Постанова 4815 № 570/2692/15-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 січня 2023 року м. Рівне Справа № 570/2692/15-ц Провадження № 22-ц/4815/93/23 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Вейтас І. В., Хилевича С. В. секретар судового засідання Крижов В. С. учасники справи: заявник Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), зацікавлена особа ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ільїна Вадима Анатолійовича на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 24 червня 2022 року у складі судді Остапчук Л. В., постановлену у м. Рівне, відомості про дату складання повного тексту ухвали відсутні, в с т а н о в и в : Державний виконавець Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Сістук Вікторія Олександрівна звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на виконанні у відділі знаходиться виконавче провадження № 61552869 з виконання виконавчого листа Рівненського районного суду Рівненської області № 570/2692/15-ц від 28 грудня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 1395762,47 грн., яка боржником в добровільному порядку не погашена. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 24 червня 2022 року у вказане подання задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом Рівненського районного суду Рівненської області № 570/2692/15-ц від 28 грудня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору № ROHPGK00000121 від 07 лютого 2007 в сумі 1 395 762,47 грн. Ухвала суду першої інстанції вмотивована положеннями Конституції України, яка гарантує громадянам свободу пересування, а також нормами ЦПК України, які визначають, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Судом взято до уваги, що боржник ухиляється від виконання своїх зобов`язань з погашення заборгованості, не з`являється на виклики державного виконавця, ігноруючи їх, а також незважаючи на те, що на його майно накладено арешт. Вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, постановленою із порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 адвокат Ільїн Вадим Анатолійович оскаржив її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує наявність підстав для тимчасового обмеження його довірителя у праві виїзду за межі України. Зазначає, що обов`язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду або іншим органом, з огляду на вимоги статті 81 ЦПК України, покладається на орган державної виконавчої служби, який звертається до суду із відповідним поданням, та має підтверджуватися сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні, а наявність самого лише зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Стверджує, що з боку його довірителя відсутнє ухилення від виконання своїх зобов`язань із виконання рішення суду та пояснює, що той не отримував від державного виконавця ні постанови про відкриття виконавчого провадження, ні будь-яких повідомлень чи викликів. З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України відмовити. У поданому на апеляційну скаргу відзиві Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить залишити її без зміни, а апеляційну скаргу відхилити. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що на виконанні у державного виконавця Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Сістук Вікторії Олександрівни перебуває зведене виконавче провадження № 61552869 з виконання виконавчого листа, виданого Рівненським районним судом Рівненської області 28 грудня 2019 року № 570/2692/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 1 395 762,47 грн.. Боржником за цим виконавчим провадженням є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 . Постановою державного виконавця від 13 березня 2020 року № ВП 61552869 відкрито виконавче провадження, де боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Як вбачається із відповіді Пенсійного фонду України № 1061191038 від 16.03.2020 року на запит № 75568269 від 13.03.2020 року про осіб-боржників, які отримують пенсії, за параметрами запиту « ОСОБА_1 » інформація відсутня. Як вбачається із відповіді Пенсійного фонду України № 1061025292 від 16.03.2020 року на запит № 75568270 від 13.03.2020 року про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, за параметрами запиту « ОСОБА_1 » інформація відсутня. На запит державного виконавця № 86877963 від 23.09.2020 року до Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржника-фізичної особи за параметрами запиту номеру паспорта боржника інформація відсутня. Як вбачається із відповіді Міністерства внутрішніх справ України на запит № 86878018 від 23.09.2020 року щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів за параметрами запиту « ОСОБА_1 », інформація щодо зареєстрованих транспортних засобів відсутня. На запит державного виконавця № 86878005 від 23.09.2020 року до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників-юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, за боржником за параметрами запиту номеру паспорта боржника інформація відсутня. Постановою державного виконавця від 28.10.2020 року № ВП 61552869 накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 . Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості, за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно однокімнатна квартира по АДРЕСА_1 , форма власності приватна, частка власності 1/1. Вказана квартира є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 07.02.2007 р., зареєстрованого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Шпинтою А. Є.. На цю квартиру зареєстровано обтяження у вигляді арешту на підставі постанови б/н від 04.11.2009 року відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції. Встановлені обставини справи безспірно вказують на те, що боржником не виконуються його зобов`язання за рішенням суду про стягнення боргу, а вжиті державним виконавцем заходи з метою виконання зобов`язань ОСОБА_1 бажаного результату не дали. Звертаючись із поданням про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , державний виконавець обґрунтовувала свою вимогу наявністю в останнього невиконаних зобов`язань, від виконання яких боржник ухиляється, що в силу ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» є підставою для тимчасового обмеження його у праві виїзду. У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Разом з тим, положення ст. 441 ЦПК України передбачають, що така ознака, як ухилення боржника від виконання рішення є обов`язковою для вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду з відповідним поданням є посилання приватного виконавця саме на наявність статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу у добровільному порядку (тривале невиконання боржником зобов`язання, вказаного приватним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження). Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ст. 12 ч.6 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Проте особа, що має невиконанні зобов`язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не доведено протилежного. У розумінні ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов`язань. За умовами частини першої ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Згідно з частиною третьою ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року (скарга № 28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, Судом зазначено, що обмеження щодо заборони у праві виїзду за межі країни повинні бути обґрунтовані та пропорційні відповідно із частинами 2, 3 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну та обмеження цього права лише на підставі закону та якщо це необхідно у демократичному суспільстві). Оцінюючи обставини справи в сукупності зі наведеними вище нормами закону, що регулює спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що з боку боржника у виконавчому проваджені ОСОБА_1 має місце ухилення від виконання рішення суду. 05 листопада 2020 року за вих. №52954 боржнику направлено виклик до державного виконавця на 12 листопада 2020 року на 10:00 годину для надання пояснень щодо невиконання рішення суду. В зазначений день та час боржник на виклик не з`явився, про причину неявки не повідомив. Покликання боржника, викладені в апеляційній скарзі, на те, що він не отримував повідомлень державного виконавця не можуть слугувати підставою для скасування обмеження у праві виїзду за кордон, оскільки боржник був обізнаний про наявність судового рішення про стягнення боргу та свій обов`язок погасити цей борг. З дати набрання законної сили рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 13.10.2015 року у справі № 570/2692/15-ц 22 грудня 2015 року боржником в добровільному порядку борг на користь стягувачів не сплачується, жодних дій, спрямованих на виконання судових рішень, не вчиняється, що вказує на ухилення від виконання рішень суду. В порушення п.3 ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» боржником не надано пояснень щодо невиконання виконавчих документів, декларацію про доходи та майно, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб. Про обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо) або про інші підстави, внаслідок виникнення яких боржник був позбавлений можливості скористатися правами, наданими йому Законом України «Про виконавче провадження» та які можуть бути підставою для відкладення виконавцем проведення виконавчих дій боржник не повідомив та з письмовими заявами до виконавця не звертався. Згідно відповіді від 09.02.2022 року Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону України на запит державного виконавця № 135163500 від 09.02.2022 року, ОСОБА_1 за період з 13 березня 2020 року по 09 лютого 2022 року перетнув державний кордон (виїзд) 19.01.2022 року. Вищезазначені обставини у їх сукупності мають наслідком висновок про необхідність застосування до боржника такого виключного заходу як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України на строк до повного виконання рішення суду у даній справі. На думку апеляційного суду, відмова у задоволенні подання державного виконавця за даних конкретних обставин справи фактично позбавить державного виконавця можливості використати ефективний правомірний засіб впливу на недобросовісного боржника, і, як наслідок, реалізувати повний обсяг наданих законом повноважень, кінцевою метою яких є здійснення своєчасного та повного виконання судового рішення. Зазначене обмеження переслідує легітимну мету захист прав і свобод іншої особи стягувача за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Таке обмеження пропорційним, оскільки тривале невиконання судового рішення суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже нівелює значення судового рішення, яке захищає права людини, робить відповідне право не реальним, а ілюзорним. Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України в`їзду в країну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. За змістом статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження права виїзду за межі України щодо боржника не порушить його права на вільне пересування і відповідає усім трьом критеріям, про які йдеться у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26 листопада 2009 року): 1) обмеження ґрунтується на законі (п. 19 ч. З ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України); 2) обмеження переслідує легітимну мету, передбачену у ч. З ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: обмеження є необхідним в демократичному суспільстві для підтримання публічного порядку (в даному випадку - щодо обов`язковості виконання судового рішення) та з метою захисту прав інших осіб (в даному випадку - прав стягувача щодо ефективного виконання судових рішень); 3) обмеження перебуває в справедливому балансі між правами заявника та публічним інтересом (тобто є пропорційним меті його застосування): тимчасове обмеження заявника у виїзді за межі України не завдасть істотної шкоди майновим і немайновим правам заявника (в тому числі - більшої, аніж шкоди, яка заподіюється стягувачам внаслідок довготривалого невиконання боржником судових рішень) і сприятиме виконанню судових рішень і запобігатиме ухиленню заявника від виконання законних вимог державного виконавця щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ільїна Вадима Анатолійовича залишити без задоволення. Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 24 червня 2022 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 17 січня 2023 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Вейтас І. В. Хилевич С. В Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду Суддя Рівненського апеляційного суду Ковальчук Н. М. «17» січня 2023 року