Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/2495/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/778/23 Справа № 175/2495/21 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Деркач Н. М., Куценко Т. Р., сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2022 року, яке постановлено суддею Бойко О.М. у смт.Слобожанське Дніпропетровської області,а повний текст рішення суду складено 15 липня 2022 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину - В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини. В обґрунтування позову зазначила, що на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2015 року з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 696,00 грн. з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви і до повноліття дітей. Оскільки ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, тому позивач просила змінити розмір аліментів та стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви, до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Збільшено розмір аліментів, визначених рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2015 року, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 696,00 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду та до досягнення дітьми повноліття, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23 вересня 2025 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 06 січня 2031 року. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 908 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що у сторін відбулись зміни, які обумовлюють можливість збільшення розміру аліментів, що стягуються на утримання неповнолітніх дітей. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не с підставою для зміни розміру аліментів, відповідно до статті 192 СК Ураїни, а є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості. Крім того, Законом України від 03 лишня 2018 року N 2475-VIII частину "Про виконавче провадження" доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони з 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2015 року розірвано. (а.с. 10). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02.10.2007 року батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . (а.с.7). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16 січня 2013 року батьками дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . (а.с.8). Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2015 року з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 696,00 грн. з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви і до повноліття дітей.(а.с. 10). Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з часу ухвалення Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області рішення від 06 жовтня 2015 року про стягнення аліментів на дитину, змінився прожитковий мінімум на дитину відповідного віку. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин 1,2 статті 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я матері або батька та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У Постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17 травня 2017 року N 2037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: "Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку" У частині третій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов?язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб?єктивних прав та обов?язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості. Законом України від 03 липня 2018 року N 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у Постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі N 632/580/17 та у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі N 682/3112/18. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Відтак, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Такі висновки містяться у Постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №524/7388/17, від 11 вересня 2019 року у справі №662/64/18, від 05 лютого 2020 року у справі №664/252/19-ц, від 13 лютого 2020 року у справі №466/4009/18, від 27 травня 2020 року у справі №128/373/18. Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 62 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є Конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України. На суд покладається обов`язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, відповідно до вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту погіршення її матеріального стану, як і не надано доказів зміни матеріального стану відповідача та можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж визначеному у рішенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2022 року. За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки позивачем, відповідно до вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту погіршення її матеріального стану, як і не надано доказів зміни матеріального стану відповідача та можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж визначеному у рішенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2022 року, які б були підставою для збільшення розміру аліментів, тому підстави для задоволення позову, на думку колегії судів, відсутні. Обґрунтування позовної заяви про те, що відповідно до ст. 192 СК України аліменти можуть бути збільшеними, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки у відповідності до цієї статті збільшення розміру аліментів можливе за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача. У зв`язку з чим колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження погіршення матеріального становища або покращення матеріального стану відповідача, заслуговують на увагу. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що позивачем з урахуванням положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б давали підстави для збільшення розміру аліментів. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі про відмову у задоволенні позову. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення, на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України, про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 16 січня 2023 року. Головуючий: суддя А. П. Барильська Судді: Н. М. Деркач Т. Р. Куценко