Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/24866/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24866/21 Суддя першої інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є., секретаря Височанської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2022, - У С Т А Н О В И В: Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, (далі - ГУ ДПС у м. Києві) звернулось у суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу. Своєю чергою ОСОБА_1 (також далі - позивач) звернулась до суду із зустрічним позовом до ГУ ДПС у м. Києві (також далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.05.2019 №0034454203 та №0034464203. У подальшому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2022 позов ГУ ДПС у м. Києві залишено без розгляду. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджуються належними доказами. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2022 зустрічний позов задоволено. Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Уважає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1 з приводу дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 10.05.2018 №UА205090/2018/034668, за результатами якої складено акт від 19.04.2019 №890/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки). В Акті перевірки встановлено порушення ОСОБА_1 вимог: - ч. 1 ст. 257, п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України (далі - МК України), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією на загальну суму 10270,26 грн; - п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по податку на додану вартість за митною декларацією на загальну суму 22597,66 грн. 11.05.2019 ГУ ДПС у м. Києві на підставі Акту перевірки прийнято податкові повідомлення рішення: - №0034454203, яким визначено позивачу грошове зобов`язання по податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів у розмірі 28247,08 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 22597,66 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 5649,42 грн; - №0034464203, яким визначено позивачу грошове зобов`язання по ввізному миту на товари, що ввозяться, у розмірі 12837,83 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 10270,26 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2567,57 грн. Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулася до суду з цим зустрічним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. З матеріалів справи вбачається, що митне оформлення транспортного засобу Renault Megane (VIN НОМЕР_2 ) проведено відповідно до декларації ІМ40ДЕ №UA205090/2018/034668, в якій митна вартість автомобіля визначена за 6 (резервним) методом у розмірі 1200,00 Євро. Висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість та ввізного мита ґрунтується на тому, що митне оформлення транспортного засобу Renault Megane (VIN НОМЕР_2 ) за митною декларацією від 10.05.2018 №UА205090/2018/034668 здійснено шляхом подання підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення його митної вартості, оскільки за результатами опрацювання листа Волинської митниці ДФС від 02.01.2019 №32/7/03-70-20-05 щодо одержаних матеріалів від митних органів Литовської республіки встановлено, що останніми надано копію експортної митної декларації 18LTKC0100EK04DB33 та рахунок-фактуру (інвойс) від 08.05.2018 серії TSN №2591 «Продавця» компанії UAB «T&S Mobile» (Литовська республіка) на підставі яких здійснено експорт указаного транспортного засобу вартістю 4800,00 Євро, а не 1200 Євро, як задекларувала позивач. Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. П. 190.1. ст. 190 ПК України встановлено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Статтею 485 МК України передбачена адміністративна відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Митне оформлення транспортного засобу передбачає сплату акцизного податку, що справляється з огляду на об`єм циліндрів двигуна (ст. 215 ПК України), а також ввізного мита і податку на додану вартість, що обраховуються, в тому числі, з митної вартості транспортного засобу (Закон України "Про митний тариф", розділ V ПК України). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. У ст. 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Частиною 1 ст. 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2019 заступником начальника Волинської митниці ДФС Германом В.М. прийнято постанову в справі про порушення митних правил №0354/20500/19, якою притягнуто позивача до відповідальності за ст. 485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу. Однак рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 10.10.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019, у справі №163/1288/19 зазначену постанову визнано протиправною та скасовано, провадження в справі за протоколом про порушення митних правил закрито. Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, у межах справи №163/1288/19 судами встановлено, що декларація №18LTKC0100EK04DB33 доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці, однак, як убачається із інформації з мережі Інтернет - сайту щодо стану експортних MRN (для міжнародних перевезень), експортна митна декларація Литовської Республіки MRN №18LTKC0100EK04DB33 від 08.05.2018, яка надавалась для митного оформлення експортером, тобто компанією UAB «T&S Mobile», яка виступала і декларантом, скасована. Ураховуючи вищезазначене, а також зважаючи на те, що відповідачем, у порушення вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано суду жодних доказів (в т.ч. лист Волинської митниці ДФС від 02.01.2019 №32/7/03-70-20-05, експортну митну декларацію 18LTKC0100EK04DB33 та рахунок-фактуру (інвойс) від 08.05.2018 серії TSN №2591) на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі рішення прийняті протиправно та підлягають скасуванню. Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 33, 34, 139, 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2022 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді А.М. Горяйнов О.Є. Пилипенко Повний текст постанови складений 18.01.2023.