Постанова 4852 № 340/1616/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 січня 2023 року м. Дніпросправа № 340/1616/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року в адміністративній справі № 340/1616/20 (суддя І інстанції Хилько Л.І.) за позовом ОСОБА_1 до Кропивницького апеляційного суду (відповідач-1) та Державної судової адміністрації України (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивач звернулась до суду з позовом до Кропивницького апеляційного суду, в якому просила: - визнати протиправним і скасувати наказ голови Кропивницького апеляційного суду від 29.04.2020 № 10 в частині п. 1, а саме обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди за квітень 2020, починаючи із 18.04.2020, який був застосований до судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 із застуванням обмеження нарахування у сумі 47320 грн; - зобов`язати відповідача-1 провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі ч. 2, 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року становить 115610 грн та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 50 % посадового окладу, як такій, стаж роботи якої становить понад 20 років з урахуванням утримання з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті на період з 18 квітня 2020 року на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року позов задоволений. (т. № 1 а.с. 38-41) Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року зазначене рішення скасовано, а у задоволенні позову відмовлено. (т. № 1 а.с. 76-77) Постановою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року та рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд. (т. № 1 а.с. 135-146) Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року до участі у справі як другого відповідача залучено Державну судову адміністрацію. (т. № 1 а.с. 193-194) Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року позов задоволений частково, а саме: - визнано протиправними дії відповідача-1 щодо виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження суддівської винагороди. - стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКШІ - НОМЕР_1 ) недоотриману суддівську винагороду в розмірі 215337,45 грн за період червень, липень, серпень 2020 року з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є відповідач-2. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове, відмовивши у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX (далі Закон № 553), яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, а тому з 18 квітня 2020 року відповідач-1 не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Крім того вказує, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 на спірні правовідносини в період з 18.04.2020 до 28.08.2020 не впливає оскільки ці правовідносини виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення. Позивач та відповідач-1 своїм процесуальним правом на подачу відзиву та письмових пояснень не скористались, що не перешкоджає розгляду справи. У частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржено. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 . (т. № 1 а.с. 10-12) Указом Президента України від 04.11.2004 № 1367/2004 «Про призначення суддів» позивача призначено строком на п`ять років на посаду судді Кіровського районного суду міста Кіровограда. (т. № 1 а.с. 13- 15) Постановою Верховної Ради України від 23.12.2010 № 2869-VI «Про обрання суддів» позивача обрано на посаду судді апеляційного суду Кіровоградської області. (т. № 1 а.с. 16-18) Наказом Апеляційного суду Кіровоградської області від 31.01.2011 № ЗО-ЗП позивача зараховано до складу апеляційного суду Кіровоградської області, з 01.02.2011 позивач приступила до виконання своїх обов`язків на термін, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 126 Конституції України. (т. 1 а.с. 19) Наказом Апеляційного суду Кіровоградської області від 20.04.2017 № 15-к позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50 % посадового окладу з 09.04.2017, стаж роботи більше 20 років. (т. № 1 а.с.20) Наказом Кропивницького апеляційного суду від 01.10.2018 № 7-к позивача зараховано до штату Кропивницького апеляційного суду 02.10.2018 із встановленням посадового окладу відповідно до штатного розпису та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 50 % посадового окладу, стаж роботи понад 20 років. (т. № 1 а.с. 21) Пунктом 1 наказу Кропивницького апеляційного суду від 29.04.2020 № 10 «Про оплату праці суддів», у зв`язку з набранням чинності 18 квітня 2020 року Законом України від 13.04.2020 № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», починаючи з 18 квітня 2020 року при виплаті суддівської винагороди за квітень 2020 року застосовані обмеження, що передбачені Законом України № 553-ІХ, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяців робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат). (т. № 1 а.с. 23) Відповідно розрахунку від 11.06.2020 № 02-26/80/2020 суддівська винагорода позивача за квітень- травень 2020 року обмежувалася згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» у редакції Закону України № 553-ІХ, а саме: у квітні 2020 обмежено на суму 48070,47 грн, у травні 2020 - 59771,84 грн. (т. № 1 а.с. 35) Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 позов задоволено, допущено до негайного виконання в частині виплати суддівської винагороди у межах суми за один місяць. (т. № 1 а.