Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/2062/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2062/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05 серпня 2019 року № 176644/02/К-10187 про відмову у зарахуванні періодів роботи з 25 квітня 1984 року по 18 вересня 1986 року, з 16 жовтня 1990 року по 17 липня 1992 року до загального стажу та про відмову у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату за період з 01 лютого 1992 року по 30 червня 1992 року та довідки від 03 березня 1997 року про заробітну плату за період з 01 серпня 1992 року по 28 лютого 1997 року виданих Кооперативом "Спектр-4" ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати періоди роботи з 25 квітня 1984 року по 18 вересня 1986 року, з 16 жовтня 1990 року по 17 липня 1992 року до загального стажу та перерахувати пенсію ОСОБА_1 з дня виникнення права для призначення пенсії, а саме з 19 травня 2019 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки про заробітну плату за період з 01 лютого 1992 року по 30 червня 1992 року та довідки від 03 березня 1997 року про заробітну плату за період з 01 серпня 1992 року по 28 лютого 1997 року виданих Кооперативом "Спектр-4" і провести виплату перерахованої пенсії з дати звернення за перерахунком пенсії, а саме 13 листопада 2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві викладену в листі від 05 серпня 2019 року № 176644/02/К-10187 про відмову у зарахуванні періодів роботи з 25 квітня 1984 року по 18 вересня 1986 року, з 16 жовтня 1990 року по 17 липня 1992 року до загального стажу ОСОБА_1 ; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати періоди роботи з 25 квітня 1984 року по 18 вересня 1986 року, з 16 жовтня 1990 року по 17 липня 1992 року до загального стажу та перерахувати пенсію ОСОБА_1 з дня виникнення права для призначення пенсії, а саме з 19 травня 2019 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не в повній мірі з`ясовано обставини справи. Додатково наголосив, що період роботи вказаний в трудовій книжці з 16 жовтня 1990 року по 17 липня 1992 року не може бути врахований в стаж позивача, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчений печаткою яка не відповідає Інструкції та постанові Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року №276, та не була перереєстрована. Водночас період роботи з 25 квітня 1984 року по 19 вересня 1986 року не враховано, оскільки запис про звільнення позивача містить виправлення в даті наказу про звільнення. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в м. Києві та з 19 травня 2019 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії. 17 липня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про зарахування до загального стажу періодів роботи з 25 квітня 1984 року по 18 вересня 1986 року, з 16 жовтня 1990 року по 17 липня 1992 року. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 05 серпня 2019 року № 176644/02/12-10187 повідомило позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження записів трудової книжки. 13 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату за період з 01 лютого 1992 року по 30 червня 1992 року та довідки від 03 березня 1997 року про заробітну плату за період з 01 серпня 1992 року по 28 лютого 1997 року виданих Кооперативом "Спектр-4". Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10 грудня 2019 року № 299343/03 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки подані довідки не відповідають вимогам додатку 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій. Позивач вважаючи відмову відповідача в зарахуванні до загального стажу спірних періодів та перерахунок пенсії на підставі поданих довідок протиправним, звернувся з позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XIІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Як вбачається зі матеріалів справи та апеляційної скарги підставою для неврахування періоду роботи позивача з 16 жовтня 1990 року по 17 липня 1992 року слугували висновки відповідача про те, що підпис посадової особи, яка внесла запис про звільнення, засвідчений печаткою старого зразка (УРСР). Судом встановлено, що на арк. 14-15 трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 наявний запис № 21 від 16 жовтня 1990 року про призначення позивача на посаду голови Кооперативу "Спектр-4" та запис № 22 від 17 липня 1992 року про звільнення з вказаної посади. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що на відмітці про звільнення позивача від 17 липня 1992 року стоїть неперереєстрована печатка та на відбитку якої зазначено УРСР. Водночас, зі змісту записів № 21, 22 вбачається, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу останнього в Кооперативі "Спектр-4" з 16 жовтня 1990 року по 17 липня 1992 року, а також містить посилання на протоколи на підставі яких зроблено запис про призначення та звільнення з роботи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що стаж позивача за вказаний період не зарахований оскільки запис про звільнення з роботи завірений печаткою, яка не відповідає Інструкції про порядок видачі дозволів та оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 18 жовтня 1993 року №643 та постанові Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року №276. Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що запис про звільнення позивача внесено 17 липня 1992 року, тобто до прийняття зазначених актів, що свідчить про помилковість доводів апелянта. Як вірно зазначено судом першої інстанції, обставина, що підприємство не змінило свою печатку на нову після припинення СРСР, не припиняє дійсність засвідчених ним документів. Щодо періоду роботи позивача з 25 квітня 1984 року по 18 вересня 1986 року, суд зазначає наступне. В обґрунтування апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначило, що вказаний період не враховано оскільки запис про звільнення позивача з роботи містить виправлення в даті наказу. Судом встановлено, що на арк. 6-7 трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 наявний запис № 8 від 25 квітня 1984 року про призначення позивача головою учнів ТУ-5 в Київському виробничому кооперативі "Комуніст" та запис № 9 від 18 вересня 1986 року про звільнення з вказаної посади. Як вірно зазначено апелянтом запис № 9 в трудовій книжці позивача вмістить виправлення номеру наказу, водночас і номер і дата документу, що слугував підставою для внесення запису є чіткими і зрозумілими та виключають їх подвійне тлумачення. Трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача в за вказаний період, а також містить посилання на відповідні протоколи на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. Відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року № 301 (далі - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Отже як вірно зазначено судом першої інстанції законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17. Також, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. З огляду на викладене доводи апелянта щодо відсутності підстав для зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу з 25 квітня 1984 року по 18 вересня 1986 року та з 16 жовтня 1990 року по 17 липня 1992 року є помилковими. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді І.В. Федотов Є.В. Чаку