Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 545/3521/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2023 р.Справа № 545/3521/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. , за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20.10.2022, головуючий суддя І інстанції: Богомолова Л.В., вул. Фрунзе, 154а, м. Полтава, Полтавська, 36008, повний текст складено 20.10.22 року по справі № 545/3521/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліцїі про скасування постанови серії БАБ №746921 від 08 серпня 2022 року, ВСТАНОВИВ: 16.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії БАБ №746921 від 08 серпня 2022 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, передбачене ч.1ст.122 КУпАП, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності до штрафу в сумі 340 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 06.08.2022 року, перебуваючи в особистих справах у районі Центрального ринку у м. Полтава разом з дружиною ОСОБА_2 , близько 10-00 годин він дійсно здійснив вимушену зупинку на вул. Героїв Чорнобильців. Причиною зупинки стало різке погіршення стану його дружини (сильний головний біль, піднявся внутрішньочерепний тиск і виникла слабкість у тілі) та необхідність придбання ліків у аптеці. Він рухався на власному авто від вулиці Європейської і мав намір повернути на вулицю Новобазарну, яка в той час була перекрита працівниками патрульної поліції спеціальними конусами та хотів продовжити рух у бік та по самій вулиці Шевченка до найближчої аптеки. Оскільки вулиця Новобазарна була перекрита, а стан дружини був поганий, він змушений був зупинитися у найближчому можливому місці. При цьому він знав про існування знаку «Зупинка заборонена» та бачив біля місця своєї зупинки групу працівників поліції у кількості не менше семі осіб. Його вимушена зупинка тривала не більше 10-15 секунд і, висадивши дружину, він почав від`їжджати від місця зупинки, як раптом відповідач заблокував рух його авто і не дав від`їхати від того місця. Відповідач відразу заявив про те, що він порушив ПДР, при цьому його доводи про вимушеність зупинки не були взяті до уваги. З огляду на це позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки він порушень правил дорожнього руху не вчинив. Позивач вважає постанову за ч.1ст.122 КУпАП незаконною. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20.10.2022 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що його зупинка 06.08.222 на вул. Героїв Чорнобильців була вимушеною . Вказує, що йому необхідно було висадити дружину, яка перебувала разом з ним у авто у якості пасажира, оскільки в неї підвищився тиск і необхідно було придбати ліки. Наголошує, що зупинився буквально на 10-15 секунд і вже почав від`їжджати коли до нього підійшов працівник поліції. Умислу на скоєння адміністративного правопорушення у нього не було та не могло бути, оскільки, як він зазначає, діяв у винятковій ситуації відповідно до правил дорожнього руху та тих обставин, що раптово виникли. Вини своєї не визнавав та не визнає. Відповідачем наданий відзив в якому він виклав свій погляд на обставини справи та просить залишити рішення суду першої інстанцій без змін. Просить розглядати справу за їх відсутністю. Позивачем надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 06.08.2022 року о 10 год.22 хв. в м.Полтава, по вул. Героїв Чорнобильців, 8 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом JEEP CHEROKEE, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» та здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив вимоги п.8.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.122 КУпАП. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем в повній мірі дотримані вимоги ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, а також ст. 268 КУпАП та законно винесена оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення, якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, № 1306 (із змінами та доповненнями). Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Приписами п. 1.1. ПДР передбачено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно з п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 1.10 ПДР України встановлено, що зупинка це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу. Відповідно до п. 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Згідно з пунктом 8.4 «в» заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. До заборонних знаків віднесено знак 3.34 «Зупинку заборонено» - забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Відповідно до ПДР дія знаку 3.34 поширюється лише на той бік дороги, на якому такий встановлений. Знак 3.34 може застосовуватися разом з розміткою 1.4 - позначає місця, де заборонено зупинку та стоянку транспортних засобів, наноситься біля краю проїзної частини або по верху бордюру. Зона дії знаку 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Законом України від 14 липня 2015 року, № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» ст. 258 КУпАП доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Так, відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху за ст. 122 КУпАП. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частиною 5 ст. 258 КУпАП встановлено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Аналогічні за змістом приписи містяться в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395. Разом з тим відповідно до п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 КУпАП, ухвалюються на місці вчинення адміністративного правопорушення. У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 177 і 178 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем проживання порушника. Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень. Адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника. Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Поліцейський в своїй діяльності зобов`язаний керуватися як указаними законодавчими актами, так і Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі (надалі - Інструкція), затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за № 1395. Згідно з пунктами 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. За приписами п. 5 розділу IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог п. 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Таким чином такі відомості зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У ч. 3 ст. 283 цього Кодексу постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Відповідно дост. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Отже, доказами є які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. З матеріалів справи, зокрема з наданого до суду відеозапису, вбачається, що з`ясувавши особу водія за його водійським посвідченням, роз`яснив останньому його права, передбачені ст. 268 КУпАП . Також, позивачу було повідомлено про суть інкримінованого йому правопорушення. Так з відеозапису вбачається, що 06.08.2022року о10:22:04 год.по вул.Героїв Чорнобильців,8 у м. Полтава, транспортний засіб марки JEEP CHEROKEE, номерний знак НОМЕР_1 , зупинений працівниками поліції із порушенням Правил дорожнього руху, зокрема зупинений в зоні дії знаку 3.34.,який розмішений одразу, позаду зупиненого транспортного засобу. Знак розташований у видимому місці та у полі зору водія. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач дійсно порушив вимоги дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», в його діях наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, правові підстави для скасування постанови відсутні. Як установлено судом, позивач заперечує правомірність складання відносно нього постанови, мотивуючи тим, що його зупинка 06.08.222 на вул. Героїв Чорнобильців була вимушеною . Вказує, що йому необхідно було висадити дружину, яка перебувала разом з ним у авто у якості пасажира, оскільки в неї підвищився тиск і необхідно було придбати ліки, а тому вважає що він діяв у винятковій ситуації відповідно до правил дорожнього руху та тих обставин, що раптово виникли. Колегія судів зазначає, що будь-яких дорожніх знаків, які б звужували дію знаку 3.34ПДРв даному випадку не встановлено. Згідно з розділом 33ПДРУкраїни знак 3.34 «Зупинка заборонена» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу), інших виключень вимоги даного знаку не передбачає. Відповідно доп.1.10 ПДРвимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху. Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що на відеозаписі позивач чітко пояснює причину зупинку, а саме: « зупинився висадити пасажира» (час відеозапису 10:23:32), повторив вдруге (час відеозапису 10:23:40) зупинився для висадки пасажира. Під час відеозапису о 10:26:31 позивач в третій раз повторив, що зупинився для висадки пасажира Під час спілкування з працівниками поліції 06.08.2022 року позивач не повідомив працівників поліції про погіршення стану своєї дружини, про термінову необхідність придбання медичних ліків. Жодних медичних документів щодо стану здоров`я своєї дружини на час зупинки позивач суду не надав. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20.10.2022 по справі № 545/3521/22 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20.10.2022 по справі № 545/3521/22 залишити без змін. < Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов