Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/4482/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 січня 2023 року м. Чернівці Справа № 727/4482/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б., секретар: Петранюк Ю.Т., позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп», відповідач: ОСОБА_1 , при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп», на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 листопада 2022 року, ухваленого під головуванням судді Смотрицького В.Г., дата складання повного тексту рішення 11.11.2022 року, - В С Т А Н О В И В: У червні 2022 року ТОВ «Енерджі Трейд Груп» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. В обґрунтування позовних вимог ТВО «Енерджі Трейд Груп» зазначало, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу, що підтверджується відкриттям абонентського рахунку № НОМЕР_1 (ЕІС код 56ХМ40А55033038С) на ім`я споживача, яка здійснює фактичне споживання природного газу за адресою АДРЕСА_1 , постачальником якого є позивач. Наголошувало на тому, що споживання газу, постачальником якого є позивач, відбувається ОСОБА_1 з липня 2021 року і по теперішній час в загальному обсязі 2 389,53 куб.м. на загальну суму 18 709,40 грн, яка є заборгованістю і не оплачена споживачем станом на 31.05.2022 року. Крім іншого, у відповідності до ст.625 ЦК України у період з 26.08.2021 року по 23.02.2022 року боржнику нараховано інфляційні втрати в розмірі 1 229,13 грн та 3% річних у розмірі 279,87 грн. На підставі наведеного з посиланням на норми права, які регулюють спірні правовідносини, просило позовні вимоги задовольнити. Провадження №22-ц/822/69/23 Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енерджі Трейд Груп» заборгованість за спожитий природний газ в сумі 18 709,40 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Частково не погоджуючись із рішенням суду Михайлова Н.М., яка діє в інтересах ТОВ «Енерджі Трейд Груп», подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних. Зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Крім того, Велика Палата Верховного Сулу в постанові від 7 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п.43 постанови). Наголошує, що згідно постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, однак вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 через агресію Російської Федерації проти України введено воєнний стан, який в подальшому було продовжено. Разом з тим, вказує, що відповідно до п.3 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОУЮ-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово- комунальні послуги. Постановою КМУ від 9 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року на території України продовжено дію карантину, та в подальшому не одноразово продовжувалася її дія. За наведеного вважає, що суд не дослідивши письмові матеріали справи, помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних, оскільки розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних позивачем були здійснені у період з 26.08.2021 року по 23.02.2022 року включно, тобто в період до введення воєнного стану в Україні. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення суду зазначеним вимогам закону в оскаржуваній частині не відповідає. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою були порушені умови надання послуг з постачання природного газу, отже позовні вимоги ТОВ «Енерджі Трейд Груп» в частині стягнення боргу є обґрунтованими, а тому борг за надані послуги підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача в сумі 18 709,40 грн. Що стосується відмови в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, то суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року введено воєнний стан, який в подальшому продовжено, а постановою КМУ №206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. Колегія суддів не погоджується із висновками суду що стосуються відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3%річних виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що згідно Додатку до публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам від 19.06.2021 року позивачем - ОСОБА_1 як побутовому споживачу було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , присвоєно ЕІС код 56ХМ40А55033038С, споживання природного газу відбувалося за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12). Між ТОВ «Енерджі Трейд Груп» 01.01.2020 року та ОСОБА_1 було укладено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам (а.с.13-21). У відповідності до повідомлень про оплату рахунку за газ позивачем на адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ) направлялися рахунки за природній газ починаючи з липня 2021 року по квітень 2022 року (а.с.22-31). З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 заборгувала ТОВ «Енерджі Трейд Груп» за спожитий природний газ (об`ємом 2 389,53 куб.м.) починаючи з липня 2021 року по травень 2022 року - 18 709,40 грн на який також нараховано інфляційні втрати в розмірі 1 229,13 грн та 3% річних у розмірі 279,87 грн (а.с.10-11). ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. За змістом п.5 ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. В силу ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. За приписами ч.2 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України). В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України). Так, за нормами статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом. У ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (пункт 45)). Водночас, в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Так, посилання суду першої інстанції на постанову КМУ №206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», в якій визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги як на підставу для відмови в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є передчасними та необґрунтованими виходячи з наступного. Як вбачається з розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, такі зроблені за період з 26.08.2021 року по 23.02.2022 року (а.с.10). А тому, колегія судів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що в даному випадку не може бути нараховано інфляційні та проценти річних, нараховані на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги в умовах воєнного стану в Україні, оскільки постанова КМУ №206 від 05.03.2022р. «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» застосовується з 24.02.2022 року, а заборгованість відповідачу нарахована за період до введення в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ вбачається наступне. У відповідності до п.п.4 п.3 р.ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону №530-ІХ від 17 березня 2020 року на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті). Проте, у справі яка переглядається, стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасну та/або неповну оплату за спожиті послуги від суми заборгованості за кожний день прострочення не було предметом судового розгляду і таких позовних вимог в межах даної справи позивачем не пред`являлось. З огляду на те, що відповідачка, як встановлено у справі, прострочила виконання грошового зобов`язання, з останньої на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1 229,13 грн за період з 26.08.2021 по 23.02.2022 року та три проценти річних у розмірі 279,87 грн за період з 26.08.2021 по 23.02.2022 року. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч.13 зазначеної статі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом ТОВ «Енерджі Трейд Груп» сплачено судовий збір у сумі 2481 грн, за подання апеляційної скарги 3721,50 грн (а.с.9, 103). У зв`язку із тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, то з відповідача слід достягнути на користь позивача судовий збір за подання позову в розмірі 185,82 грн та 3 721,50 грн за перегляд справи в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп», задовольнити. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 березня 2022 року в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат і 3% річних скасувати та ухвалити нове. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» три відсотки річних у розмірі 279,87 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 229,13 грн, а всього 1509 (одну тисячу п`ятсот дев`ять) грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» судові витрати в розмірі 3907 (три тисячі дев`ятсот сім) грн 32 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Лисак І.Н. Судді: Височанська Н.К. Перепелюк І.Б.