с. 38-41) Відповідно до довідки-розрахунку від 18.03.2022 № 09-06/7/2022, суддівську винагороду позивачу, з врахуванням відшкодування у серпні 2020 року у зв`язку з негайним виконанням рішення суду від 21.07.2020 року в частині виплати суддівської винагороди за один місяць - з 18.04.2020 по 17.05.2020, виплачено з обмеженням, а саме: у червні 2020 обмеження склало 63092,50 грн, у липні 2020 - 120698,70 грн, у серпні 2020-31546,25 грн. (т. № 1 а.с. 160) Позивач, вважаючи протиправними дії щодо обмеження її суддівської винагороди звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що набрання 18.04.2020 чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 вказаного вище змісту, не змінило правове регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, а тому були відсутні законні підстави для обмеження розміру суддівської винагороди Позивача. Після набрання чинності Законом № 553-ІХ ДСА України як головний розпорядник бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів не зменшував обсяг видатків відповідачу за KERB 2111 «Заробітна плата», а виплата суддівської винагороди у розмірі меншому, ніж установлено ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не була обумовлена меншим обсягом бюджетних асигнувань на оплату праці суддів. Всупереч приписам ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовано до спірних правовідносин положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», якими ці відносини не регулюються, внаслідок чого безпідставно обмежено розмір суддівської винагороди позивача та в період з квітня до серпня 2020 року виплачено зазначену винагороду в обмеженому розмірі. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ Відповідно до приписів ч. 1 ст. 308 КАС України апеляційний розгляд справи здійснено в межах доводів і вимог апеляційної скарги, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині задоволення позову. Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Частиною 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 130 Конституції України. Зазначені конституційні запобіжники мають на меті унеможливлення свавільного встановлення або зміни законодавцем розміру винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти. Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Частиною 9 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Отже, з огляду на приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір суддівської винагороди, зокрема і граничний розмір останньої можуть визначатись виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Натомість, 12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 такого змісту: «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)». Відповідно ч. 1-4 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Отже, адміністративний суд при вирішенні спору повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто в спірних правовідносинах приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України. Апеляційний суд з цього приводу зазначає, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не є Законом про судоустрій, виключно яким відповідно до ч. 2 ст. 130 Конституції України може встановлюватись розмір винагороди судді, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування його положень при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди, яка, як одна із складових гарантій незалежності суддів, не може бути змінена чи врегульована іншим законом, ніж змінами до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що набрання 18 квітня 2020 року чинності Законом № 553, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 зазначеного вище змісту, не змінило правове регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, а тому у відповідача-1 були відсутні законні підстави для обмеження розміру суддівської винагороди. Натомість, відповідач-1 всупереч приписам ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосував до спірних правовідносин положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», якими ці відносини, як зазначалось вище, не регулюються, внаслідок чого безпідставно в період з квітня по серпень 2020 року виплачував позивачу зазначену винагороду в обмеженому розмірі. Отже, правова позиція апеляційного суду полягає в наступному: Набрання 18 квітня 2020 року чинності Законом № 553 не змінило правового регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір винагороди судді за приписами ч. 2 ст. 130 Конституції України не регулюється, а тому розмір суддівської винагороди станом як на 18 квітня 2020 року, так і в подальшому у період існування спірних правовідносин повинен був визначатися виключно за положеннями ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідач-1 навіть після набрання чинності Законом № 553 та доповненням Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» ст. 29 повинен був діяти виключно в межах приписів ч. 2 ст. 130 Конституції України, тобто застосовувати для обчислення розміру винагороди судді виключно положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який жодних норм стосовно обмеження на період дії карантину розміру винагороди судді не містить. З огляду на вказане апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач-1 мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів», а застосування ним у спірних правовідносинах положень ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прямо суперечить приписам ст. 130 Конституції України. У зв`язку з цим колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача-1 по обмеженню розміру суддівської винагороди позивача. Водночас обираючи спосіб захисту суд І інстанції, вийшов за межі позову та стягнув на користь позивача недоотриману суддівську винагороду в розмірі 215337,45 грн за період червень, липень, серпень 2020 року з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є відповідач-2, пославшись на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 05.08.2021 у справі № 160/12182/20, відповідно до якої головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди. У віданні ДСА діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», призначена саме для таких цілей. Оскільки сторонами рішення суду в частині обраного способу захисту фактично не оскаржено (позивачем апеляційна скарга не подавалась, а відповідачем-2 доводи щодо цього в апеляційній скарзі не викладалися), колегія суддів приходить до висновку, що сторони фактично погодились з обраним судом першої інстанції способом захисту, у зв`язку чим рішення суду першої інстанції у цій частині також не переглядається, апеляційний розгляд справи здійснено в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідно до приписів ч. 1 ст. 308 КАС України. Доводи апелянта, що відповідач-1, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету, є безпідставними, оскільки, по-перше, ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» видатки Державного бюджету не визначались, а по-друге, відповідно до Додатку № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» загальні видатки на забезпечення здійснення правосуддя (код 0501020) Законом № 553 були збільшені, а в частині фонду оплати праці залишились незмінними. Крім того, як зазначалось вище, за змістом розрахунку від 11.06.2020 № 02-26/80/2020 позивачу недоплачені за квітень-травень 2020 року 107842,31 грн та згідно довідки-розрахунку від 18.03.2022 № 09-06/7/2022 позивачу недоплачені за червень-серпень 2020 року 215337,45 грн відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (т. № 1 а.с. 35, 160), проте відповідачами не наведено доводів та доказів, що бюджетні асигнування на виплату суддівської винагороди були зменшені. Така інформація підтверджує висновок суду, що видатки на оплату суддівської винагороди не зменшувались, а недоплата останньої здійснена відповідачем-1 виключно у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX. Розмір недоплаченої суддівської винагороди підтверджується розрахунком від 11.06.2020 № 02-26/80/2020 та довідкою-розрахунком від 18.03.2022 № 09-06/7/2022 і не є спірним між сторонами. Крім того, апеляційний суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-/2020 у справі № 1-14/2020 (230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - частин 1, 3 ст. 29 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами; - абзацу 9 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Зазначені обставини виключають необхідність звернення відповідно до ч. 4 ст. 7 КАС України до Верховного Суду з клопотанням про внесення до Конституційного Суду України подання щодо неконституційності ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік». Натомість, оскільки, як зазначалось вище, відповідачем-1 положення ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» щодо обмеження суддівської винагороди в період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року протиправно застосовувались всупереч імперативним приписам ч. 2 ст. 130 Конституції України, то визнання цієї статті неконституційною правового значення для вирішення спору не має, а тому безпідставними є і доводи апелянта, що тільки з 28 серпня 2020 року зазначена стаття втратила чинність, а до цієї дати її застосування відповідачем-1 було правомірним. ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд ще раз наголошує, що відповідач-1 протиправно всупереч імперативним приписам ч. 2 ст. 130 Конституції України застосовував при визначенні розміру винагороди судді положення ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», якою розмір суддівської винагороди регулюватись не може, а тому судом першої інстанції правомірно такі дії визнані протиправними та стягнуто на користь позивача недоотриману суддівську винагороду в розмірі 215337,45 грн за період червень, липень, серпень 2020 року (недоотримана суддівська винагорода в розмірі 107842,31 грн за період квітень, травень 2020 року виплачена позивачу, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 позов задоволено, допущено до негайного виконання в частині виплати суддівської винагороди у межах суми за один місяць т. № 1 а.с. 38-41). Отже, апеляційний суд вважає, що спірне обмеження суддівської винагороди позивача було протиправним з моменту його застосування, тобто з 18 квітня 2020 року, і подальше визнання закону неконституційним на це жодним чином не впливає, тобто позивачу протиправно недоплачено належну винагороду судді, як правильно визначив і суд І інстанції. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін. На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року в адміністративній справі № 340/1616/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 1 червня 2021 року і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання її копії. Суддя - доповідач С.Ю. Чумак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко