Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/2820/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1566/23 Справа № 215/2820/22 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М.О. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2023 року м.Кривий Ріг Справа № 215/2820/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Хейло Я.В., суддів Мірути О.А., Тимченко О.О., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, яке постановлено суддею Камбул М.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 02 листопада 2022 року,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом доПриватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі ПРАТ «ПІВНГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`ю. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона, працюючи у відповідача в шкідливих умовах праці, отримала професійні захворювання, у зв`язку із чим, висновком МСЕК від 07.07.2022 року при первинному огляді, позивачці встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 65 % (50% - радикулопатія, 15% - ХОЗЛ) з 27 червня 2022 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, безстроково. Вважає, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями їй спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просила суд стягнути на її користь моральну шкоду з відповідача у розмірі 380 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПРАТ «ПІВНГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану в зв`язку з ушкодженням здоров`я, у розмірі 170 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПРАТ «ПІВНГЗК» на користь держави судові витрати у розмірі 1700,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційних скарг В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивачки з відповідача, просить збільшити її розмір до заявленого у позові. оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки та принципу розумності, виваженості і справедливості. В апеляційній скарзі відповідач ПРАТ «ПІВНГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, а у разі відмови в задоволенні вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення суду, просить змінити рішення судупершої інстанції, шляхом зменшення розміру суми відшкодування моральної шкоди та виключити з резолютивної частини судового рішення формулювання «без утримання податку з доходів фізичних осіб», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Узагальнення доводів особи, які подали апеляційних скарг В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивачки з відповідача, просить збільшити її розмір до заявленого у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки та принципу розумності, виваженості і справедливості. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано характер отриманих нею професійних захворювань, стан здоров`я, який не поліпшується, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні їй для поліпшення стану здоров`я. Внаслідок втрати професійної працездатності позивачка не має змоги вести звичне життя, вимушена постійно проходити курси лікування, оскільки її постійно турбує біль в попереково-крижовому відділах хребта, з іррадіацією в плечовий пояс та ніжні кінцівки, відчуття оніміння рук, обмеження рухів в ліктьовому, плечових та колінних суглобів. У позивачки наявне утруднення дихання, задишка при незначному навантаженні, сильний сухий приступоподібний кашель. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивачка, внаслідок отриманих професійних захворювань, втратила 65 % професійної працездатності безстроково та її визнано особою з інвалідністю третьої групи також, на безстроковий строк. В апеляційній скарзі відповідач ПРАТ «ПІВНГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, а у разі відмови в задоволенні вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення суду, просить змінити рішення судупершої інстанції, шляхом зменшення розміру суми відшкодування моральної шкоди та виключити з резолютивної частини судового рішення формулювання «без утримання податку з доходів фізичних осіб», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що розмір моральної шкоди у розмірі 170 000, 00 грн. при 65 % втрати професійної працездатності є безпідставно завищеним, посилається на судову практику по аналогічним справам. На думку відповідача, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції не обґрунтовано, він не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача. Посилається на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, в зазначеній постанов, вказано, що у справах про відшкодування шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Вказує, що зазначене вище не звільняє відповідача від відповідальності, однак рішення суду повинно відповідати засадам виваженості, розумності та справедливості, захист прав споживача не можу бути перетворено на звичайний бізнес. Адже розмір моральної шкоди має бути не більшим за достатній для розумного задоволення вимог заявника і не має призводити навіть до його неістотного збагачення. Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Зазначає, що професійне захворювання позивача встановлено у липні 2022 року, на момент звернення ОСОБА_1 до суду минув незначний час, порівняно з загальним періодом її роботи у шкідливих умовах праці, що на думку відповідача, свідчить про нетривалість моральних страждань на відміну її усвідомленої роботи в шкідливих умовах праці. Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи Відзиви на апеляційні скарги не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час та дату розгляду справи повідомлена належним чином. Відповідач ПРАТ «ПІВНГЗК» у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 в проміжок часу з 04.02.2004 року по 11.10.2019 року працювала у ПрАТ «ПІВНГЗК», за спеціальністю: дозувальник цеху по виробництву обкотишів, загальний стаж роботи позивача 33 років 11 місяців, з них: 19 років 10 місяців за професією, та 19 років 10 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, що підтверджується копією трудової книжки та актом розслідування хронічного професійного захворювання від 13.04.2022 (а.с. 9-12, 13-17). 11.10.2019 року позивач звільнений за власним бажанням, в зв`язку з виходом на пенсію за віком за ст. 38 КЗпП України (а.с. 12). Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 квітня 2022 рокуОСОБА_1 встановлено професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С5, С6, С7 з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого остеоартрозу з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня (а.с. 13-17, 20-25). Відповідно до п.п. 16, 17, 18, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 квітня 2022 року, ОСОБА_1 працюючи на підприємстві відповідача дозувальником цеху по виробництву обкотишів №2 з 04.02.2204 по 11.10.2019 року, керувала дозувальними приладами, дозувала компоненти шихти, змішувала концентрати та шихту для одержання заданого складу, виявляла та усувала несправності в роботі устаткування, що обслуговувала. Внаслідок недосконалості робочого місця та технології подрібнення шихти і сировини підпадала під вплив підвищених параметрів важкості праці та пилу фіброгенної дії (з вмістом вільного кремнію діоксину від 2 до 10%) в повітрі робочої зони. Причиною виникнення хронічного захворювання є важкість праці: маса вантажу, що постійно піднімається та переміщується вручну, перевищувала на 10 кг і складала 17 кг при допустимій до 7 кг, періодичне перебування у робочій позі стоячи 81,1% при допустимому до 60% згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України №248 від 08.04.2014; пил фіброгенної дії: концентрація аерозолю переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксину кремію від 2 до 10% в повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення в 2,4 рази згідно вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом МОЗ України від 14.07.2020 №1596, і складала 9,5 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3. Таким чином, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 19 років 10 місяців в умовах впливу шкідливих факторів та неодноразову зміну керівників структурного підрозділу та підприємства конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, встановити неможливо (а.с. 13-17). Відповідно до п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 квітня 2022 року, умови праці ОСОБА_1 відносяться: за вмістом у повітрі робочої зони аерозолю переважно фіброгенної дії до 3 класу 2 ступеня шкідливості, за рівнем шуму до 3 класу 2 ступеня шкідливості, за показниками важкості праці до 3 класу 3 ступеня шкідливості, загальна оцінка умови праці відноситься до 3 класу 3 ступеня шкідливості (а.с. 13-17). Висновком МСЕК від 07.07.2022 року при первинному огляді, ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 65 % (50% - радикулопатія, 15% - ХОЗЛ) з 27 червня 2022 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, безстроково(а.с. 18-19). Позиція апеляційного суду Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року змінити. Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно допунктів 3та 4частини 1 статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення єневідповідність висновків,викладених урішення судупершої інстанції,обставинам справи;порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП Україний виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, з наступних підстав. Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП Українишкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 13 квітня 2022 року, причиною виникнення професійних захворювань позивача є важкість праці та пил фіброгенної дії. Отже, роботодавець ПрАТ «ПІВНГЗК», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП Українита ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають їй фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «ПІВНГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Суд, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються її нормальні життєві зв`язки, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою. Позивач не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на її душевному та фізичному стані. Її постійно турбує задишка, часте дихання, запаморочення, головний біль, слабкість, сильний сухий кашель, внаслідок чого позивач переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що професійне захворювання позивача встановлено у липні 2022 року, та на момент звернення ОСОБА_1 до суду минув незначний час, порівняно з загальним періодом її роботи у шкідливих умовах праці, що на думку відповідача, свідчить про нетривалість моральних страждань на відміну її усвідомленої роботи в шкідливих умовах праці колегія суддів не бере до уваги, оскільки дані факти не звільняють відповідача від обов`язку, нести відповідальність за порушення вимог Закону. Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності». Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України). Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона втратила професійну працездатність у розмірі 65 %, безстроково та її визнано особою з інвалідністю третьої групи, також на безстроковий термін. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання. Позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу, у нього поганий сон. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається, а враховуючи, встановлення ступеню втрати професійної працездатності та групи інвалідності безстроково,взагалі можливість такого відновлення. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, що потягло втрату працездатності,розмір втрати професійної працездатності 65%, який встановлено безстроково, та визнання її особою з інвалідністю третьої групи також,безстроково, що свідчить про незворотність такого стану здоров`я, тривалості праці позивача в шкідливих умовах, що перевищували нормативи на підприємстві відповідача (19 років 10 місяців), що потягло втрату працездатності, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 170 000,00 грн. до 260 000,00 грн. В зв`язку з чим, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, та є необґрунтованим. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно допунктів 3та 4частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, враховуючи обставини в даній справі, та приймаючи до уваги, втрату позивачем професійної працездатності, що в процентному вираженні становить, 65%, встановлення 3 групи інвалідності та характер немайнових втрат, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити такий розмір зі 170 000,00 грн. до 260 000,00 грн. Розподіл судових витрат Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подала позов про стягнення моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави та збільшує цей розмір з 1700, 00 грн. до 2600,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з відповідача на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 3900,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (2600,00 грн. х 150%). Керуючись ст.ст.367, ст.374, п. 2 ч. 1 ст.376, ст. ст.381,382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь позивача ОСОБА_1 змінити, збільшивши цей розмір з 170 000,00 гривень до 260 000 (двісті шістдесят) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави змінити, збільшивши цей розмір з 1700 гривень 00 копійок до 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем, на користь держави, судовий збір у розмірі 3900 (три тисячі дев`ятсот ) гривень 00 (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 18 січня 2023 року. Головуючий: Судді: