фізичними особами, реєструються на підставі документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, передбачених пунктом 8 цього Порядку, та наданих цими суб`єктами господарювання відомостей про номери оформлених митних декларацій. Відомості про оформлення митної декларації перевіряються шляхом надсилання запиту в електронному вигляді до єдиної інформаційної системи митних органів за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що у разі здійснення імпорту транспортного засобу на територію України, суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів, з метою подальшого продажу, право власності на такий транспортний засіб виникає у такого суб`єкта господарювання з моменту фактичної передачі товару від нерезидента. Після проходження митних формальностей стосовно такого транспортного засобу (розмитнення), такий суб`єкт господарювання має право здійснити його продаж третім особам (як фізичним так і юридичним) без так званої «постановки на облік» (першої реєстрації в підрозділах Державтоінспекції) і це відповідає чинному законодавству України. Колегія суддів звертає увагу, що зареєстрованими видами діяльності позивача за КВЕД є 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний), 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками, а отже господарські операції з продажу автомобілів та з посередництва в продажі автомобілів цілком відповідають видам діяльності позивача. ТОВ «Бізнес-ТЕП», на підставі контракту, придбав відповідний транспортний засіб у нерезидента та, розмитнивши їх, ввіз на територію України для подальшої реалізації, про що зазначає саме відповідач, а тому у позивача наявне право на виписку та реєстрацію податкової накладної за такою господарською операцією. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що посилання на вказані обставини відсутні у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, а також, вони не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Враховуючи вищевказане, апеляційний суд вважає, що позивачем на підтвердження правомірності виписування податкової накладної було надано необхідні документи, проте, зі змісту рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не вбачається обґрунтованих підстав для відмови у здійсненні реєстрації, зважаючи на відсутність зазначення конкретного документа, якого не вистачає або який складено з порушеннями та не приймається до уваги. Крім того, податковим органом у своїх рішеннях не наведено жодної конкретної інформації щодо причин, підстав та обґрунтувань прийняття такого рішення. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Що стосується заперечень апеляційної скарги щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то судова колегія виходить з наступного. Згідно з ч.2-7 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.1,7 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Положеннями ч.7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом , їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 17.03.2020р. по справі № 820/3308/17, від 4.08.2020р. по справі №810/3213/16. Як вбачається із матеріалів справи, що позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 4 270грн. витрат на правничу допомогу, на підтвердження яких надано: - копію договору від 1.04.2021р. №13-04/21 про надання правової допомоги, укладеного позивачем з Адвокатським об`єднанням «БОНА ФІДЕ», відповідно до пункту 1.1 якого замовник (позивач) доручає, а об`єднання приймає на себе обов`язки надавати замовнику комплекс юридичних послуг, представляти інтереси замовника в суді, у зв`язку з цим об`єднання бере на себе виконання правової роботи; - копію акта виконаних робіт від 11.08.2021р. на суму 2 000грн, складений про те, що за договором від 1.04.2021р. №13-04/21 виконавцем (Адвокатським об`єднанням) були надані юридичні послуги з оскарження рішень комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної ГУ ДПС у Миколаївській області від 9.07.2021р. №2851976/42180404: правова (правнича) консультація клієнта, роз`яснення положень законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, та визначення правової позиції витрачена одна година роботи вартістю 500 грн; вивчення наданих документів та їх аналіз витрачено 1 годину роботи вартістю 500 грн за годину, всього 500 грн; підготовка позовної заяви витрачено 2 години роботи вартістю 500 грн за годину, всього 1000 грн.. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй постанові від 24.01.2019р. у справі за №910/15944/17 зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Виходячи із викладеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вартість наданої правової допомоги 2 000грн. є співмірною та обґрунтованою. В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.І. Бітов Т.М. Танасогло