Постанова 4854 № 420/13204/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/13204/22 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації при звільненні за невикористану відпустку за 2020 рік у кількості 22 діб; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2020 рік у кількості 22 доби. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача, під час його звільнення Головним управлінням Національної поліції в Одеській області не було проведено з ним повного розрахунку за невикористану відпустку за 2020 рік. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. В обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 02.07.2020 р. у справі № 825/1038/16. Апелянт вказує, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Без внесення відповідних змін до наказу про звільнення, вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошової компенсації за невикористану частину відпустки за 2017 рік є передчасною та такою, що суперечить законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з приписами пункту 8 розділу III Порядку №

260. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Бороган В.В. зазначає, що на момент звільнення позивач мав 22 дні невикористаної відпустки за 2020 рік. Представник позивача звертає увагу, що відповідач мав можливість надати відпустку за 2020 рік позивачу перед звільненням, що не було зроблено. Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. У випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Представник позивача вказує, що згідно копії архівної відомості за 2022 рік позивачу було нараховане грошове забезпечення за квітень 2022 року в розмірі 25841,54 грн, де 30 днів - це кількість робочих днів відповідно до графіка роботи і 30 днів - це фактична кількість відпрацьованих робочих днів; за травень 2022 року в розмірі 13804,01 грн, де 31 день - це кількість робочих днів відповідно до графіка роботи і 31 день - це фактична кількість відпрацьованих робочих днів. Усього: 39645,55 грн. Середньоденна заробітна плата складає 649,92 грн. Отже, сума компенсації за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2020 рік у кількості 22 доби становить 14 298,39 грн (22х 649,92 грн). Вказує, що аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19. З огляду на зазначене, представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.05.2022 № 1004 о/с капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.2 ч. 1 ст.77 за станом здоров`я (через хворобу) з 31 травня 2022 року сплативши грошову компенсацію за 16 діб невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 01 січня 2022 року по день звільнення (а.с. 9). 01.07.2022 представник позивача направив до Головного управління Національної поліції в Одеській області запит № 779-40-36 щодо отримання інформації про повний розрахунок при звільненні, виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за відпустки з 2015 по день звільнення та надання копії архівних відомостей заробітної плати за період служби в поліції за 2015-2021 та по день звільнення 14.02.2022 (а.с. 10-11). На адвокатський запит листом від 22.07.2022 № 14/91аз відповідач повідомив, що наказом ГУНП в Одеській області від 26.05.2022 р. № 1004 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 31.05.2022 р. з виплатою грошової компенсації за 16 діб невикористаної щорічної відпустки за період роботи 01.02.2022-31.05.2022. Грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку нарахована та виплачена у червні 2022 року. Одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 виплачена у червні 2022 року (а.с. 12-13). Листом від 10 серпня 2022 року № 9/65 аз на адвокатський запит , за результатами його розгляду ГУНП в Одеській області направлені витяги з наказів Головного управління Національної поліції в Одеській області про перебування ОСОБА_1 у відпустках за період служби в поліції (а.с. 19). Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 13.08.2020 № 1099о/с капітану поліції ОСОБА_1 , інспектору сектору реагування патрульної поліції № 1, надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, тривалістю 15 діб, з 01 по 15 серпня 2020 року. Невикористаними за 2020 рік вважати 22 доби основної та додаткової оплачуваних відпусток (а.с. 20). 31.08.2021 направлено адвокатський запит № 4/31/08/22-3 від 31.08.2022 року, у якому представник позивача просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію заробітної плати (грошового забезпечення) за 22 доби невикористаної відпустки 2020 року; надати підтвердження виплачених коштів за 22 доби невикористаної відпустки 2020 року (а.с. 21-22). Головне управління Національної поліції в Одеській області листом від 06.09.2022 № 14/133аз повідомило, що відповідно до п. 8 розділу III наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, поліцейським, які відповідно до законодавства України при звільненні поліцейського зі служби в поліції виплачується грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку. Компенсацію за невикористану у 2020 відпустку нарахувати та виплатити не є можливим (а.с. 23). Не погоджуючись із тим, що йому не здійснено виплату компенсації за невикористану відпустку, позивач звернувся до суду із цим позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану ним відпустку за 2020 рік у кількості 22 доби, проте, відповідач протиправно під час звільнення останнього її не виплатив. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Закон України «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР). Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України. Закон №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII). Відповідно до п.4, 5 ч.10 ст.62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський: своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства. Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання). Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також вирішуючи питання щодо правильності їх застосування судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає наступне. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Аналізуючи наведені норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, Верховний Суд зазначає, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Аналогічні висновки висловлено судовою палатою Верховного Суду у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24 червня 2021 року у справі № 520/8054/2020. Як вбачається з матеріалів справи відповідно до витягу з наказу начальника ГУНП в Одеській області від 13.08.2020 року № 1099 о/с позивачу була надана відпустка за 2020 рік тривалістю 15 діб з 01 по 15 серпня 2020 року. Також зазначено, що невикористаними за 2020 рік вважати 22 доби основної та додаткової оплачуваних відпусток. Таким чином, на момент звільнення позивач мав 22 доби невикористаної відпустки за 2020 рік. З урахуванням зазначеного, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач 26.05.2022 року повинен був нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2020 рік тривалістю 22 календарних дні. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач всупереч положенням статті 24 Закону №504/96-ВР та статті 83 КЗпП України, при звільненні позивача зі служби в поліції не нарахував та не сплатив йому компенсацію за дні невикористаної відпустки, як основної, так і додаткової відпуски за 2020 рік. Крім цього, як вбачається з наказу № 1004 о/с від 26.05.2022 року про звільнення позивача, посилання на не використані ним відпустки за 2020 рік відсутні, вказане суперечить абзацу 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, яким встановлено, що кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що апелянт не довів правомірність своєї бездіяльності, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати йому грошової компенсації основної та додаткової відпустки за 2020 рік, у зв`язку з чим дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану основну та додаткову відпустки за 2020 рік у кількості 22 доби. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року - залишити без змін. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014; ідентифікаційний код 40108740) до спеціального фонду Державного бюджету України несплачений судовий збір у розмірі 1488,60 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень шістдесят копійок) шляхом перерахування або внесення на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106 Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик