Постанова Дніпровський апеляційний суд № 428/6198/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/806/23 Справа № 428/6198/21 Суддя у 1-й інстанції - Кордюкова Ж.І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 428/6198/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 грудня 2021 року, яке ухвалено суддею Кордюковою Ж.І. у м. Сєвєродонецьку Луганської області та повне судове рішення складено 23 грудня 2021 року УСТАНОВИВ: В липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (далі - ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот»), третя особа голова Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайов Леонід Сергійович про поновлення на роботі, скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона в період з 18 жовтня 1985 року по 09 червня 2021 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем. 09 червня 2021 року її було звільнено з роботи з посади інженера з технічного нагляду 1 категорії вентиляційного бюро ВТН управління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. Позивач вважає своє третє звільнення на підставі наказу від 10 травня 2019 року № 350 незаконним, оскільки в цьому наказі встановлено строк його дії до 15 серпня 2019 року, а індивідуальний строк виконання наказу не змінювався. Зауважує на тому, що на підставі наказу від 10 травня 2019 року № 350, вже тричі приймалось рішення щодо її скорочення, а саме: 15 серпня 2019 року, 10 березня 2020 року та 09 червня 2021 року, при цьому її не ознайомили з наказом від 07 квітня 2021 року № 298 про попередження про майбутнє звільнення. Згідно з постановою Луганського апеляційного суду по справі № 428/2893/20 позивача було поновлено на роботі на посаді інженера з технічного нагляду 1 категорії вентиляційного бюро відділу технічного нагляду управління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», проте ця посада не була відновлена у штатному розписі підприємства. Відсутність її посади у штатному розписі є ще однією підставою неправомірного звільнення. В період з 06 квітня 2021 року по 09 червня 2021 року у відповідача не відбувалось змін в організації виробництва і праці, ОСОБА_2 в цей період не приймала рішень про зміну організаційної структури підприємства та скорочення працівників, в тому числі і тієї посади, яку вона обіймає. Рішення Президії Профспілковго комітету, яким надано згоду на її звільнення з роботи, вважає необґрунтованим. На підставі наведеного позивач просила суд визнати неправомірним та скасувати наказ ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 07 червня 2021 року № 0091-КП(зв) про її звільнення з роботи з 09 червня 2021 року на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. Поновити позивача на роботі на посаді інженера з технічного нагляду 1 категорії вентиляційного бюро відділу технічного нагляду управління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 грудня 2021 року позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано наказ ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 07 червня 2021 року №0091-КП(зв) про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 09 червня 2021 року на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера з технічного нагляду 1 категорії вентиляційного бюро відділу технічного нагляду управління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 червня 2021 року по 22 грудня 2021 року, включно, в сумі 51 744 грн. 42 коп., визначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів, та судові витрати в сумі 1 816 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в межах стягнення платежу за один місяць. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь держави судові витрати в сумі 908 грн. В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що на момент звільнення позивача з підприємства відповідача, їй були запропоновані всі вакантні посади з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду, тому відповідачем не було порушено норм діючого законодавства про працю та належним чином виконано вимоги ч.2 ст.40, ч.1 ст.42 та ч.3 ст. 49-2 КЗпП України. Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, відповідач не запропонував позивачу для переведення усі вакантні посади, які існували на підприємстві з моменту її попередження про майбутнє звільнення до дня звільнення. Так, на час ознайомлення позивача зі списками вакантних посад, станом на 07 квітня 2021 року, на підприємстві була вільна посада «Старшого майстра» Цеху виробництва аміаку 1-Б, проте позивач, бажання та волевиявлення працювати на вказаній посаді не виявила та з відповідною заявою не зверталась. З заявою про прийняття на роботу на вказану посаду звернувся ОСОБА_3 , та, оскільки в нього була відсутня кваліфікація та досвід роботи на виробництві аміаку, в результаті проведення відповідних корегувань, передбачених п. 5.8.1 СТП 036-2012 «Порядку прийому, звільнення, переводу робітників та обліку даних в автоматизованій системі управління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», його було прийнято на посаду «Майстра з ремонту технологічного устаткування» Цеху виробництва аміаку 1-Б. Якби позивач виявила намір та бажання працювати на