Постанова Київський апеляційний суд № 753/4166/22

Постанова Іменем України 18 січня 2023 року провадження №22-ц/824/2503/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року в складі судді Мицик Ю. С. у цивільній справі №753/4166/22 Дарницького районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів У С Т А Н О В И В: У квітні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 . В обґрунтування позовної заяви зазначила, що між нею та ОСОБА_1 26.04.2017 було укладено шлюб. В подальшому сімейне життя не склалося, а саме після народження другої дитини чоловік пішов з сім`ї, після чого не надавав їй з дітьми ні моральної, ні матеріальної допомоги. Позивачка, посилаючись на те, що її з чоловіком погляди на життя та на виховання дітей є різними, подальше життя з ним неможливе, а також на те, що шлюбні відносини фактично припинені з лютого 2021 року, вважала, що наявні підстави для розірвання шлюбу, який було укладено 26.04.2017 між нею та ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення аліментів зазначила, що вона та ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Посилаючись на те, що відповідач не виконує свого батьківського обов`язку щодо надання матеріальної допомоги на утримання синів, тоді як він є здоровим чоловіком працездатного віку, має змогу працювати, займається підприємницькою діяльністю та має достатній дохід, просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн щомісячно, на кожного з дітей, до досягнення молодшим сином повноліття, із щорічною індексацією аліментів. Також, посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку відмовився її матеріально підтримувати під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, просила з підстав, визначених ст. 84 СК України стягнути з ОСОБА_1 на її утримання аліменти у розмірі 3 000,00 грн щомісячно, але не менше прожиткового мінімуму для працездатної особи, до досягнення молодшим сином трьох років. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року позов задоволено частково. Розірвано шлюб, укладений 26 квітня 2017 року між сторонами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн на кожну дитину, щомісячно, з їх подальшою індексацією, починаючи з 28.04.2022 і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 1 500,00 грн щомісячно, починаючи з 28.04.2022 та до досягнення ОСОБА_5 трирічного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення аліментів, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, без повного з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, не врахував, що його 30.06.2022 звільнено з роботи у ТОВ "ТЕХНОКОН ІНЖЕНІРИНГ", де він займав посаду водія, а інший дохід в нього відсутній. Також судом не враховано відсутність у нього на праві власності нерухомості та те, що він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою, з якою в них ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася дитина. На даний момент він з новою родиною перебуває під "тимчасовим захистом " в Іспанії, де в серпні 2022 року подав документи для отримання грошової допомоги. Зазначав, що судом не взято до уваги, що позивачкою не надано доказів щодо матеріального стану відповідача та доказів можливості надавати аліменти у заявленому розмірі. Звернув увагу, що він має можливість сплачувати аліменти в розмірі мінімального гарантованого розміру аліментів на кожну дитину. Судом неправильно застосовано положення ст. 84 СК України та не з'ясовано обставин, що відповідач може надавати матеріальну допомогу дружині, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За вказаних обставин просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29.09.2022 в частині стягнення аліментів та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким встановити для нього на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей у мінімально гарантованому розмірі аліментів на кожну дитину. А в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 відмовити. Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивачка подала відзив. У відзиві вказувала, що доводи апеляційної скарги вказують лише про незгоду відповідача з наданою судом оцінкою наявних у справі доказів, що не впливає на законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29.09.2022 в оскаржуваній частині - без змін. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона розглядається в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Діти проживають разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні. Судом також встановлено, що відповідач має третю дитину - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідач проживає та перебуває під "тимчасовим захистом" в Іспанії. З серпня 2022 року уряд Іспанії затвердив отримання фінансової допомоги українцям, які отримали тимчасовий захист в країні та не мають достатніх фінансових можливостей. Виплати становлять 400 Євро на кожного дорослого та 100 Євро на дитину. Звертаючись до суду з позовом, позивачка вказувала на те, що відповідач є фізично здоровою людиною, особою працездатного віку, хронічними захворюваннями не страждає, і як батько повинен надавати матеріальну допомогу на утримання своїх дітей. Суд першої інстанції, застосувавши положення ст. 180, ч. 3 ст. 181, ст. 182-184 СК України, та встановивши, що діти проживають разом з матір`ю, повністю знаходиться на її утриманні, а також врахувавши стан здоров`я та працездатність відповідача, його дохід під час перебування в Іспанії та наявність обов`язку утримання іншої малолітньої дитини, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 000,00 грн на кожного, починаючи з 28.04.2022 та до досягнення дітьми повноліття. З урахуванням висновків суду першої інстанції, які викладено в мотивувальній частині рішення суду, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що при визначенні розміру аліментів судом не враховано матеріального становища відповідача, його доходу та наявність на утриманні ще однієї малолітньої дитини. Доводи апеляційної скарги, що суд не врахував відсутність у відповідача нерухомого майна, не спростовують висновку суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення аліментів у розмірі 3 000,00 грн щомісячно, на кожного з дітей. Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення аліментів у розмірі 3 000,00 грн щомісячно, на кожного з дітей, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що позивачкою не надано доказів можливості відповідача сплачувати аліменти на дітей у пред'явленому нею розмірі (5 000,00 грн на кожного з дітей). З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір аліментів - 3 000,00 грн, щомісячно, на кожного з синів сторін, не є завищеним, натомість є прийнятним для можливості його реалізувати на забезпечення малолітньої дитини працездатними батьками. Доводи апеляційної скарги щодо необхідності стягнення аліментів на дітей в мінімально гарантованому розмірі аліментів на кожну, колегією суддів відхиляються, оскільки закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів, який цей мінімум перевищує (постанова Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №461/4936/16). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що є правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей та визначення розміру аліментів в сумі 3 000,00 грн щомісячно, на кожну дитину. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують. Також, суд першої інстанції, застосувавши положення ст. 84 СК України, встановивши, що ОСОБА_3 не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги від ОСОБА_1 , який в свою чергу має можливість надавати таку допомогу, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення аліментів та визначення розміру аліментів в сумі 1 500,00 грн щомісячно, на утримання ОСОБА_3 до досягнення молодшим сином трирічного віку. До того ж, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції врахував, що діти проживають з позивачкою, яка несе витрати по їх утриманню, забезпечує їх лікування в разі необхідності, займається їх вихованням, що потребує не тільки матеріальних витрат, а й значних моральних зусиль. Доводи апеляційної скарги висновку суду в цій частині задоволених позовних вимог не спростовують, оскільки за своїм змістом є загальним формулюванням щодо неправильного застосування норм матеріального права. Фактично доводи апеляційної скарги за своїм змістом є доводами відзиву на позовну заяву, якому суд надав належну правову оцінку. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення аліментів, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову про стягнення аліментів. Рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення в оскаржуваній частині суду без змін, а скарги без задоволення. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду Києва від 29 вересня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа В. А. Кравець