Постанова 4855 № 620/2213/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2213/22 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Шелест С.Б., суддів: Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - Головне управління ПФУ в Чернігівській області, відповідач), в якому просив суд: визнати неправомірним рішення Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області, що викладено в протоколі за пенсійною справою - 2505014646 (ДПА) від 24.11.2021, в частині строку (з 01.11.2021) призначення пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2015 про призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в частині строку призначення пенсії, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням ПФУ в Чернігівській області протиправно, не зважаючи на факт подання позивачем заяви про призначення пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) 15.05.2015, пенсію призначено лише з 01.11.2021 - після набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №620/1837/20, яким відповідача зобов`язано було повторно розглянути питання щодо призначення пенсії позивачу на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII. Позивач зазначає, що така позиція органу Пенсійного фонду у виборі дати, з якої має бути призначена пенсія, призводить до скорочення строку призначення пенсії та її недоплати, позбавляє позивача права на перерахунок пенсії та призводить до не виплати надбавки на утриманця (сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 позов частково: визнано неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (що викладено в протоколі за пенсійною справою - 2505014646 (ДПА) від 24.11.2021), в частині строку (з 01.11.2021) призначення пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2015 про призначення пенсії за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в частині строку призначення пенсії, з урахуванням висновків суду. У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справу розглянуто у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 311 (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.05.2015, через Державну фіскальну службу України, позивач подав до органу Пенсійного фонду заяву про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII. Листом від 03.06.2015 №5118/ч/99-99-04-04-02-14 ДФС України повідомила позивача, про відмову у передачі матеріалів до Пенсійного фонду України для призначення пенсії. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.02.2018 у справі №825/820/17 Державну фіскальну службу України зобов`язано вчинити дії щодо оформлення та подання документів про призначення пенсії згідно заяви ОСОБА_1 від 15.05.2015 до Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1). Листом від 14.01.2019 №771/5/99-99-21-10-01-16 Державна фіскальна служба України повідомила позивача про те, що, на виконання рішення суду по справі №825/820/17, його заяву від 15.05.2015 про призначення пенсії за вислугу років разом з іншими необхідними документами направлено до Головного управління ПФУ в Чернігівській області. Листом від 05.03.2019 за №858/03/ч-12 відповідач повідомив позивача, що після того, як від Державної фіскальної служби України було отримано його заяву про призначення пенсії з іншими документами, останні були повернуті до Державної фіскальної служби України без виконання. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі №620/2669/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути подані Державною фіскальною службою України документи, згідно листа Державної фіскальної служби України від 14.01.2019 за №771/5/99-99-21- 10-01-16 та прийняти рішення щодо призначення пенсії або про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що викладено в листі від 27.01.2020 за №2500-0325-9/382, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-XII з мотивів недостатності вислуги років. Рішенням Верховного Суду від 01.11.2021 у справі №620/1837/20 визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладене у формі листа від 27.01.2020 №2500-0325-9/382, про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років на підставі Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути питання щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. 05.11.2021 позивач звернувся до відповідача із запитом про стан виконання органом Пенсійного фонду рішення суду від 01.11.2021 у справі №620/1837/20. Листом від 26.11.2021 №16870-177799/ч-02/8-2500/21 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення суду касаційної інстанції від 01.11.2021 у справі №620/1837/20 йому, з 01.11.2021, призначена пенсія за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 70% грошового забезпечення, при цьому до відповіді додано копію протоколу за пенсійною справою - 2505014646 (ДПА) від 24.11.2021. Не погодившись з призначенням пенсії за вислугу років відповідно до пункту а статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.11.2021 на підставі заяви про призначення пенсії від 15.05.2015, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності призначення позивачеві пенсії з 01.11.2021 на підставі заяви від 15.05.2015 як такого, що суперечить положенням частини третьої статті 50 Закону №2262-XII, відповідно до яких пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зазначено, що позивач для вирішення спірного питання мав звернутися до суду в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не пред`являти новий адміністративний позов. Також Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області зазначено, що суд першої інстанції повторно зобов`язав відповідача розглянути заяву про призначення пенсії від 15.05.2015, що вже було предметом судового розгляду в іншій справі. Колегія суддів апеляційного суду, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне. Згідно з мотивувальною частиною постанови Верховного Суду від 01.11.2021 предметом спору у справі №620/1837/20 була правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у призначенні позивачу пенсії за вислугу років з мотивів відсутності необхідної вислуги років у календарному обчисленні. При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд із посиланням на відсутність факту дослідження документів на підтвердження наявності у позивача необхідної вислуги років з врахуванням можливості пільгового зарахування окремих видів служби, дійшов висновку, що належним способом захисту буде зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. Питання дати, з якої має бути призначена пенсія, у випадку підтвердження наявності необхідної вислуги, Верховним Судом у постанові від 01.11.2021 у справі №620/1837/20 не досліджувалось. У той же час, частинами першою, шостою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що невирішення судом у справі №620/1837/20 питання визначення дати, з якої має бути призначена пенсія, виключає можливість перевірки судом в межах здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у вказаній справі правомірності дій відповідача у відповідній частині. В протилежному випадку зазначене призвело б до розгляду справи по суті у спосіб, що не передбачений положеннями КАС України, що виключає, серед іншого, дотримання основних принципів адміністративного судочинства, як то: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із доводами апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді переданого на вирішення суду спору по суті. Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для призначення позивачеві пенсії саме з 15.05.2015, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини третьої статті 50 Закону №2262-ХІІ пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Частиною першою статті 48 Закону №2262-ХІІ встановлено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення. Зазначеним положенням відповідають положення пункту 1 Порядку 3-1, відповідно до яких заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України. Згідно з пунктом 6 Порядку №3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у спірних правовідносинах із заявою при призначення пенсії за вислугу років позивач звернувся через Державну фіскальну службу 15.05.2015. Право на призначення пенсії позивач реалізував саме з цього моменту, подавши у встановлений спосіб відповідну заяву саме цього числа. Непризначення пенсії за заявою ОСОБА_1 від 15.05.2015 протягом тривалого часу зумовлене протиправною бездіяльністю Державної фіскальної служби з ненаправлення матеріалів до органу Пенсійного фонду, протиправним поверненням зазначених матеріалів органом Пенсійного фонду, а також протиправністю рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, що встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили. Відповідач під час повторного розгляду заяви позивача від 15.05.2015 про призначення пенсії за вислугу років не врахував положень пункту 6 Порядку №3-1 та частини третьої статті 50 Закону №2262-ХІІ, що призвело до необґрунтованого обмеження прав позивача. Колегія суддів апеляційного суду також зазначає про помилковість доводів апеляційної скарги в частині недотримання судом першої інстанції норм процесуального права при зобов`язанні відповідача розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 15.05.2015 з тих мотивів, що зазначене вже було предметом судового розгляду в іншій справі. Так, суд апеляційної інстанції зауважує, у вказаній справі Чернігівський окружний адміністративний суд зобов`язав відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2015 про призначення пенсії саме в частині строку призначення пенсії, що відповідає змісту переданому на вирішення суду спору та не було предметом розгляду справи №620/1837/20. Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції відповідача щодо наявності підстав для призначення позивачеві пенсії з дати набрання законної сили рішенням суду у справі №620/1837/20, а не з дати, передбаченої законом, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів судового захисту прав позивача за вказаним позовом. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Правова оцінка встановлених обставин справи судом першої інстанції дана вірно. Порушень норм матеріального чи процесуального права не допущено. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі №620/2213/22 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Cуддя-доповідач С.Б. Шелест Судді А.М. Горяйнов О.Є. Пилипенко