посаді «Старшого майстра» Цеху виробництва аміаку 1-Б, відповідні корегування були б здійсненні відносно неї. Щодо прийняття на роботу ОСОБА_4 , якого було прийнято на посаду охоронника Департаменту з режиму та безпеки сектору охорони підприємства на період військової служби іншого працівника відповідно до Наказу від 09 квітня 2021 року № 0070-КП, апелянт зауважує, що посада охоронника Департаменту з режиму та безпеки сектору охорони підприємства не була вільною, оскільки вказана посада зберігається за ОСОБА_5 на період військової служби, отже відповідач не мав обов`язку пропонувати цю посаду позивачу. Апелянт зауважує на тому, що на час ознайомлення позивача зі списками вакантних посад, станом на 09 квітня 2021 року, на підприємстві була вільна посада «Старшого охоронника», однак бажання та волевиявлення працювати на вказаній посаді позивач не виявила та з відповідною заявою не зверталась. При цьому, аби позивач виявила таке бажання, відносно посади «Старшого охоронника» були б внесенні відповідні корегування. Також апелянт посилається на те, що посаду «Машиніста компресорних установок» Цеху виробництва сечовини (карбаміду) 2 Відділення виробництва сечовини, на яку було прийнято ОСОБА_6 , відповідач не мав обов`язку пропонувати позивачу, оскільки у позивача відсутня відповідна кваліфікація для виконання посадових обов`язків, які передбачені робочою інструкцією № РИ-ЦМП-2-13 машиніста компресорних установок 5 розряду, зокрема кваліфікації машиніста компресорних установок 4 розряду, а також свідоцтва про присвоєння професійної кваліфікації машиніста компресорних установок. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на думку представника відповідача, апеляційну скаргу позивача просить залишити без задоволення. 17 січня 2023 року від представника ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» в електронній формі надійшло клопотання про відкладення судового засідання, оскільки через збройну агресію Російської Федерації, запровадження воєнного стану та зруйнування та захоплення збройними формуваннями РФ території ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», підприємство не може забезпечити участь компетентного представника в судовому засіданні в будь-якому форматі його проведення. Надаючи оцінку вказаному клопотанню на предмет його відповідності нормам процесуального права, колегія суддів зазначає наступне. Колегія суддів звертає увагу, що згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Наведена норма свідчить, що справедливий та своєчасний розгляд спорів судами є нерозривними поняттями, а комплексне дотримання судами цих вимог сприяє утвердженню верховенства права у суспільстві. Згідно ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тобто, відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції передбачено у наступних випадках: якщо стосовно учасника справи немає відомостей про вручення йому судової повістки, а також у випадку наявності відповідного клопотання від учасника справи, якщо повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Як вбачається зі змісту клопотання, представник ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» просить відкласти розгляд справи у зв`язку із запровадження воєнного стану та зруйнування та захоплення збройними формуваннями РФ території ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», підприємство не може забезпечити участь компетентного представника в судовому засіданні в будь-якому форматі його проведення. Так, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. За загальним правилом при вирішенні питання щодо можливості відкладення розгляду справи в період дії воєнного стану на підставі поданої учасниками судового процесу заяви суд, залежно від інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться суд, або учасник справи (його представник), поведінки суб`єктів владних повноважень, що мають компетенцію в сфері повідомлень щодо ризиків перебування на певній території (об`єкті нерухомості) та ін, має дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства. При цьому врахуванню підлягають попередня поведінка учасника справи, можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, можливість прибути у судове засідання та скористатися правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи, що клопотання представника ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про відкладення розгляду справи не містить посилань на обставини, які мають значення для правильного вирішення справи і про які заявник не має можливості повідомити через запровадження воєнного стану, колегія суддів не вбачає підстав для визнання заявлених причин для відкладення розгляду справи поважними та не вбачає підстав для обов`язкової явки представника відповідача в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Виходячи з норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду та вимоги п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який не з`явився у судове засідання, а тому клопотання про відкладення судового розгляду задоволенню не підлягає. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав. Судом установлено та з матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 , перебувала в трудових відносинах з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» з 18 жовтня 1985 року та обіймала посаду інженера з технічного нагляду 1 категорії вентиляційного бюро відділу технічного нагляду управління, що підтверджуються даними трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 . 19 березня 2019 року за результатами заочного голосування Наглядова рада ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» прийняла рішення про внесення змін до організаційної структури ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», зокрема, вказаним рішенням ліквідовано та виведено з організаційної структури підприємства ряд структурних підрозділів з усіма одиницями; скорочено з 15 серпня 2019 року численність працівників на 160 штатних одиниць; зобов`язано голову Правління ОСОБА_7 здійснити всі необхідні зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності працівників. 10 травня 2019 року Головою правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайовим Л.С. був виданий наказ «Про скорочення чисельності працівників підприємства» № 350, відповідно до якого наказано в строк до 15 серпня 2019 року провести скорочення чисельності працівників згідно з додатком №1, який передбачав скорочення 2 штатних одиниць інженера з технічного нагляду 1 категорії вентиляційного бюро відділу технічного нагляду, одну з яких яку обіймала ОСОБА_1 07 квітня 2021 року Головою правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайовим Л.С. був виданий наказ «Про скорочення чисельності працівників підприємства» № 298, згідно з яким скорочено посаду інженера з технічного нагляду 1 категорії вентиляційного бюро відділу технічного нагляду управління, на якій було поновлено ОСОБА_1 08 квітня 2021 року ОСОБА_1 була попереджена про майбутнє можливе звільнення за ч.1 ст.40 КЗпП України в зв`язку зі скороченням чисельності працівників. 09 квітня 2021 року, 19 квітня 2021 року, 07 травня 2021 року, 13 травня 2021 року, 18 травня 2021 року, 25 травня 2021 року, 27 травня 2021 року та 01 червня 2021 року позивач була ознайомлена з переліком вакантних посад ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». 11 травня 2021 року відповідач направив подання № 01/ПП-191 до профспілкової організації ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. 21.05.2021 року профспілкова організація ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» надала згоду на звільнення інженера з технічного нагляду 1 категорії вентиляційного бюро відділу технічного нагляду управління підприємства Снєгірьової І.П. по п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується витягом з протоколу №117-10. 09 червня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що видано наказ від 07 червня 2021 року № 0091-КП. Звертаючись до суду з позовом про поновлення на роботі, скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач посилалась на те, що скорочення посади інженера з технічного нагляду 1 категорії вентиляційного бюро відділу технічного нагляду управління підприємства, яку вона обіймала, відповідно до наказу «Про скорочення чисельності працівників підприємства» від 10 травня 2019 року № 350 є неправомірним, оскільки строк виконання наказу сплинув 15 серпня 2019 року. Посилалась на те, що після поновлення її на роботі на посаді інженера з технічного нагляду 1 категорії вентиляційного бюро відділу технічного нагляду управління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», ця посада повинна бути відновлена у штатному розписі підприємства, а відсутність цієї посади у штатному розписі свідчить про неправомірність звільнення. Також позивач посилалась на те, що вона не була ознайомлена з наказом від 07 квітня 2021 року № 298 про попередження про майбутнє звільнення є порушенням її прав та на те, що відповідач не запропонував позивачу усі вільні посади, які були на підприємстві. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що наказ «Про скорочення чисельності працівників підприємства» від 10 травня 2019 року № 350 на визнавався неправомірним та не скасовувався, позивач завчасно, а саме 08 квітня 2021 року, була повідомлена про майбутнє можливе звільнення. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачу не було запропоновано усі вільні посади, які були на підприємстві. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до ч. 2 ст. 40 цього Кодексу звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Згідно із ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку працівник може виконати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду. У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , перебувала в трудових відносинах з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» з 18 жовтня 1985 року та обіймала посаду інженера з технічного нагляду 1 категорії вентиляційного бюро відділу технічного нагляду управління, що підтверджуються даними трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 . 19 березня 2019 року, за результатами заочного голосування, Наглядова рада ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» прийняла рішення про внесення змін до організаційної структури ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», зокрема, вказаним рішенням ліквідовано та виведено з організаційної структури підприємства ряд структурних підрозділів з усіма одиницями; скорочено з 15 серпня 2019 року численність працівників на 160 штатних одиниць; зобов`язано голову Правління ОСОБА_7 здійснити всі необхідні зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності працівників. 10 травня 2019 року Головою правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайовим Л.С. був виданий наказ «Про скорочення чисельності працівників підприємства» № 350, відповідно до якого наказано в строк до 15 серпня 2019 року провести скорочення чисельності працівників згідно з додатком №1, який передбачав скорочення 2 штатних одиниць інженера з технічного нагляду 1 категорії вентиляційного бюро відділу технічного нагляду, одну з яких яку обіймала ОСОБА_1 . Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємство самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Згідно з частиною першою статті 64 ГК України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис частина третя статті 64 ГК України. Питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. Реалізація цього права породжує обов`язок підприємства дотриматися гарантій прав працівників, зокрема тих, які визначені статтями 42, 49-2, 49-4 КЗпП України. Ураховуючи те, що товариство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» дійсно відбулось скорочення чисельності працівників, що стало підставою для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. При звільненні позивачки 09 червня 2021 року відповідач продовжував виконувати рішення органу управління підприємства про скорочення штату працівників, в тому числі щодо скорочення посади інженера з технічного нагляду 1 категорії вентиляційного бюро ВТН управління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», яку займала позивачка. У зв`язку з викладеним, доводи позивача про те, що наказ № 350 від 10 травня 2019 року був виконаний станом на 15 серпня 2019 року не заслуговують на увагу та спростовуються встановленими по справі обставинами. 08 квітня 2021 року ОСОБА_1 була попереджена відповідачем про майбутнє можливе звільнення за ч.1 ст.40 КЗпП України в зв`язку зі скороченням чисельності працівників, що позивач засвідчила своїм підписом (том 1 а.с.120). Відповідач, відповідно до приписів ст.43 КЗпП України, отримав згоду Президії профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, що підтверджується витягом з протоколу №117-10 від 21 травня 2021 року (том 1 а.с.136). Та обставина, що ОСОБА_8 поновлена на посаді, яка на час поновлення не існувала оскільки не була внесена до штатного розпису, не вплинуло на виконання постанови Луганського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року про поновлення позивачки на посаді. При цьому доводи позивача про те, що її звільнено з роботи за ініціативою роботодавця без наявності встановлених пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП України підстав - за відсутності змін в організації виробництва та праці, які б супроводжувались скороченням чисельності та штату працівників спростовуються встановленими судом першої інстанції під час розгляду справи обставинами і дослідженими доказами, зокрема випискою № 11 від 19 березня 2019 року з Протоколу № 19/03/19 заочного голосування (опитування) Наглядової Ради ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» з якої вбачається, що Наглядовою Радою прийнято рішення про внесення до організаційної структури підприємства змін - ліквідувати з 15 серпня 2019 року та вивести з організаційної структури ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» - Центральну лабораторію, провести скорочення чисельності працівників ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на 160 штатних одиниць; наказу Голови Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайова Л.С. № 350 від 10 травня 2019 року на виконання рішення Наглядової ради від 19 березня 2019 року та додатку 1 до вищевказаного наказу, згідно якого скороченню підлягала, зокрема, посада інженера з технічного нагляду 1 категорії вентиляційного бюро відділу технічного нагляду управління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», яку займала позивачка. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Відповідно до списків наявності вільних робочих місць та вакантних посад на ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» станом на 07 квітня 2021 року, на 09 квітня 2021 року, на 19 квітня 2021 року, на 05 травня 2021 року, на 07 травня 2021 року, на 12 травня 2021 року, на 18 травня 2021 року, на 24 травня 2021 року, на 26 травня 2021 року, на 31 травня 2021 року, з якими була ознайомлена позивач, вона не обрала для переведення жодної посади. При цьому суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не були виконані вимоги частини першої статті 42 КЗпП України, оскільки не зазначено в списках наявності вільних робочих місць та вакантних посад, всі вакантні посади. Так, в списках наявності вільних робочих місць та вакантних посад не були зазначні посади, на які були прийняті інші робітники, зокрема: ОСОБА_3 - на посаду «Майстра з ремонту технологічного устаткування» цеху виробництва аміаку 1-Б (наказ від 08 квітня 2021 року № 0068-КП), ОСОБА_4 - на посаду «Охоронника Департаменту з режиму та безпеки сектору охорони підприємства» на період військової служби іншого працівника (наказ від 09 квітня 2021 року № 0070-КП), ОСОБА_6 - на посаду «Машиніста компресорних установок» цеху виробництва сечовини (карбаміду) - 2 відділення виробництва сечовини (наказ від 15.04.2021 року № 0074-КП). Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача про неможливість переведення позивача на посаду охоронника Департаменту з режиму та безпеки сектору охорони підприємства та посаду «Машиніста компресорних установок» Цеху виробництва сечовини (карбаміду) 2 Відділення виробництва сечовини, колегія суддів вважає, що відповідач дійсно не мав обов`язку пропонувати позивачу вказані посади. Так, посада охоронника Департаменту з режиму та безпеки сектору охорони підприємства, на яку було прийнято ОСОБА_4 , не була вільною, оскільки вказана посада зберігається за ОСОБА_5 на період військової служби, отже відповідач не мав обов`язку пропонувати цю посаду позивачу. Посаду «Машиніста компресорних установок» Цеху виробництва сечовини (карбаміду) 2 Відділення виробництва сечовини, на яку було прийнято ОСОБА_6 , відповідач не мав обов`язку пропонувати позивачу, оскільки у позивача відсутня відповідна кваліфікація для виконання посадових обов`язків, які передбачені робочою інструкцією № РИ-ЦМП-2-13 машиніста компресорних установок 5 розряду, зокрема кваліфікації машиніста компресорних установок 4 розряду, а також свідоцтва про присвоєння професійної кваліфікації машиніста компресорних установок. Разом з тим колегія суддів перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача про неможливість переведення позивача на посаду «Майстра з ремонту технологічного устаткування» Цеху виробництва аміаку 1-Б виходить з наступного. Як убачається із матеріалів справи, станом на 07 квітня 2021 року на підприємстві відповідача була вільна посада «Старшого майстра» Цеху виробництва аміаку 1-Б. Відповідач по справі посилається на те, що з заявою про прийняття на роботу на вказану посаду звернувся ОСОБА_3 , в якого була відсутня кваліфікація та досвід роботи на виробництві аміаку, в результаті проведення відповідних корегувань, передбачених п. 5.8.1 СТП 036-2012 «Порядку прийому, звільнення, переводу робітників та обліку даних в автоматизованій системі управління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», його було прийнято на посаду «Майстра з ремонту технологічного устаткування» Цеху виробництва аміаку 1-Б та якби позивач виявила намір та бажання працювати на посаді «Старшого майстра» Цеху виробництва аміаку 1-Б, відповідні корегування були б здійсненні відносно неї, оскільки вказуючи на те, що станом на 07 квітня 2021 року. Натомість матеріали справи не містять доказів того, що для прийняття ОСОБА_3 на посаду «Майстра з ремонту технологічного устаткування» Цеху виробництва аміаку 1-Б були проведені будь які корегування посади «Старшого майстра». Також матеріали справи не містять «Порядку прийому, звільнення, переводу робітників та обліку даних в автоматизованій системі управління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», на які відповідач посилається як на підставу проведення корегувань посади «Старшого майстра», не містять заяви ОСОБА_3 про прийняття його на посаду «Старшого майстра» з підписом керівника структурного підрозділу та відповідною візою для розгляду директором з кадрів для подальшого оформлення заяви про прийом працівника відповідно до цього стандарту. Проте, в матеріалах справи міститься копія наказу ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 08 квітня 2021 року про прийом ОСОБА_3 з 12 квітня 2021 року на посаду саме «Майстра з ремонту технологічного устаткування» Цеху виробництва аміаку 1-Б, яка не була зазначена в списках наявності вільних робочих місць та вакантних посади від 07 квітня 2021 року (том 1 а.с.205). За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог КЗпП України, оскільки на момент звільнення позивача із займаної посади відповідачем не було виконано вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника. Отже, суд першої інстанції оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, встановивши, що у відповідача відбулося скорочення чисельності працівників, позивачку в установленому законом порядку за два місяця було попереджено про наступне вивільнення та їй були запропоновані усі вакантні посади, які відповідали кваліфікаційному рівню, освіти і досвіду позивачки на які остання відмовилася переводитися, а наявні на підприємстві інші вакантні посади, не були запропоновані позивачці за відсутності у неї відповідної кваліфікації чи досвіду роботи, наявність якого є необхідної умовою для їх зайняття, дійшов правильного висновку, що позивачку звільнено з роботи з дотриманням вимог трудового законодавства. Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» - залишити без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 17 січня 2023 року. Головуючий: Судді: